Структура етики як науки.Основні функції етики.

У найзагальнішому плані науку етику можна розділити на теоретичну і прикладну, хоча деякі вчені пропонують відокремити три частини етики: теорію етики, історію етики і прикладну етику. В історії культури, як ми бачили, практичні рекомендації передували теоретичним розробкам. Теоретична етика спрямована на дослідження системи моральності взагалі. Вона включає вчення про суть, специфіку і функції моралі, про її зв'язок з іншими сторонами людського буття, про окремі елементи моральної свідомості і поведінки (справедливості, боргу, відповідальності, совісті, гідності і т.п.). Історія етики вивчає походження і історичний розвиток моралі, а також систему етичних вчень. Тобто самостійними складовими частинами етики є:

– теорія моралі;

– історія моральності;

– історія етичних вчень.

Прикладна етика – це по-перше, новий історичний етап у розвитку етики, по-друге, – це самостійний напрямок сучасної етики, що виник у другої половині XX ст.. Предметом прикладної етики є відкриті моральні проблеми сучасності, пограничні питання, що не можуть бути визначені однозначно і виникають в окремих сферах сучасного людського життя. Найбільш розвиненими сучасними її різновидами є:

– біомедицинська етика;

– професійна етика (етика бізнесу, етика науки, педагогічна етика);

– екологічна етика й інші напрямки.

Таким чином. в процесі історичного розвитку етика пройшла довгий шлях від осмислення різниці між хорошою і поганою вдачею і сукупності мудрих життєвих порад до складної, багаторівневої системи гуманітарного знання. Вона поєднує теоретичне дослідження моралі як феномену людської культури і практичні рекомендації щодо людської поведінки, повязаної з моральним вибором, з тим як людині бути гідним своєї людяності.

Призначення моралі в житті людства і окремої людини і постає як завдання стояти на варті людяності, зберігати її як найвищу цінність. Складно однозначно стверджувати, звідки походить мораль і саме які причини призвели до появи етики як науки про моральне, але завжди можна визначити, заради чого вона існує, які виконує функції в людської культурі.

Так, першою слід назвати гуманізуючу функцію. Мораль «підводить» нас над власною природою з її обмеженістю, недосконалістю, слабкістю, над сьогоденням і тимчасовістю, егоїстичними і прагматичними інтересами, вона задає орієнтир людяності для кожного з нас поза будь яких умов. Більш того, саме мораль нібито «олюднює» саму «природу», навколишній світ як такий. Якщо виходити з того, що Всесвіт, космос, природа безвідносно людини, самі по собі а ні добрі, а ні злі, то мораль і на них прагне розповсюдити поняття добра, осмислити усе існуюче як добро або зло.

Отже, перше завдання моралі – осмислити світ співвимірним людині, а людину – гідним своєї людяності. Адже з точки зору моралі кожна людина виступає не стільки як індивідуальність, скільки як «людина взагалі». Мораль повертає людині її цілісність, усвідомлене існування, і в цьому її благородна гуманістична роль.

Другою можна назвати ціннісно-орієнтуючу функцію. Як вже було сказано, призначення моралі полягає в тому, що особистість самостійно орієнтується, згідно з системою моральних цінностей. Саме мораль задає життєво важливі для людини буттєви орієнтири: це і уявлення про сенс життя, про призначення людини, про цінність усього людського в людині. І хоча, на перший погляд, вони не мають безпосереднього практичного значення, вони потрібні для того, щоб надавати повсякденності буття людини вищий сенс, задавати йому ідеальну перспективу.

Серед найважливіших з соціальної точки зору завжди називають регулятивну функцію. Мораль виступає моральним регулятором поведінки як окремої людини, так і суспільства. Суть її в саморегуляції особи і саморегуляції соціального середовища в цілому.

Не меньш важливою постає і пізнавальна функція. Моральна людина бачить світ крізь призму добра і зла, сенсу життя і совісті, боргу і відповідальності. Це не об'єктивно-наукове дослідження світу як він є, це особливий вид пізнання світу в контексті сенсу існування людського як такого.

Не можна заперечувати, що однією із базових функцій моралі є виховна. Моральне виховання завжди і у всі часи було фундаментом будь якого іншого виховання і освіти. З цієї точки зору потрібно розуміти, що моральність не стільки вимагає від людини дотримання засвоєних «правил життя», скільки виховує саму здатність керуватися ідеальними нормами, «вищими» принципами і цінностями в повсякденному існуванні. За наявності такої здатності до морального самовизначення людина не лише спроможна обирати відповідну лінію поведінки, але і постійно розвиватися, зростати, самовдосконалюватися. Усі достоїнства доброченсної людини, що ми знаходимо у морально вихованої особистості, виникають з фундаментальної настанови поступати «як повинно», виходити з ціннісних уявлень, так затвержуючи свою свободу.

Слід зазначити, що виділення певних функцій моралі (як і окремий аналіз кожної з них) є досить умовним, оскільки в реальності вони завжди повязані одна з одною. Мораль одночасно і регулює, і виховує, і ціннісно орієнтує. Саме у цілісності функціювання проявляється своєрідність її існування в культурі людства.

Структурно-функціональний аналіз моралі сприяє розумінню усієї складності її устрою, що не дозволяє трактувати моральне життя як просту самоочевидність.

Контрольні питання до лекції 1:

1. Як визначається предмет етики?

2. Чи змінювалося визначення сутності предмета етики в процесі розвитку науки?

3. Прокоментуйте визначення етики, з якими ви познайомились?

4. Який зв'язок існує між поняттями етика, мораль, моральність?

5. Які етапи пройшла етика в процесі свого розвитку від античності до XX ст.?

6. З якими суміжними науками співвідноситься етика?

7. Що таке «золоте правило моральності»?

8. Що таке «найвищі моральні цінності» і чи актуальні вони для сучасної молодої людини?

9. Що вивчає етика як наука?

10.Що таке «прикладна етика» і які проблеми визначають її проблемне поле?

11.Як співвідносяться між собою поняття етика – мораль – моральність?

12.Які підходи існують в сучасної науці по визначенню сутності моралі?

13.Які компоненти моралі можна виокремити?

14.Що таке моральна свідомість і її структура?

15.Що таке моральна норма?

16.Що таке моральний принцип? Які моральні принципи можна виділити в історії етики?

17.Що таке категорії моральної свідомості?

18.Які концепції морального добра існують в історії етичних вчень?

19.Які різновиди морального зла виділяються в історії етики?

20.Що таке об’єктивні і суб’єктивні категорії моральної свідомості?

21.Що таке щастя? Які підходи до розуміння щастя існують в історії етичних вчень?

22.Що таке моральна самосвідомість?

23.Який зміст мають основні категорії моральної самосвідомості: «совість», «гідність», «гріх», «сором», «каяття»?

24.Що таке «моральний ідеал» і як змінювалося розуміння шляхів його втіленя в історії культури?

25.Який зміст має категорія «святыня»? Чи актуальна ця категорія для моральної свідомості сучасної людини?

26.Що таке «смисл життя» як одна із моральних проблем етики?

27.Свобода як моральна цінність буття людини?

28.Що таке моральна діяльність?

29.Які компоненти моральної діяльності можна виділити?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Специфіка моралі. Найвищі моральні цінності	\|	Розділ 2. МОРАЛЬНІ ВЧЕННЯ ДАВНЬОГО СВІТУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.