• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Трудові ресурси регіону, зайнятість населення

Трудові ресурси — сукупність здатних до праці людей, становлять основний елемент продуктивних сил суспільства, характеризуються по­тенційною масою живої праці, що в даний період є в наявності у держави, визначають сучасний стан та перспективний розвиток економіки держа­ви. Відрізняють соціальну та економічну сутність трудових ресурсів.

Соціальну сутність трудових ресурсів становлять люди, зайняті в конкретних виробничих умовах. Економічна сутність визначається робочим часом, необхідним для суспільно корисної праці.

Для оцінки стану трудових ресурсів певного регіону використову­ють кількісні та якісні показники демографічного, економічного та со­ціального змісту. Демографічні показники характеризують стан трудо­вих ресурсів в залежності від відтворення населення, враховують такі характеристики як стать, вік, розселення, шлюбність, міграція та ін.

Економічні показники відображають залежність стану трудових ресурсів від розвитку виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стан конкурентноздатної продукції тощо і відобра­жають загальну кількість населення, зайнятого в усіх сферах економіч­ної Діяльності, формування, розподіл та використання працездатного

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

населення у різних галузях виробничої діяльності, на підприємствах різних форм власності.

Соціальні показники характеризують трудові ресурси з позицій впливу на їх формування соціального стану суспільства, за рівнем ос­віти, професійної підготовки, плинності, пов'язаної із забезпеченням соціальних потреб.

Вказані показники використовують для оцінки стану трудових ресурсів, а також кількості безробітних — нового прошарку населен­ня, який з'явився у суспільстві в результаті впровадження ринкових відносин.

Стан трудових ресурсів визначають показниками «кількість зай­нятого населення» — кількість людей у працездатному віці, а також коефіцієнт зайнятості (в %). Працездатний вік чоловіків становить 44 роки (від 16 до 59 років включно), для жінок — 39 (від 16 до 55 включ­но). Крім того, враховується кількість працездатних людей (працездат­ного населення) поза межами працездатного віку — кількість осіб чо­ловічої та жіночої статі пенсійного віку.

Коефіцієнт зайнятості (к_{3 м}) визначається як відношення чисель­ності зайнятих у суспільному виробництві (V, „) до усієї кількості на­селення працездатнього віку (Ч_{п н})

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, від­несені особи працездатного віку і старші та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, само­стійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безкоштов­но працюючих членів їх сімей, служтітелів релігійних культів та інших.

У кількості зайнятого населення не враховуються: учні працездат­ного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строко­вої служби та жінки, які перебувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законо­давством, а також іноземні громадяни.

Розділ 2 НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

До населення, зайнятого в галузях економіки, відносять робітни­ків і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій; робітників і службовців у працездатному віці та членів їх сімей зайнятих в особистому підсобному сільському госпо­дарстві; особи, зайняті у спільних, приватних підприємствах, міжна­родних організаціях, фермерських господарствах.

При вивченні структури трудових ресурсів за віком виділяють такі основні групи:

• молодь (від 16 до 25 років);

• особи віком від 25 до 40 років;

• особи перед пенсійного віку (чоловіки 55-59 років, жінки 50-54 роки);

• особи пенсійного віку (чоловіки 60 років і більше, жінки 55 років і більше).

Вивчаючи вікову структуру трудових ресурсів виділяють загальні закономірності у їх використанні такого змісту:

Люди, що зайняті навчанням, одержують професійну підготовку, приймають участь у військовій службі, включаються в суспільне ви­робництво після 25 років. Тому найвища трудова активність населення спостерігається у людей віком 25-40 років.

У людей старших 50 років трудова активність, як правило, змен­шується. Однак ця категорія людей може активно використовуватись в суспільному виробництві і являє собою значний резерв у загальних обсягах трудових ресурсів регіону.

Особливу групу становлять пенсіонери, які продовжують працю­вати у народному господарстві. Ці люди можуть раціонально викорис­товуватися в галузях соціально-побутової інфраструктури.

Вивчаючи структуру трудових ресурсів за сферою діяльності, звертають увагу на співвідношення між чоловіками і жінками, які зай­няті в суспільному виробництві. Використання чоловіків і жінок може бути різним в залежності від характеру виробництва, розміщення під­приємств та інших факторів. Особливу увагу приділяють зайнятості людей на фізично важких і шкідливих для здоров'я роботах.

