• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми і методи віктимологічної профілактики

Ефективність віктимологічної профілактики неможлива без аналізу значного потоку відповідної інформації, яка дає змогу все­бічно враховувати криміногенні чинники (як загальні, так і стосо­вно конкретного злочину). Місце, час, способи вчинення злочинів, найтиповіші категорії осіб, втягнутих у них як злочинців або потер­пілих,- усе це треба грунтовно знати при організації попереджу­вальної роботи. Вивчення зібраної інформації дозволяє виявляти типових потенційних потерпілих, що може здійснюватися за трьо­ма напрямами:

- від ситуації, коли, аналізуючи обстановку, «виходять» на конкретних віктимологічно уразливих у цій ситуації осіб;

- від злочинця, коли шляхом вивчення його зв'язків або типо­вої поведінки визначається коло потенційних його жертв;

- від потерпілого, коли конкретна особа виявляє підвищені віктимні якості.

Важливим засобом загальної віктимологічної профілактики є правове виховання. Практика свідчить, що деякі злочини стали можливими у зв'язку з правовою неосвіченістю потерпілих. Пози­тивний ефект досягається роз'яснювальною роботою серед насе­лення, особливо тієї його частини, яка характеризується підвище­ною віктимністю. Важливо поширювати відомості про осіб, які завдяки своїй необачності стали жертвами злочинів, активніше використовувати радіо, телебачення, періодичну пресу. Виступаю­чи з лекціями і бесідами, працівники правоохоронних органів по-

винні звертати увагу на обставини віктимного характеру, рекомен­дувати бути пильнішим, дотримуватися правил безпеки, критич­ніше ставитися до своїх учинків.

Індивідуальна віктимологічна профілактика полягає у виявлен­ні осіб із підвищеною віктимністю і проведенні з ними профілак-і ично-виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочинних посягань. Прийоми і методи індивідуальної віктимологічної профілактики досить відомі. Проте вони, як пра­вило, зводяться лише до захисно-виховної роботи з громадянами, які стали потерпілими. Робота з виявлення осіб із підвищеною вік­тимністю практично не ведеться. Така однобічність у віктимологіч-ній профілактиці зумовлена, головним чином, відсутністю спе­ціальних методик виявлення осіб із підвищеною віктимністю і суб'єктів, які здійснюють цей вид профілактики.

Індивідуальна віктимність проявляється у різноманітних фор­мах. Скажімо, у потерпілих від шахрайства і зґвалтувань вона ви­ражається в байдужій, аморальній, а то й провокуючій поведінці; у потерпілих від кишенькових крадіжок - у легковажній поведінці. Звичайно: хоч би як ми не знали віктимологічні обставини і чин­ники, що призводять до злочинів, хоч би як не поліпшували еко­номічну ситуацію в країні й не удосконалювали закони, все ж таки будуть існувати неуважні й безтурботні громадяни, які можуть стати жертвою злочину. Але це не означає, що прагнення зменшу­вати віктимність окремих людей є марною справою. При цьому можливе використання двох взаємопов'язаних напрямів у рамках індивідуальної віктимологічної профілактики: а) виявлення осіб із підвищеною віктимністю; б) корекція віктимності в окремих гро­мадян.

Виявлення осіб з підвищеною віктимністю, тобто тих, хто по­требує профілактичного впливу, є, по суті, і прогнозуванням їхньої ніктимної поведінки. Таке прогнозування дуже складне. Обсяг і якість інформації мають забезпечуватися вивченням не лише со­ціально-демографічних і правових ознак конкретної особи, а й аналізом даних, що характеризують особливості її поведінки.

У цьому зв'язку особливого значення набуває методологічне забезпечення вказаної проблеми. Методологія прогнозування інди­відуальної віктимної поведінки дістає своє втілення, насамперед, у принципах прогнозування. Одним із них є принцип можливості того чи іншого розвитку подій. Сутність його полягає в тому, що,

оцінюючи явище, істинність якого невідома, треба керуватися найімовірнішою і найприйнятнішою інтерпретацією.

