Творчість Володимира Маяковського

1893 (7 липня) — народився у родині Володимира Костянтиновича й Олександри Олексіївни Маяковських, у селі Багдади, поблизу Кутаїсі. 1902 — поступає у підготовчий клас Кутаїської гімназії. 1905 — бере участь в революційних виступах учнівської молоді, знайомиться з нелегальними віршами і піснями. 1906 — родина Маяковських переїжджає з Кутаїсі в Москву, поступає в 4-й клас П'ятої московської гімназії. 1907 — вступає у РСДРП (б). 1908 — відрахований з гімназії і зарештований поліцією в підпільній друкарні Московського комітету РСДРП. 1909 –1910 - неодноразові повторні арешти. 1911-1914 - вчиться в Училищі живопису, знайомиться з художником і поетом Д. Д. Бурлюком. 1912 — перший публічний виступ у артистичному підвалі «Бродяча собака» у Петербурзі. 1915 — живе у Петрограді, співпрацює з журналом «Новий сатирикон». 1916 — знайомство із С. Єсеніним. 1919 — переїжджає на проживання в Москву, початок роботи в РОСТА. 1922 - перша поїздка за кордон, в Ригу. Далі - у Берлін, а потім у Париж. 1925 - поїздка в Мексику і Сполучені Штати Америки. 1928 - знайомство у Парижі з Тетяною Яківлевою. 1930 - відкриття виставки «20 років роботи» у клубі письменників. Вступ у РАПП. (14 квітня) — о 10 годині, 15 хвилин пострілом із револьвера кінчає життя самогубством.

“Він пішов з життя у фатальному для поетів віці – неповних тридцять сім років. Як Пушкін, як Рембо, як Байрон, як Лорка, як Хлєбніков.... Дзвінке ім’я Маяковський вписується в цей вишуканий і скорботний мартиролог. Двадцятилітній Маяковський підірвав зосереджену тишу символізма, що панував в російській поезії початку століття, і увірвався до неї справжнью бурею.Відлуння його потужного голосу долітають до нас через “хребти” десятиліть і “через голови поетів і влади. /.../ Маяковський чекає на нас, зухвалий і беззахисний, войовничий і вразливий, звеличений і облаяний, трагічний і прекрасний». (О.Михайлов)

_______________________________________________________

“Русь Маяковського”. Творча особистість поета.

“Мета поета ажніяк не зводиться до того, аби обов’язково достукатися до усіх олухів. Поет – це величина незмінна... Люди можуть відвертатися від поета і його справ. Сьогодні вони ставлять йому пам’ятники; завтра воліють “скинути його з пароплава сучасності”. І те, і інше свідчить лише про цих людей, але не про поета”. Ці слова, які О.Блок сказав про поета взагалі, немовби спеціально адресовані творчій долі визначного російського поета, яскравого представника “срібної доби” Володимира Маяковського(1893-1930).

