Двадцять шостого лютого (10 березня) вранці... Шевченко пішов до своєї майстерні. В дверях він зупинився, скрикнув і важко впав на поріг.
А через кілька годин він уже лежав у кімнаті на столі, накритий простирадлом, спокійний і величний. Тонкі свічки тріщали в узголів'ї і осявали змучене обличчя висланого солдата і великого народного співця.