Поверх бар’єрів. Творчість Б. Пастернака 1909-1917 років.

Шлях Б. Пастернака в мистецтво, як і двома десятиліттями раніше О.Блока, був значною мірою передвизначений умовами виховання і культурною атмосферою, в якій він зростав. Його мати була талановитою музиканткою, батько – відомим худжником, академіком живопису, першим ілюстратором роману Л.Толстого “Воскресіння”. В домі Пастернаків часто бували знамениті митці Л.Толстой, В.Сєров,М.Врубель, С.Рахманінов, О.Скрябін, батько переписувався з австрійським поетом Р.М.Рільке. Перші митецькі спроби Пастернака були пов’язані із музикою, хоча, незважаючи на хсвальні відгуки самого О.Скрябіна, музика так і не стала головною музою Пастернака. Друга серйозна творча прив’язаність вилилась у Пастернака в захоплення філософією, що, як і музика, залишила глибокий слід у його світоглядних пріоритетах, але, в свою чергу, поступилася місцем поезії. Розпочавшись, за свідченням самого Пастернака, майже з випадкових вправ, поезія дуже швидко переросла межу, яка відділяє просте захоплення від життєвого покликання. Поетичне зростання Пастернака відбувалось надзвичайно стрімко. Його поетичний дебют припадає на 1909 рік, в 1913 році його перші вірші були опубліковані в колективній збірці молодих поетів з непретензійною навою “Лірика”, в наступному році з’явилася його перша віршова збірка “Блюзнюки в хмарах”, а ще через три роки – нова поетична збірка “Поверх бар’єрів” , яка принесла поетові перший серйозний літературний успіх.

Перші кроки Пастернака в літературі були відмічені орієнтацією на поетів-символістів, участю в московських символістських літературних і філософських гуртках. В 1914 році Пстернак приєднався до футуристичної групи “Центрифуга”. Модерністський вплив символістів позначився на віршах Пастернака насамперед в площині поетичних образів, тоді як від футуристів він запозичив прагнення до експериментів із засобами словесного вираження. На ці ж роки припадає й знайомство Пастернака з Маяковським, під впливом творчої особистості якого він довгий час перебуватиме: “забрав його усього з собою у своє життя”. Захоплення поезією Маяковського, через яке пройшла велика кількість тодішніх російських поетів, для Пастернака мало особливий сенс в силу певної спорідненості їх творчих натур і багато в чому схожого бачення перспектив розвитку російської поезії. Спільною насамперед була загальна для обох поетів творча настанова на свого роду рух “поверх бар’єрів”, тобто у напрямку максимально радикального оновлення шляхів поетичного розвитку, найбільш вільного і найменш скутого залежністю від традицій літературних попередників. При цьому, якщо Маяковський гіперболізує, але, в цілому, не руйнує змальовувану ним картину предметних реалій світу, то Пастернак йде ще далі – предметна даність його “образу світу, в слові явленому” відчутно деформована тим, що логічні зв’язки між предметами тут витіснені принципом їх асоціативного зближення. Сам Пастернак пізніше зауважував, що поняття “поверх бар’єрів” набуло для нього узагальнюючого змісту: “з назви книги воно стало назвою періоду або манери”. Вже з перших поетичних збірок Пастернака даються взнаки ті художні ознаки, що відрізняють пастернаківське поетичне бачення світу, яке важіє до миттєвої, бурхливої зміни вражень, поєднання різнопланових образів і асоціацій. За допомогою незвичайних образів, метафор, здавалося б, випадкових і несподіваних, Пастернак змальовує реальність у неочікуваному, дивовижному ракурсі. Поетична мова раннього Пастернака часто виглядає як неупорядкована й хаотична. Вона схожа на мовлення людини, що пережила сильне емоційне враження і, захлинаючись від хвилювання, намагається відразу висловити усі почуття, які її переповнюють.Поезія Пастернака у чомусь перегукується з живописом, чимось нагадує його. В ній велика кількість пластичних і живописних образів, деталей, його вірші часто нагадують малярські мініатюри. Поет майстерно змальовує найдрібніші деталі пір року, дощу, осіннього саду, рідного Підмосков'я з його соснами, пташиним співом, конваліями, електричками, грозами, горобиною, бузком. Надзвичайно важливе місце в арсеналі поетичних прийомів Пастернака посідає звукопис, тобто специфiчний добiр звукiв у словах текста, що посилює емоцiйну та смислову виразнiсть вiршового твору. Якщо звичайно звукопис використовують з метою надати поетичному текстові більшої мелодійності звучання, то у Пастернака цей прийом набуває більш складного значення, а саме - звукового співвіднесення і уподіблення близькорозміщених в поетичному рядку слів, що створює ефект своєрідного звукового перетікання, переливу слова в слово, наприклад: “ загуслий заливистий свист” ( в загальній сукупності звуків, з яких складаються ці слова, за виключенням звуків “г” і “у”, усі інші “переливаються” із слова в слово). Дуже точно характер і функцію цього цікавого прийому звукопису у поета коментує відомий дослідник його творчості А.Синявський, який пише, що у Пастернака “фонетичні зв’язки з’являються як вираження смислових зв’язків, схожість звуків скріплює суміжні образи, говорить, в кінцевому рахунку, про співзвучність різних сторін буття, взаємоспівіднесених, взаємопроникаючих. Звукова інструментовка допомагає перенесенню значення з одного предмета на інший, яке здійснюється посередництвом метафори і викликано прагненням поета показати і підкреслити внутрішню єдність світу”.