Об'єктивною характеристикою трудових ресурсів, показником інтелектуального потенціалу суспільства служить рівень професійної

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

чинним законодавством доходів, через відсутність належної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Для оцінки стану незайнятості населення використовують такі показники:

• очікувана кількість безробітних;

• кількість незайнятих осіб, які звернулись з питань працевлашту­вання у звітному періоді, чол., в тому числі: вивільнених з галузей народного господарства, звільнених з причин плинності кадрів, ви­пускники навчальних закладів, раніше зайнятих у домашньому гос­подарстві, інших категорій незайнятого працездатного населення;

• кількість незайнятого населення, яку передбачається зайняти, в тому числі працевлаштувати в галузях господарства, направити на нав­чання і підвищення кваліфікації, направити на громадські роботи;

• кількість незайнятого населення, для працевлаштування якого не­обхідно створити нові робочі місця;

• витрати на реалізацію заходів по сприянню зайнятості і соціаль­ному захисту від безробіття, в тому числі для: створення нових ро­бочих місць, перепідготовки вивільнюваних працівників, оплата праці громадян, яких направляють на громадські роботи, виплати допомоги по безробіттю.

Крім вказаних показників стан безробіття також оцінюється з ви­користанням коефіцієнта безробіття (к₆ X з допомогою якого визна­чають рівень безробіття. Коефіцієнт безробіття (в %) розраховують як відношення кількості безробітних (Ч₆ „) до загальної кількості еконо­мічно активного населення або кількості працездатного населення пра­цездатного віку (Ч_{п н})

п.н.

Тенденція у зміні кількості безробітного населення за методоло­гією Міжнародної організації праці (МОП) по регіонах, а також рівень безробіття, що наведені в табл. 2.6, свідчить про наявність деяких по­зитивних зрушень, зменшення кількості безробітних.

Розділ 2 НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

Наведені в табл. 2.6 дані свідчать про наявність значної кількості людей в Україні (2,3-2,7 млн.), які не мають роботи. По окремим регіо­нам кількість безробітних за три роки практично не змінилася. За ме­тодологією Міжнародної організації праці (МОП) рівень безробіття в Україні становить 10-12%, проте реальне безробіття з врахуванням прихованого (вимушені відпустки без збереження заробітної плати з ініціативи адміністрації або праця протягом неповного робочого дня (тижня) та інше) дорівнює 26-32 відсоткам офіційно зайнятої в еконо­міці робочої сили.

Складне становище склалося з працевлаштуванням шахтарів, жи­телів малих міст з моногалузевою промисловістю, вивільнених праців­ників в сільському господарстві.

Таблиця 2.6.

Кількість безробітного населення

(у віці 15-70 років) за методологією МОП по регіонах

Проблема безробіття дедалі більше набирає чітко вираженого ре­гіонального характеру, посилює у суспільстві соціальну напругу. Про стан безробіття в окремих областях (в 2002 р.) свідчать дані, наведені в табл. 2.7.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

освіти. Структура трудових ресурсів в цьому напрямку безпосередньо залежить від впливу територіальних і галузевих факторів.

Чисельність трудового населення кожного регіону постійно змі­нюється. З одного боку відбувається збільшення чисельності трудових ресурсів за рахунок вступу молодих людей в працездатний вік, залу­чення до праці незайнятих людей, що проживають на даній території, а також людей, які переселились з інших регіонів. Одночасно можливе скорочення трудового населення за рахунок тієї частини населення, що стає непрацездатною, людей, що виходять на пенсію.

Для характеристики тенденцій у зміні стану трудових ресурсів на території окремих регіонів України в табл. 2.5 наведена кількість зайнятого населення за період з 1995 р. по 2002 р.

Таблиця 2.5.

Кількість зайнятого населення по регіонах (мдн. чод.)

Наведені дані свідчать, що в цілому по Україні кількість зайня­того населення зменшується. Збільшення кількості зайнятого населен­ня відмічено тільки в м. Києві (на 8,4%) та практично не змінюєть­ся в Криму. На території інших регіонів спостерігається зменшення кількості зайнятого населення з різною інтенсивністю в залежності від місцевих особливостей впровадження нових ринкових відносин. На території Степового регіону зменшення склало 6,9% при практич­ній стабільності зайнятого населення в Одеській та Миколаївській об­ластях, на території Донбаського регіону кількість зайнятого населення

Розділ 2 НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

зменшилось на 16,3%, особливо в Луганській області — в 2 рази та Донецькій — на 18%.

