Бути правдивим означає повідомляти співрозмовнику те, що з точки зору мовця відповідає дійсності. Іноді це правило виражається у формі заборони говорити неправду, тобто те, що на думку того, хто говорить, є неправдою. Згідно з правилом правдивості людина повинна казати правду лише тому, хто має право її знати.
Правдивість є необхідною умовою ефективного спілкування і соціальної взаємодії, оскільки забезпечує взаємну довіру двох людей. Неправда руйнує узгодженість взаємин між людьми.
Правило правдивості визнають усі етики, проте існують різні думки щодо того, наскільки беззастережно слід його дотримуватися. Казати неправду не можна нікому, ніколи і за жодних обставин, навіть заради врятування життя друга.
? ?? ПРАВДИВІСТЬ?? ?
Чи варто бути правдивим?
«Не обдуриш — не проживеш», — подібне доводиться чути доволі часто. Але на людей, які живуть за цим принципом, лягає похмура тінь нечистої совісті.
Людина, яка чинить недобре, отримує такі результати:
— робити погані справи стає її звичкою;
— її світогляд викривляється — у намаганнях виправдати себе вона перестає розрізняти добро і зло;
— у майбутньому на неї рано чи пізно чекає розплата, тобто страждання.
Правдива людина дослухається до голосу власного сумління. Коли вона робить хорошу справу, то відчуває справжнє щастя.
Правдивість також може бути різною. Справжня правдивість передбачає здатність відчути того, хто поруч, бажання не спричинити йому болю.
Коли людина вдається до обману, оточуючі відчувають це і внутрішньо закриваються від неї. Чому так трапляється? Часто приводом до брехні стає небажання виконувати свої обов'язки. А потім людина ще й намагається виправдати свою брехню, її розум затьмарюється, брехун починає вбачати брехню в інших, підозрювати їх, вишукувати недоліки.
Щоб виховати в собі правдивість, слід намагатися уникати того, що її руйнує. Що руйнує правдивість? Насамперед, сварка, гнів. Під час сварки хочеться виправдати себе. У гніві неможливо сприймати іншого позитивно.