З можливістю прогнозування тісно пов'язаний принцип віднос­ності. Передбачення певних явищ не може бути абсолютним. Відтак співвідношення пов'язаних між собою явищ, залежних від прогнозованого об'єкта й обсягу інформації про нього, визначає рівень відносності результатів прогнозу.

Ще одним принципом є системність. У широкому розумінні, він означає, що передбачення віктимної поведінки є ланкою в сис­темі прогнозування загальної поведінки людини. У вузькому зна­ченні, цей принцип розглядає передбачення віктимної поведінки як закінчену систему, всі елементи якої спрямовані на складення прогнозу віктимної поведінки.

Виявивши певний ступінь віктимності й ознак, що визначають можливість її розвитку в подальшому, та використовуючи заходи індивідуальної віктимологічної профілактики, можна знизити по­тенціал віктимності конкретної особи. Саме в цей момент і по­винна вступати в дію програма корекції віктимності в окремих громадян. Вона здійснюється у двох формах - безпосередньої і ранньої.

Заходи безпосередньої профілактики спрямовані на особу, яка вже стала жертвою злочину або перебуває у стані, близькому до «перетворення» на жертву; заходи ранньої профілактики спрямо­вані на особу, яка підпадає під ознаки потенційної жертви через те, що вона володіє високим ступенем віктимності. Відмінність між цими формами профілактики обумовлена головним часовим кри­терієм, який дозволяє визначити стан потенційної жертви до мо­менту вчинення стосовно неї злочину. Останнє пов'язане з вибо­ром конкретних профілактичних заходів. Наприклад, якщо грома­дянин поводиться безпечно і легковажно в громадському місці, явно демонструє вміст свого гаманця, не контролюючи при цьому ситуації, то треба негайно припинити його очевидну віктимну по­ведінку. Наразі йдеться про безпосередній профілактичний вплив, оскільки часовий фактор тут зведений до нуля.

Рання профілактика застосовується зі значним інтервалом у часі. Наприклад, для попередження квартирних крадіжок потріб­не попереднє накопичення інформації про жителів району, які мо­жуть стати жертвами цього злочину через своє матеріально-фінан­сове становище або невжиття ними заходів безпеки. Виявивши

громадян із підвищеною віктимністю, потрібно проводити з ними відповідну роботу.

Індивідуальна віктимологічна профілактика має бути спрямо­вана не лише на потенційних жертв, а й на їх мікросередовище. ('истема заходів даної профілактики характеризується не простим впливом активного суб'єкта на пасивний об'єкт, а специфічною формою міжособистісного зв'язку, коли одна сторона намагається перетворити поведінку іншої в позитивному для неї напрямі.

З-поміж заходів індивідуального впливу можна виокремити два види: переконання і допомоги. Заходи переконання мають як захисний, так і виховний характер. Ними є бесіди, роз'яснення того, як не стати жертвою злочину, забезпечити цілісність свого майна тощо. Умовою, що сприяє вчиненню багатьох злочинів, є алкоголь­не сп'яніння жертви, тому віктимологічна профілактика значною мірою спрямована на попередження пияцтва. Крім того, треба ак­тивно пропагувати й інші засоби профілактики - встановлення охоронної сигналізації, використання технічних засобів особистої безпеки тощо.

До заходів допомоги належить, насамперед, організація спеціаль­них консультаційних пунктів, центрів соціально-психологічного

впливу на громадян, основним завданням яких є інформування на­селення про способи захисту від злочинів. У центрах психологіч­ної допомоги слід організовувати з потенційними жертвами зло­чинів групові й індивідуальні консультації, під час яких надавати їм соціально-психологічну допомогу, прогнозувати індивідуальну поведінку, виявляти і намагатися разом з ними нейтралізувати вік-тимологічно значимі якості особи.

Важливим елементом віктимологічної профілактики є правова освіта населення. Знання законів, що регулюють цивільні, трудові, сімейні, господарські, кримінально-правові та інші відносини, до-зволить багатьом уникнути долі постраждалих від злочинів.

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
3. А) Заробітна плата її форми та системи.
4. А) Заробітна плата, її форми та системи.
5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
10. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
11. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 1504