2. Простий теперішній час (the simple present tense);
3. Простий минулий час (the simple past tense);
4. Дієприкметник минулого часу (the past participle – participle II);
5. Дієприкметник теперішнього часу (the present participle –participle I).
Оскільки про інфінітив детальніше йдеться у відповідному розділі, то тут ми лише обмежимося прикладами форми інфінітиву: to help, to learn, to speak.
Щодо форми простого теперішнього часу, то вона утворюється від форми інфінітиву без частки to в першій і другій особах однини й множини і третій особі множини, а в третій особі однини до форми інфінітиву додається закінчення ~(e)s (детальніше про це див. у наступних розділах).
Простий минулий час і дієприкметник минулого часу утворюються залежно від того, є дієслово правильним чи неправильним.
Правильні дієслова утворюють простий минулий час (the simple past tense) і дієприкметник минулого часу (the past participle) за допомогою закінчення -ed,яке додається до основи дієслова (інфінітива): to want – wanted – wanted; to open – opened – opened.
Неправильні дієслова утворюють простий минулий час (the simple past tense) і прикметник минулого часу (the past participle) різними шляхами. Тому всі форми неправильних дієслів слід завчити напам’ять.
Дієприкметник теперішнього часу (the present participle) утворюється за допомогою закінчення -ing, яке додається до інфінітива без частки to: standing, speaking, putting.
Якщо інфінітив закінчується на -є, що не вимовляється, то на письмі це закінчення опускається: to mаке – making.
Якщо односкладові та багатоскладові дієслова з наголосом на останньому складі закінчуються на одну приголосну, якій передує короткий голосний звук, то кінцева приголосна подвоюється: to put – putting, to prefer – preferring.
Якщо інфінітив закінчується на l, то незалежно від наголосу у слові l на письмі завжди подвоюється: to travel – travelling.
Дієслова to die, to lie, to tie мають такі форми the present participle: dying, lying, tying.