РЕАЛІСТИЧНА ТРАДИЦІЯ У РОЗВИТКУ

Поряд із новітніми течіями розвивалося традиційне реалістичне мистецтво і традиційні жанри: історичний, побутовий, портрет, пейзаж, натюрморт. Багато художників-реалістів захоплювалося й авангардними пошуками. Така взаємодія розширювала та збагачувала діапазон їхньої творчості, стимулювала до пошуків більшої виразності художнього утілення задуму.

На початку століття розквітає творчість видатного українського живописця Олександра Мурашка (1875-1919). Сильний вплив на художника справило європейське, передусім французьке, мистецтво з його свободою творчості й духом експериментаторства. У своїх творах митець прагнув якнайбільшої колористичної виразності, розширення можливостей використання кольору як основного зображального засобу. У молоді роки О. Мурашко певний час жив у Парижі, де досяг визнання, й став відомим європейським художником. У цей період він створив такі полотна, як «На вулицях Парижа», «Паризьке кафе», «Дівчина в червоному капелюсі».

Після повернення на батьківщину художника захопила стихія кольору в народному житті, його багатобарвність, оптимістична піднесеність. Це знайшло відображення у творах «Карусель», «Неділя». Розв'язанню суто живописних завдань, пошукові ефектного колориту присвячено картини майстра «Продавщиця квітів», «Вечірні рефлекси», «У човні».

Посилена увага до кольору аж ніяк не применшувала, а, навпаки, посилювала психологічну глибину образів на полотнах митця. Яскраве свідчення цього - картина «Селянська родина». На ній зображено сім'ю: стареньких, виснажених життям, натруджених батька й матір і молоду дочку, сором'язливу, з тривогою в очах.

Саме в портретному жанрі блискуче виявився талант О. Мурашка як колориста і як психолога. До шедеврів цього жанру належать уже згадувана «Дівчина в червоному капелюсі», портрети М. .Мурашка, Б. Кустодієва, автопортрет і багато інших творів.

О. Мурашко був одним із засновників Української академії мистецтв.

Життя художника обірвалося трагічно, на злеті життєвих і творчих сил. Під час більшовицького терору 1919 р. видатного українського живописця було вбито в Києві.

Вагомим внеском в українське мистецтво стала творчість Івана Іжакевича(1864-1962). Він працював у галузі станкового, монументально-декоративного і театрально-декораційного мистецтва, однак найбільшого визнання здобув як графік, ілюстратор книг і журналів. Художник добре знав історію, життя й побут народу. Саме ці теми були провідними в його творчості. Він створив серію малюнків з історії, життя та побуту українського народу, у 1907 р. написав цікаву картину «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», працював над ілюстраціями до творів Т, Шевченка, І. Франка, інших письменників. Творчість художника охоплювала широке коло тем. Життю селян присвячено картини «Український косар», «На Дніпрі», «Біля кузні». Історичне минуле українського народу, славне запорізьке козацтво знайшли відображення у графічних творах «У засаді», «Запорожці готуються в похід» та ін.

У 1900-х роках розпочався творчий шлях талановитого живописця Фотія Красицького(1873-1944), який працював переважно у побутовому та історичному жанрах. Одне з найвідоміших його полотен - «Гість із Запоріжжя».

У ньому переплелися обидва улюблені жанри художника: побутовий та історичний. На картині зображено сцену з життя українського народу часів козаччини. Проте це не якась визначна історична подія, не баталія, а фрагмент з мирного буденного життя: старий дідусь, у минулому також запорожець, бабуся й онук приймають на пасіці запорозького козака, який розповідає їм цікаві історії.

На зламі століть на художню арену вийшов видатний український живописець Федір Кричевський (1879-1947). Найвідоміші картини, написані ним у ранній період творчості, -«Наречена» та «Три віки» (або «Три покоління»). Картина «Наречена» - велика багатофігурна композиція, на якій відтворено сцену вбирання молодої до весілля. «Три віки» - картина маленьких розмірів. На ній зображено обличчя трьох жінок різного віку: юної дівчини,, зрілої жінки й старенької бабусі. Хоч обидва полотна різні за розміром, вони монументальні за своєю внутрішньою сутністю. На обох картинах відтворено цілісні, сильні, красиві натури. Відповідним є й характер живопису - вільний, сильний, декоративний, позбавлений зайвих деталей.

Ф. Кричевський і сам був такою людиною: красивою фізично і духовно, сильною, цілісною. У своїх образах він втілював кращі риси українського національного характеру. Він ніколи не писав людей слабких, сентиментальних, дріб'язкових. Його герої - представники нової доби: життєрадісні, сильні, діяльні, масштабні й багатогранні.

