• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що , як правило, приносить дохід у грошовій формі.

Цевлаштування.

Підстави відкладення та припинення допомоги по безробіттю

Поняття безробітного та порядок виплати допомоги по безробіттю.

Поняття зайнятого населення.

Цевлаштування.

1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання пра-

Зайнятість забезпечується державою шляхом проведення активної соціально – економічної політики, спрямованої на задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Проблемам зайнятості населення держава приділяє значну увагу. В 1991 році був прийнятий Закон України “Про зайнятість населення”. Цей закон є комплексним законодавчим актом, що містить норми адміністративного права, права соціального забезпечення, трудового права. Закон комплексно регулює сферу зайнятості, й кожна з названих галузей права має тут свій предмет. Крім того, державою визначено основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року.

Трудовий потенціал – це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак ( стан здоров’я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально – етичний менталітет) здатні та мають намір провадити трудову діяльність.

Основні напрями розвитку трудового потенціалу:

· створення матеріально – технічних і соціально – економічних передумов для продуктивної зайнятості населення (створення ринку праці);

· оцінка загальної потреби в робочих місцях в економіці країни і формування ринку професій;

· створення робочих місць на базі широкого розвитку малого та середнього бізнесу, самозайнятості за умов формування дійового інвестиційного і фінансового механізму;

· впровадження механізму стимулювання створення робочих місць для окремих соціально – демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів) тощо.

Правове забезпечення залучення громадян України в сферу трудової діяльності здійснюється відповідною системою норм, до яких належать:

- Закон України “Про зайнятість населення” від 01.03.91р.;

- Кодекс законів про працю в Україні;

- Положення про державну службу зайнятості від 24.06.91р.;

- Положення про державний фонд сприяння зайнятості населення від 24.06.91р.;

- Порядок надання допомоги безробітним, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 14.12.2000р. із змінами від 07.07.2005р. №216;

- Положення про організацію оплачуваних громадських робіт від 27.04.98;

- Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення від 24.06.91р.

Служба зайнятості утворена Постановою КМ України від 21.12.90р. №381 “Про створення державної служби зайнятості” і складається з Центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Центрів зайнятості АР Крим, обласних, районних, міжрайонних, міських і районної у містах центрів зайнятості. До складу служби зайнятості входять також цент професійної орієнтації , навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно – обчислювальний центр, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації.

2. Поняття зайнятого населення, поняття підходящої роботи.

Згідно ст. 3 Закону України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення відносяться громадяни, що проживають на території держави на законних підставах :

· працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня ( тижня) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях України й за кордоном;

· громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

· обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях;

· які проходять службу в Збройних Силах України, СБУ, Прикордонних військах, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, альтернативну службу;

· які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітьних школах і вищих навчальних закладах;

· працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні й виконують функції, не пов’язані з забезпеченням діяльності посольства і місій.

Для тих громадян, що втратили роботу , держава забезпечує можливості підшукання підходящої роботи.

Підходящою роботою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій місцевості, де вінпроживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідного регіону за минулий місяць.

При пропонуванні такої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян , які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності) підходящою роботою вважається робота, що потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота, яка не потребує професійної підготовки, а для громадян , які бажають поновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад 6 місяців – робота за спеціальністю, що не потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості ії надання – інша оплачувана робота за спорідненою професією . спеціальністю.

Для громадян, які працювали не за професією (спеціальність) понад 6 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цієї професії ( спеціальності) .

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) протягом 6 місяців безробіття підходящою вважається робота, що потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей громадянина, колишнього досвіду і доступних до нього видів навчання та потреб ринку праці у цієї професії (спеціальності).

При зміні громадянином професії (спеціальності) за направленням служби зайнятості населення підходящою вважається робота як за новою так і за попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи. За рішенням місцевих рад може встановлюватися транспортна доступність та інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.

Працевлаштування оформлюється шляхом укладання трудового договору, контракту або угоди відповідно до законодавства.

Для забезпечення тимчасової зайнятості населення місцеві органи виконавчої влади за участю державної служби зайнятості організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах комунальної власності і за договорами на інших підприємствах.

Громадські роботи – це загальнодоступні види тимчасової трудової діяльності безробітних або частково незайнятих громадян, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.

Порядок організації та проведення таких робіт регулюються Положенням ,затвердженим постановою КМ України від 27.04.98р. №578. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільну спрямованість і сприяти соціальному розвитку регіону. К таким роботам відносяться:

- благоустрій та озеленення територій населених пунктів, зон відпочинку і туризму;

- підсобні ,ремонтні роботи на будівництві житла, об’єктів соціальної сфери;

- будівництво шляхів, водопровідних, каналізаційних, газових, залізничних і інших споруд;

- окремих видів робіт на овочевих базах;

- збирання, заготівля лікарських рослин і ягід та інші доступні види трудової діяльності.

Фінансування таких робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів державного фонду сприяння зайнятості населення та коштів підприємств, для яких ці роботи виконуються.

Період участі в таких роботах зараховується до загального трудового стажу, в період участі в таких роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю.

Однією з форм організації такої роботи є організація сезонних робіт. Направлення на такі роботи проводиться Центром зайнятості населення за прямими договорами з підприємствами усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили. Переважне право на такі роботи мають громадяни, зареєстровані у державної службі зайнятості як безробітні.

3.Поняття безробітного та порядок виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, як через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державної службі зайнятості, шукають роботу, готові і здатні приступити до неї.