На формування кількісного складу трудового населення регіону не­гативно впливають такі фактори, як зменшення природного приросту на­селення, погіршення демографічної ситуації в сільській місцевості, зни­ження народжуваності, зростання смертності, міграція населення із сіл в міста в результаті впливу урбанізації, труднощі, що виникли у суспіль­стві в результаті формування нових економічних відносин, створення ринкового середовища. Змінився сучасний стан використання трудових ресурсів. На використання трудових ресурсів постійно впливають про­цеси приватизації державних підприємств, створення нових умов для розвитку підприємств різних форм власності та видів діяльності. В про­цесі змін, що відбулися у суспільних відносинах, стався перерозподіл трудових ресурсів між виробничою та невиробничою сферами, пере­розподіл між галузями народного господарства та підприємствами різ­них форм господарювання. Змінюється професійний рівень працівників під впливом вимог нових більш досконалих технологічних процесів, підвищується ефективність використання кваліфікованої праці. Фор­мується ринок праці — важливий елемент ринкового середовища.

Поряд з позитивним впливом ринкових перетворень та процесу приватизації у суспільстві проявились негативні сторони. В результаті приватизації підприємств, розриву старих господарських зв'язків між підприємствами, зупинилася велика кількість підприємств, звільнилася значна кількість працюючих, з'явилась армія безробітних. Люди опини­лися на ринку праці не підготовлені до нових умов існування, змушені змінювати свою професію, шукати нових місць роботи, забезпечувати своє життя та життя своїх сімей. Всі ці процеси негативно вплинули на життєвий рівень людей. Ринкове середовище змінює соціальне уяв­лення про зайнятість, замість існуючих раніше вимог до повної зайня­тості, впроваджується уявлення про зайнятість населення, відповідно до розвитку виробництва, потреб суспільства.

Безробітними, згідно Закону України «Про зайнятість населен­ня», визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з неза­лежних від них причин не мають заробітку або інших непередбачених

Е. А. Зінь &

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІка

Таблиця 2.7

Кількість безробітного населення за методологією МОП в 2002р. (у віці 15-70років)

50

Розділ 2 НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

Найбільша кількість безробітного населення сконцентровано на території Степового регіону (521,2 тис. осіб), особливо в Дніпропет­ровській (146,9 тис. осіб), Одеській (92 тис. осіб), Запорізькій (86,3 тис. осіб) областей та Донбаського регіону (510,9 тис. осіб), в тому чис­лі в Донецькій (218,3 тис. осіб), Харківській (155,6 тис. осіб) та Лу­ганській (137 тис. осіб) областях. Проте, використовуючи показник-ко-ефіцієнт безробіття можна зробити висновок відносно високого рівня безробіття також в інших областях. При загальному рівні безробіття на території України в 2002 р. в 10,1% найбільше значення вказано­го коефіцієнта відмічено в Карпатському регіоні (13,3%), в тому числі в Чернівецькій (16%), Львівській (12,8%), Івано-Франківській (12,5%) областях, в Поліському регіоні (12,1 %), особливо в Сумській (13,7%), Рівненській (13,3%), Житомирській (13,3%) областях.

В умовах, коли безробіття стало важливою соціальною проблемою, має здійснюватися державний вилив, державне регулювання склад­них суспільних соціальних процесів, щоб забезпечити захист людей від стихії ринку, не допустити руйнування інтелектуального надбання, збере/ти науково-технічний потенціал, науку, культуру, мистецтво.

Світовий досвід свідчить про наявність активного та пасивного виливу на рівень зайнятості населення.

Активні заходи включають стимулювання виробництва у всіх га­лузях економіки, створення належних умов для розвитку малого та се­реднього бізнесу, формування ринку праці, що дозволяє створити нові робочі місця та залучити в це виробництво вільну робочу силу.

До пасивних заходів належать грошова допомога безробітним, підвищення мінімального розміру заробітної плати, покращення со­ціальних умов для населення.