Ще донедавна його постать асоціювалася виключно з “рупором революції”, “співцем світлого комуністичного майбутнього”, навколо його образу створювались страхітливі ідеологічні міфи, брехливі плітки, надумані звинувачення, завіса яких, втім, все рівно не змогла поховати справжній масштаб і справжню художню значимість такого велетенського і неординарного поетичного явища, яким стала для російської поезії “срібної доби” творчість В.Маяковського. В статті, що була надрукована в грудні 1917 року в петрградській газеті “Нове життя”, критик Д.Вигодський писав: “В нашій поезії сьогоднішнього дня є два полюси, два напрямки. Один – який намагається воскресити класичну точність виразу та художню закінченість побудови – той, що найліпший свй вираз знайшов у поезії Ахматової. Інший – в фундамент якого покладені футуристичні теорії, той, що його нині очолює Маяковський. І майже усі сучасні молоді поети, попри прагнення до більшої чи меншої індивідуальності, підпорядковуються свідомо чи несвідомо одному з цих двох напрямків. Як п’ятнадцять років тому усі писали під Бальмонта, так і тепер усі пишуть або під Ахматову, або під Маяковського”. “Русь Ахматової” і “Русь Маяковського” – так означив два полюси російської поезії двох перших десятиліть в 1921 році критик і поет К.Чуковський. Масштаб Маяковського – визнаного лідера російських футуристів – був, за визнанням навіть опонентів цього напрямку, на голову вище усіх інших його колег по “поетичному цеху”. Відоме висловлювання Горького, що представляв в ті роки “третій”, по суті, вже соціалістичний полюс російської літератури, про раннього Маяковського: “Власне кажучи, ніякого футуризму не існує. Є лише Володимир Маяковський. Поет. Великий поет”. Втім, ще за життя Маяковського його слава почала тьм’яніти і, незважаючи на своє коротке життя, поет встиг її пережити. Надтобагато заздрощів і надто багато ворогів встиг породити його поетичний геній. Від повного забуття Маяковського “врятував”, як відомо, Сталін, який у відповідь на лист Лілі Брік, колишньої коханки поета, що поскаржилась на несправедливе ставлення до Маяковського. Через п’ять років після його смерті наклав відому резолюцію: «Маяковський був і залишається кращим, найталановитішим поетом нашої радянської епохи. Байджуе ставлення до його пам’яті і творів - злочин». Але ця “милість вождя” зіграла злий жарт із посмертною долею поета. Вона наперед усувала можливість об’єктивного підходу до вивчення творчості поета, з правом на різні точки погляду на його поезію і сприяла канонізації Маяковського виключно як пролетарського поета, постать якого, за словами Б.Пастернака, у цих нових умовах “почали вводити примусово, як картоплю при Єкатерині”. Звісно, як і будь-яка “поетична величина” особистість Маяковського складна і неоднозначна, не позбавлена внутрішніх суперечностей і драматичних помилок. Тому до постаті поета насамперед потрібно підходити неупереджено, пам’ятаючи, що Маяковський — це син складної епохи, яка розпочалася з великих революційних зрушень і завершилась трагедією мільйонів людей. Поет пережив духовну драму, пов'язану з кризою віри у соціалізм. Але, незалежно від своїх поглядів, він увійшов в історію літератури як сміливий новатор поетичної мови, системи версифікації та засобів художньої виразності. Його поезія вирізняється особливою піднесеністю духу і постійним пошуком шляхів у майбутнє.

Не тільки в російській, але й в світовій поезії навряд чи знайдеться ще один поет, масштаб новаторських перетворень і художніх реформ якого, можна було б порівнювати з тим внеском, що його зробив до поезії ХХ ст. Маяковський. Поетичному стилю Маяковського притаманна підкреслена експресивність, підвищена метафоричність. Вірші Маяковського часто будуються як одна велика розгорнута метафора. В цій же функції Маяковський використовує й гіперболи, які фантастично збільшують ознаки зображуваного і тим підсилюють емоційне враження від нього. Маяковський пропагує «зламаний» синтаксис, який протистоїть логічно упорядкованому чіткому порядку слів у реченні. Найулюбленіші прийоми Маяковського, що розривають традиційний синтаксис, - це різноманітні, іноді дуже складні форми інверсії, порушення форм граматичного підпорядкування слів, так званий «телеграфний» синтаксис, який імітує стиль телеграфних фраз. Маяковський ввів до російської поезії безпрецедентно велику кількість неологізмів, подібно до Некрасова, демократизував поетичну мову, як в лексичному відношенні (прозаїзми, вульгаризми, професіоналізми і т.д.), так і в інтонаційному – надавши поетичні мові виразних інтонацій прозаїчного мовлення. Вслід за символістами та акмеїстами Маяковський продовжив впроваджувати в російську поезію нову, тонічну сстему віршування, причому робив це набагто сміливіше і радикальніше від своїх попередників. Поет розробив новий графічний малюнок вірша – знамениту “драбинку”, яка виносить слова і їх групи в окремі рядки, що посилює їх смислову вагу та забезпечує розподіленість та точність смислових вражень. Маяковський запровадив в поезію нові види римування (римуючи початки поетичних рядків, кінець попереднього і початок наступного, кінцеві слова рядків з словами з середини рядків і т.д.) а також обгрунтував смислову функцію рими як такої позиції вірша, на яку повинне виноситись найбільш важливе в смисловому відношенні слово рядка. “Новий і потужний талант налетів, як буря, зі сходу і вщент розбив старі ритми і образи, так, як до того ще не наважувався жоден поет”, - таке враження від новаторських реформ Маяковського залишилося у німецького поета Й.Бехера. З навальним шквалом порівнював поетичні пошуки П.Неруда. Мандельштам назвав Маяковського першим серед поетів, творчість яких розрахована «не на вчора, не на сьогодні, а назавжди».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Періодизація творчості А. Ахматової	\|	Періодизація творчості В.Маяковського

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.