Розквіт творчості Ф. Кричевського припадає на 20-ті роки. У цей період він створив свій найвизначніший твір - триптих «Життя», присвячений філософському осмисленню життя в різних його виявах, як світлих і радісних, так і сумних. Ліва частина триптиха називається «Кохання». Це те, що дає всьому початок, породжує життя. Права частина - «Повернення». На ній зображено стареньких батьків, що зустрічають солдата, який повернувся додому без ноги, але з Георгіївським хрестом на грудях. Це - сумний, драматичний бік життя. Найбільша, центральна частина триптиха називається «Сім'я». Вона є як композиційним, так і змістовим центром усього триптиха. У ній оспівано сім'ю

як головну цінність людського життя, що об'єднує людей і в радості, і в горі, дає сили жити. Живопис цього твору, побудова композиції, велика роль лінії наближають його до монументального мистецтва, до фрески. І хоча Ф. Кричевський формально не належав до кола бойчуківців, у триптиху «Життя» принципи їхньої творчості знайшли яскраве втілення. Серед інших визначних творів митця цього періоду - портрет Т. Шевченка та «Автопортрет у білому кожусі».

На початок століття припадає розквіт творчості видатного західноукраїнського художника Івана Труша (1869-1941). Найзначніше місце в його доробку посідає пейзажний жанр. Найвідоміші пейзажі - «Луки і поля», «Самотня сосна», «Сосни», «Старі пні», «Захід сонця в лісі». Але понад усе майстра приваблювала природа Карпат, життя та звичаї їх мешканців. Цій тематиці присвячено полотна «Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембіта», «Пралі», «Йордан на Гуцульщині», «Сільський господар». Іван Труш уславився також як портретист. Він створив серію блискучих портретів діячів української культури: І. Франка, В. Стефаника, М. Лисенка, Лесі Українки.

Вагомий внесок в українське образотворче мистецтво західноукраїнської художниці - живописця і графіка - Олени Кульчицької(1877-1967), митця високої професійної культури. Головною темою її творчості була природа в різні пори року, а також життя західноукраїнського селянства. Серед кращих живописних полотен художниці - «Діти на леваді», «Жнива», «Діти зі свічками». О. Кульчицька створила серії акварелей «Народна архітектура західних областей України», «Народний одяг західних областей України», гравюри «Бідні діти», «Довбуш», ілюструвала твори М. Коцюбинського та І. Франка.

Основоположником українського батального жанру вважають видатного живописця Миколу Самокиша(1860-1944). Він писав картини на теми визвольної війни українського народу XVII ст., громадянської війни. Широковідомі його твори «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Бій під Жовтими Водами», «У розвідці», «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким», «Бій Богуна з Чернецьким» та ін. М. Самокиш - Майстер великої багатофігурної картини. Він майстерно зображував людей і коней у найрізноманітніших ракурсах, створюючи відчуття динамічного руху.

Неповторна індивідуальність притаманна творам Анатолія Петрицького(1895-1964) - живописця, графіка і художника театру. Він віддав належне авангардним пошукам у мистецтві. Серед живописних творів митця 20-х років найзначнішим є полотно «Інваліди», в якому з вражаючою гостротою й великою внутрішньою експресією відображено трагічні наслідки війни у долях людей. Ця картина має антивоєнне та глибоко гуманістичне звучання. А. Петрицький - майстер пейзажного та портретного жанрів. У 20-х - на початку 30-х років він створив галерею портретів діячів української культури: композитора П. Козицького, письменників М. Семенка, Я. Савченка, П. Усенка; Остапа Вишні, П. Тичини та ін. (загалом близько 150). Портрети А. Петрицького вирізняються унікальною гостротою образного бачення та сміливістю формального вирішення. Згодом багатьох з його героїв було репресовано, а їхні портрети спалено. Лише частина з них збереглася в музейних фондах та приватних колекціях, від деяких залишилися тільки фотографії. Тому ці твори мають для нас особливу цінність.

А. Петрицький належить до тих художників, які здійснили переворот у театрально-декораційному мистецтві. Він створював рухомі об'ємні декорації, використовував як художній елемент освітлювальні ефекти. Його декорації та костюми вирізняються яскравою декоративністю та глибоким розумінням символічності, умовності театральної мови.

Поряд з А. Петрицьким помітну роль у розвитку українського театрально-декораційного мистецтва відіграли В. Меллер, О. Екстер та О. Хвостенко-Хвостов.

У першому десятилітті XX ст. розпочав творчий шлях один із найцікавіших українських скульпторів Іван Кавалерідзе (1887-1978) - людина великого обдаровання і надзвичайно широкого творчого діапазону. І. Кавалерідзе був не лише скульптором, а й кінорежисером і драматургом. Він успішно працював у жанрі портрета та монументальної скульптури'. Першим значним твором скульптора став пам'ятник княгині Ользі у Києві, зруйнований у 1923 р. (нещодавно його було відновлено). Для раннього періоду творчості майстра характерна класична манера виконання та пошуки чіткої, лаконічної і виразної художньої форми. Надзвичайно плідними у творчій біографії митця були 20-ті роки. У цей період він створив пам'ятники Т. Шевченку в Полтаві та Сумах,
Г. Сковороді у Лохвиці, Артему в містах Артемівську та Слов’яногірську. Скульптор сміливо експериментував, був активним учасником українського мистецького авангарду, захоплювався таким модерністським напрямом, як кубізм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ШКОЛА УКРАЇНСЬКИХ МОНУМЕНТАЛІСТІВ М. БОЙЧУКА	\|	ЖИВОПИС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.