У створенні ринку праці, зниженні соціальної напруги в період формування нових економічних відносин важливу позитивну роль ма­ють відігравати працівники органів регіонального управління та місце­вого самоврядування, керівники підприємств, а також профспілки, що представляють інтереси людей.

В державі створена система соціального захисту населення. Створена державна служба працевлаштування, яка виконує декілька

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

функцій: здійснює реєстрацію громадян, які шукають роботу, розподі­ляє робочі місця, забезпечує консультацією безробітних, виплачує до­помогу з безробіття та організовує перепідготовку робітників.

В обласних центрах зайнятості спрямовують свою діяльність на виконання таких завдань:

• працевлаштування;

• організація професійного навчання;

• перепідготовка;

• здійснення контролю за виконанням підприємствами і організа­ціями законодавства про зайнятість.

В кожній області розробляють програми зайнятості населення, що базуються на прогнозних розрахунках ринку праці, сприяють підви­щенню рівня зайнятості. В програмах передбачають заходи, що спря­мовані на:

• стабілізацію сфери прикладання праці, зменшення прихованого безробіття;

• створення додаткових робочих місць;

• самозайнятість та підприємницьку діяльність, працевлаштування населення, що проживає в сільській місцевості, а також жінок, ін­валідів, молоді;

• здійснення профорієнтаційної роботи, перепідготовку фахівців, підвищення кваліфікації працюючих.

Для активної підтримки ринку праці, навчання кадрів для роботи в різних сферах трудової діяльності, для сприяння працевлаштуванню населення виділяються необхідні кошти із державного бюджету.

Позитивний досвід організації працевлаштування накопичений, наприклад, в м. Рівне. Місцева влада розглядає центр зайнятості як основну структуру, яка має координувати дії влади, установ, що здій­снюють підготовку кадрів. Значна увага приділена працевлаштуванню молоді. Тут налаштовують молодих людей на корисну працю, на вибір такої професії, яка користується попитом на ринку праці, одночасно викорінюючи в молодих людей споживацьке ставлення до жиїтя. Лю­дина, яка опинилася без роботи, може отримати консультації щодо на­явних вакансій, може з'ясувати, в яких професіях є потреба на ринку

Розділ 2 НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

праці. Центром зайнятості розповсюджується багато корисної інфор­мації для безробітних.

Для ефективного вирішення проблем зайнятості та безробіття на ринку праці необхідно:

• при формуванні загальнодержавних, галузевих та регіональних програм економічного та соціального розвитку, реалізації програм структурної перебудови економіки, інвестиційних, приватизацій­них програм та програм реструктуризації підприємств передбача­ти здійснення заходів щодо ефективного вирішення проблем зай­нятості працівників;

• визначати галузеві та регіональні пріоритети створення нових та підвищення ефективності використання наявних робочих місць, введення виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери;

• передбачати залучення та ефективне використання капітальних вкладень, внутрішніх і зовнішніх інвестицій та інших фінансових надходжень для створення нових робочих місць, розширення зай­нятості населення;

• вжити заходів щодо посилення стимулювання роботодавців до створення додаткових робочих місць. Під час проведення кон­курсів на розміщення державних замовлень надавати перевагу підприємствам з переважною чисельністю працюючих інвалідів з метою їх соціального захисту, стабілізації виробництва та збере­ження робочих місць для інвалідів;

• посилити розвиток малого та середнього підприємництва, пере­дусім у регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, особливо в населених пунктах з монофункціональною структурою вироб­ництва;

• визначити обсяги професійно-кваліфікаційної підготовки фахів­ців і кваліфікованих робітників у навчальних закладах відповідно до потреб галузей економіки;

• посилити контроль за ефективністю використання робочої сили на підприємствах, розвитком системи професійного навчання кад­рів на виробництві, реалізацією роботодавцем відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати тощо.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Вирішення соціальної проблеми зайнятості та безробіття повинно здійснюватися в умовах посилення координуючої та регулюючої фун­кції в діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з розробленням та реалізацією заходів щодо ефективного використання трудових ресурсів.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
3. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
4. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
5. Аналіз диференціації населення за доходами
6. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
7. Антропологічні особливості давнього населення території України
8. Базисні ресурси фабрики програм
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
11. Біженці, вимушені переселенці та переміщені особи, трудові мігранти
12. Біологічні ресурси

Переглядів: 1249