МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||
Творчість Анни Ахматової
“Поезія Ахматової – це насамперед щирість, непридуманість почуттів, поезія, відмічена надзвичайною увагою і підвищеними вимогами до моральних засад” (О.Твардовський) _______________________________________________________________________ “Ярославна ХХ століття”. Творча особистість Анни Ахматової. У Нобелівській лекції 1987 p. Й. Бродський назвав п'ять найкращих, на його думку, поетів XX ст. — О. Мандельштам, М. Цветаєва, Р. Фрост, У. Оден і А.Ахматова: "Бути краще заних на папері неможливо, неможливо бути краще за них і в житті, яким би трагічним і гірким воно не було..." Головна ознака їхньої поезії — те, про що писала А. Ахматова: створювати вишукану красу із "сміття" реальної дійсності, тобто підніматися із землі до зірок, а потім повертатися зорепадом віршів знову на землю.
Поетична творчість Анни Андріївни Ахматової (справжнє прізвище Горенко, 1889-1966) є справжньою окрасою, однією з вершин не лише “срібної доби”, але й усієї російської поезії. Блискуче ерудована, начитана, вона прекрасно володіла поетичною технікою, знала і шанувала традиції своїх попередників і поетичні здобутки своїх сучасників, перекладала з італійської, індійської, польської, корейської, сербської мов. Була особисто знайома з кращими поетами ХХ століття – О.Блоком, Б.Пстернаком, З.Гіппіус, Д. Мережковським, М.Цвєтаєвою, О.Мандельштамом, які посвячували їй і яким вона посвячувала свої вірші. За спогадами сучасників, Ахматова мала царську осанку, величаву ходу, прекрасну зовнішність. Вона була сильною, вольвою, жінкою твердих моральних поглядів та ідейних переконань, яких не змінювала на догоду моді чи політичній кон’юктурі. Її мужність, незламана людська гідність стали одним з найяскравіших прикладів протистояння людини тиску тоталітарного режиму. “Доля Анни Ахматової, - як зауважив Г.Іванов, - це повсякчасний подвиг мужньості, титанічний шлях подолання усього неправедного й підлого, це буття на межі життя і смерті”. Вірші Ахматової завжди адресовані читачам інтелігентним і начитаним. Вона ніколи не була шанувальницею так званої масової культури, але, водночас, не прагнула й до того, щоб бути незрозумілою, “елітарною”. Культура в її розумінні – це передусім велика інтелектуальна праця, висота, для сходження на яку потрібно докладати неабияких духовних зусиль. Такою і була її поезія, що відрізняється величною класичною простотою, “надзвичайною увагою і підвищеними вимогами, за словами О.Твардовського, до моральних засад”. Поезія Ахматової спирається на традиції російської поезії ХІХ ст. і кращі надбання її поетичної сучасності. З поетів минулого вона найбільше шанувала О.Пушкіна, з сучасних поетів своїми прямими вчителями називала І.Анненського і О.Блока. Значний вплив на творче становлення Ахматової мали поети акмеїстичного кола, до яких вона деякий час належала й сама, але загалом творча особистість поетеси була надто яскравою і осібною, щоб її можна було без останку розчинити в межах будь-якого, окремо взятого художнього напрямку чи поетичної школи. Внутрішній стрижень поезії Ахматової – це світ, пропущений крізь почуття та переживання жінки. Поезію Анни Ахматової недаремно називають "щоденником жіночої душі". У своїх віршах вона показала епоху глибоких криз і катаклізмів через чутливе сприйняття жінки, яка сподівалася і втрачала віру, помирала і воскресала, билася у безвиході, але все ж шукала шляхи відродження світу. Душа ахматовської героїні — це душа, що кохає і ненавидить, мучиться і жертвує собою, переживає драматичний розрив і прагне возз'єднання. Це душа, у якій може все вигоріти від горя, але вона житиме всупереч смерті. Всупереч смерті Ахматова пройшла довгий життєвий шлях, ставши свідком і літописцем своєї трагічної доби. Вона стала, за висловом В.Баєвського, своєрідною “Ярославною ХХ століття”, оплакавши у віршах своє покоління – розкидане по світу, розчавлене і розстріляне сталінським тоталітарним режимом. На протязі півстоліття Ахматова відзивалась на загальні для країни біди, голосом плакальщиці виливала загальнонародні страждання. Про смерть Ахматової відомий дослідник ї творчості В.Топоров написав, що вона “була сприйнятя, як смерть останнього поета – не загалом, а останнього у тій великій традиції, що була життєво поєднана із вищими духовними досягненнями Росії і назавжди обірвалася з цією смертю. Звідси відчуття сирітства і чітке усвідомлення ситуації – Коли ховають епоху...”
Читайте також:
|
|||||||||
|