Працездатним вважається вік жінок від 16 до 55 років, у чоловіків від 16 до 60 років. Не м.б. визнані безробітними:

- громадяни віком до 16 років за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства або скороченням чисельності штату;

- громадяни , які мають право на пенсію;

- особи, які відмовилися від 2 пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх в службі зайнятості як таких, що шукають роботу (ці особи втрачають право на надання ім статусу безробітного строком на 3 місяця з подальшою перереєстрацією);

- які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності) ,в том числі й випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмові їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасовового характеру яка потребує професійної підготовки..

Зареєстровані службою зайнятості громадяни набувають статусу безробітного у випадку . коли протягом 7 календарних днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящої роботи. Рішення про наданням ім статусу безробітного приймається керівником Центру зайнятості, де громадянин зареєструвався як такий, що шукає роботу.

Громадянин, визнаний безробітним, має право на допомогу по безробіттю.

Застрахованим особам, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків;

від 2 до 6 років — 55 відсотків;

від 6 до 10 років — 60 відсотків;

понад 10 років — 70 відсотків.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів — 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків;

надалі — 70 відсотків.

Втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин вважається припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Також визначається розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески. Виплата допомоги по безробіттю зазначеним особам у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата допомоги починається з 91 календарного дня у розмірі 80 відсотків до визначеного розміру.

Без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю для таких категорій безробітних:

1) особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, — виплата їм починається з 91 календарного дня;

2) особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

3) особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви;

4) особам, які брали участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займались підприємницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду менше 26 календарних тижнів;

5) категоріям осіб, зазначеним у пункті 2.5 Порядку, які працювали або займались підприємницькою діяльністю і не сплачували страхові внески до Фонду, але мали раніше набутий трудовий, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж.

Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася за всіма видами економічної діяльності у відповідній області за минулий місяць, і нижчою за встановлений законодавством розмір. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, зазначених вище, не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію чоловіків після досягнення 58 років, жінок — 53 років) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. Для зазначених осіб передпенсійний вік визначається на день їх реєстрації як безробітних у державній службі зайнятості.

Випускникам навчальних закладів, які в період навчання працювали на умовах трудового договору, допомога по безробіттю визначається як для застрахованих осіб.

Розділом 3 Порядку надання допомоги по безробіттю визначається порядок обчислення страхового стажу, а розділом 4 – умови, розмір та тривалість виплати допомоги незастрахованим особам ( завльненим в запас військовослужбовцям).

4.Підстави відкладення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю.

Виплата допомоги по безробіттю може відкладатися у таких випадках:

- у разі надання особі вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні (п.1 ст.4- КЗпП) відповідно до законодавства, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку – на строк до 3 місяців;

- військовослужбовцям, звільненим у запас з військової служби у зв’язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами, згідно з частиною 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” – нс строк до 1 місяця.

Тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи — на строк не менше ніж 60 календарних днів;

1) відмови безробітного, який не має професії, спеціальності або займав робоче місце, яке не потребує спеціальної підготовки, від проходження професійної підготовки — на строк не менше ніж 30 календарних днів;

4) порушення умов і строку реєстрації, перереєстрації як безробітного — на строк не менше ніж 30 календарних днів (не застосовується до військовослужбовців, звільнених у зв”язку зі скороченням штатів);

5) недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”, які надані безробітному в письмовій формі, — на строк не менше ніж 15 календарних днів;

6) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, — на строк не менше ніж 60 календарних днів;

7) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості — на строк не менше ніж 60 календарних днів.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1) працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб’єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами);

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі);

3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва (з дня зарахування до навчального закладу);

4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості (з дня початку занять);

5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу (з дати, зазначеної у повістці);

6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування (з дня набрання законної сили вироком суду або рішенням суду);

7) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України (з дня настання такого права);

8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення);

9) призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах (з дня набуття такого права відповідно до медичної довідки);

10) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з дня подання заяви або з дати, указаної у заяві);

11) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості (з дня подання заяви або з дати, указаної у заяві);

12) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (з наступного дня після виписки);

13) закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати);

14) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів (з наступного дня після останнього відвідування безробітним центру зайнятості);

15) смерті безробітного (з дня смерті);

16) визнання непрацездатною особи з інвалідністю у період перебування її на обліку як безробітної.

Допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки про середню заробітну плату за останнім місцем роботи, трудової книжки, за пред’явленням у разі наявності свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Контрольні запитання:

1.Поняття зайнятості населення.

2.Яким чином забезпечується державою зайнятість населення.

3.Правове забезпечення зайнятості населення.

4.Хто відноситься до зайнятого населення.

5.Дайте поняття “підходящої роботи”.

6.Поняття громадських робіт та їх види.

7.Поняття безробітного.

8. Порядок набуття статусу безробітного.

9. Порядок виплати допомоги по безробіттю

10. Випадки припинення виплати допомоги.

11.Випадки відкладення виплати допомоги .

12.Випадки скорочення виплати допомоги по безробіттю.

Література:

1.Закон України “Про зайнятість населення” від 01.03.91.

2.Положення про державну службу зайнятості від 24.06.91р.

3.Положення про організацію громадських оплачуваних робіт від 24.06.91р.

4.В.І. Прокопенко. Трудове право, підручник, Х –1998р.

Читайте також:

1. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
2. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
3. V. Підриємницький дохід і прибуток
4. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
5. Адвокатська діяльність
6. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
7. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
8. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
9. Антимонопольна діяльність держави
10. Антимонопольна діяльність держави.
11. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
12. Банківська діяльність

Переглядів: 1453