Вже в ранній ліриці Пастернака яскраво окреслились дві теми, які стали наскрізними для усієї його лірики. Це тема поета та поезії і тема природи. На думку Пастернака, митець повинен відображати життя не опосередковано, спираючись на свій досвід і свої знання про світ, а так, немовби він його бачить в перший раз, з дитячою щирістю і безпосередністю. Можливо саме це мала на увазі А.Ахматова, коли говорила про Пастернака, що «він був нагороджений якимось вічним дитинством». Сам поет так описував акт народження мистецтва: “Ми перестаємо впізнавати дійсність. Вона постає перед нами в якійсь новій іпостасі, яка здається нам її власним, а не нашим, буттям. Крім нього усе на світі вже названо. Не названим залишається лише воно. Ми підбираємо для нього ім’я. Отримуємо мистецтво”. Як і поезії, змалюванню природи Пастернак завжди надавав особливого значення. За словами сина поета, Євгенія, “природа для Пастернака – не предмет для пейзажних замальовок, це – інша назва життя, приклад душевного здоров’я, природності і краси, які потрібно перенести в мистецтво, додати до духовного світу людини”. За тонким спостереженням Ахматової, “природа усе життя була єдиною і повноправною Музою, його потаємною співрозмовницею, його Нареченою і Коханкою, його Дружиною і Удовою – вона була для нього тим, чим була Росія для Блока”. Природа у Пастернака завжди яскраво індивідуалізована, має свій неповторний характер і живу душу. Природі у віршах Пастернака часто надаються ознаки живої людини, при цьому найулюбленіші пастернаківські образи – це дрібні, немовби й непомітні часточки природного світу – гілки, бруньки, крапельки, льодинки, маленькі зірочки в небі, сніжинки тощо. За спостереженнями критиків, за кількістю віршів, присвячених порам року і окремим місяцям, Пастернак займає перше місце в російській поезії. А перевагу з їх загального числа поет віддає саме зимовим місяцям.

Цікавою прикметною ознакою віршів Пастернака є те, що обидві теми – природи і поезії – у нього часто переплітаються, присутні у творі одночасно, вони немовби відзеркалюють одна одну. Так, з одного боку, для Пастернака властиво характеризувати через природні образи сутність поезії і природи поетичного натхнення. З іншого боку, одна з найбільш вживаних у Пастернака варіацій на тему мистецтва – це його зародження у надрах природи, або ж пояснення його суті через природні образи. Подібне взаємовіддзеркалення повною мірою характеризує такі шедеври ранньої лірики Пастернака, як “Цей лютий! Час для сліз і віршів…” і “Визначення поезії”. Асоціативне співвіднесення, яке встановлюється у вірші “Цей лютий! Час для сліз і віршів…” між світом поезії та природи, спрямоване на метафоричне означення “механізму” творчого процеса, миті натхнення, що раптово з’являється в душі поета. Ця мить, за Пастернаком, не просто похідна отриманих поетом природних вражень, сама її поява така ж стихійна, як і сили природних стихій. Творчий імпульс стихійно виникає в душі людини і породжує в ній шквал емоцій, шал поетичного безумства, що спонукає до творчості, а точніше до співтворчості з силами природних стихій, через уподіблення яким поет намагається збагнути власну творчу суть і донести це відкриття іншим людям. На рівні звукопису вірша асоціативне співставлення природного і поетичного світів підтримується інтенсивним повтором “ч” як початкового звуку двох наскрізних у вірші метафоричних понять – чорнил (метафора поезії) і чорноти (метафора природи, народжена із зорового образу проталого під час лютневої відлиги чорного снігу). На співставленні творчих і природних начал побудовано й вірш “Визначення поезії”. Саме поняття “поезія” у тексті вірша навіть й не називається. Воно присутнє у ньому немовби у формі певної “таємниці”, яку розгадує поет. Сутність поетичної творчості, “невимовну”, в силу її складності і неможливості вичерпного логічного означення, Пастернак намагається ідентифікувати шляхом асоціативного співставлення з широким спектром явищ природного світу (“загуслий заливистий свист”, при березі лускіт льодинок”, “умерзлий у темряву лист”, “кількох солов’їв поєдинок” тощо). Поетичне світовідчуття Пастернака намагається парадоксально сполучити два протилежні полюси – земний (“грядки”, притихлий горох”, лускіт льодинок” і т.д.), від якого намагається відштовхнутися, і високий (“всесвіт”, “зірки”, “жар небесний”), до якого, як до кінцевого і недосяжного ідеалу прагне злетіти поезія. “Поезія, - писав Пастернак, - завжди залишиться тією, вище від усяких Альп уславленою висотою, яка лежить в траві, під ногами, так що варто лише нахилитися, шоб її побачити і підібрати з землі...” Поезія Пастернака немовби запрошує увесь світ, усі, навіть найдрібніші і непоетичніші, здавалося б, прикмети реальності прийняти участь у процесі дивовижного перетворення життя у мистецтво, в якому уявне і реальне, високе і низьке, земне і небесне зливаються в нову, ще не явлену світу, смислову величину і естетичну якість.

____________________________________________________________________

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Періодизація творчості Б.Пастернака	\|	Друге народження. Творчість Б. Пастернака 1917-1941 років.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.