• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ГРОМАДСЬКЕ ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

КОРОТКИЙ НАРИС РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКОГО ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ (з 1991 р.)

Із проголошенням незалежності України та побудовою нової са­мостійної держави гостро постало питання про докорінне реформу­вання системи народної освіти, зокрема громадського дошкільного виховання. З перших кроків цього відбудовного періоду було при­йнято низку державних та відомчих документів, спрямованих на відродження національної системи освіти, перебудову її структури та визначення змісту і методів освітньо-виховної роботи на всіх її рівнях.

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI ст.»), (1993), Закон України «Про освіту» (1996) визначили основні стра­тегічні напрями розвитку освіти на період розбудови нової держави. Досягнення в цій галузі, як і в інших сферах суспільного та еконо­мічного життя, 1996 р. було закріплено та підтверджено Конститу­цією України.

Щодо громадського дошкільного виховання, то воно також регла­ментувалось багатьма документами, які визначали нові підходи до структури дошкільних навчальних закладів, вироблення нових освіт­ніх програм, підготовки педагогічних кадрів тощо.

Згідно з Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI ст.»), Законами України «Про дошкільну освіту» та «Про охорону дитинства» (обидва — 2001 р.) у країні створено бага-топрофільну систему громадського дошкільного виховання, складни­ками якої є як державні дошкільні навчальні заклади, так і різноманітні приватні установи або альтернативні типи дошкільних закладів. На цей час в Україні відповідно до Закону «Про дошкільну освіту» створено такі типи дошкільних навчальних закладів: до­шкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від двох місяців до трьох років; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для ді­тей віком від двох місяців до шести (семи) років; дошкільний на­вчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсу­ючого типу для дітей від двох до семи (восьми) років, які потребу­ють корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лі­кування та реабілітації; будинок дитини — дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту ді-тей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків; дошкільний на­вчальний заклад (дитячий будинок); дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) сімейного типу для дітей віком від двох до шести (се­ми) років, які перебувають в родинних стосунках; дошкільний на­вчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі якого можуть бути гру­пи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечуються дошкільна освіта з урахуванням стану здо­ров'я дітей, їхнього розумового, психічного та фізичного розвитку тощо.

Відповідно до зазначених законів освітньо-виховна робота прово­диться з дітьми раннього та дошкільного віку за різними програмни­ми документами, як відомчими, так і варіативними або авторськими. Нині в Україні найпоширенішими є програми «Малятко» (створена колективом науковців АПН України та викладачами педагогічних навчальних закладів) та «Дитина» (створена колективом викладачів Міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів імені Бориса Грінченка). В регіонах України діють освітні програми, розроблені працівниками методичних кабінетів керівних органів освіти цих міст («Дитина в дошкільні роки» — м. Запоріжжя; «Українське дошкіл-ля» — м. Львів та ін.). Низку авторських програм спрямовано на роботу з обдарованими дітьми або з такими, які потребують особли­вого підходу («Надія» — м. Одеса, «Ранній інтелектуальний розви­ток», за методикою М. Веракси — м. Львів тощо); діють програми альтернативних дошкільних закладів, які працюють за методикою С. Ф. Русової, системою М. Монтессорі, вальдорфською педагогі­кою тощо.

Особливе місце у визначенні стратегії дошкільного виховання, го­ловних завдань та змісту освіти в сучасних дошкільних закладах на­лежить документу, який створено широким колом науковців, викла­дачів вищих навчальних закладів та коледжів, практичних працівни­ків. Це — «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні», прийня­тий 1998 р. Міністерством освіти України та Академією педагогічних наук України. Програма освітньої роботи, яка визначена у цьому до­кументі, охоплює основні сфери життєдіяльності людини і має такі розділи: «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам». Кожен розділ розкриває напрями та очікувані результати освітньо-виховної роботи, форми практичної діяльності дітей, які забезпечують засвоєння ними знань, набуття необхідних навичок. Відмітною ознакою цього доку­мента є його спрямованість на впровадження самобутніх засад вихо­вання, забезпечення гармонійного розвитку дітей на основі їх вхо­дження у сучасне життя, культуру українського народу, оволодіння рідною мовою тощо.

Упродовж останнього десятиріччя значно підсилено підготовку пе­дагогічних кадрів для дошкільних навчальних закладів. Крім дошкіль­них факультетів, які існували в Україні до 1990 р. (у Києві, Рівному, Слов'янську, Одесі, Бердянську), створено нові дошкільні факульте­ти та педагогічні коледжі (у Полтаві, Глухові, Харкові, Мелітополі, Івано-Франківську, Умані, Миколаєві та інших містах). Створюють­ся також приватні та комерційні вищі навчальні заклади, ліцеї та ко­леджі. У цих закладах діє багаторівнева система навчання: бакалав-рат, підготовка спеціалістів, магістратура. Така багатоступенева осві­та потребує розмежування рівнів підготовки фахівців, а отже, й роз­робки освітньо-кваліфікаційних стандартів до кожного з них.

Змінюються також форми й методи навчального процесу у вищій школі. Йде пошук інтерактивних методів навчання, впроваджується інтегроване навчання, вдосконалюється теоретична та практична під­готовка фахівців у галузі дошкільного виховання.

Розвиток теорії дошкільного виховання здійснюється багатьма вче­ними, психологами та педагогами, методистами з окремих методик освітньої роботи дошкільних навчальних закладів. Найактуальнішими проблемами у цій галузі нині є демократизація, гуманізація та індиві­дуалізація навчально-виховного процесу.

Нижче подаємо уривки з основних державних документів, які, починаючи з 1991 р., визначають розвиток дошкільної освіти, та орі­єнтують на її подальше вдосконалення та перебудову.

Читайте також:

1. I. Україна з найдавніших часів до початку XX ст.
2. Автоматизація банківської діяльності в Україні
3. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративне судочинство в Україні
8. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
9. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
10. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
11. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
12. Аналіз фінансової незалежності підприємства

Переглядів: 1185