Творчість та інтелект – складові елементи креативності

Інтелектуали поділяються на дві категорії: одні поклоняються інтелекту, інші ним користуються.

Гілберт Честертон

На сьогодні наука дає понад 70 визначень такій функції особистості, як інтелект.

Французький філософ Анрі Бергсон (1859-1941) стверджував, що інтелект – це суто практична здатність людини, розвинута у боротьбі за виживання. Індивід діє лише у тому випадку, якщо відчуває потребу у дії, тобто коли виникає порушення рівноваги між середовищем і організмом бодай навіть на короткий час.

Вчені вважають, що наявність нормально розвиненого мозку і нервової системи становить передумову повноцінного людського інтелекту. Людський інтелект – це щось більше, ніж спонтанна діяльність мозку, тому зводити його до рівня лише природної функції було б неправильно. Інтелект є функцією мозку, але не окремо існуючого, а мозку людини, включеної у багатоманітну систему трудової діяльності та суспільних відносин.

Кожен із людських індивідів при народженні вже має 100 мільярдів клітин головного мозку, що приблизно еквівалентно кількості зірок Чумацького шляху. Кожна клітина взаємодіє з іншими зі швидкістю близько 100 мільйонів електричних імпульсів за секунду. Це може здатися неймовірним за частотою, однак сумарна потужність цих імпульсів ледве дорівнює потужності побутового нічника.

Чим більше сполучень мають між собою клітини головного мозку, тим ефективніше і яскравіше він працює. Цьому є багато підтверджень. Дослідження показують, що в людей з високим коефіцієнтом інтелекту при вирішенні складних проблем активною є менша частина мозку: це відбувається через те, що їхні клітини мозку розвинули вже стільки сполучень, що мозкові потрібно відносно менше напруження для виконання завдання.

Чим більше напружується мозок стимулюванням, тим більша кількість сполучень нервових клітин розвивається. Життєвий досвід та набуті знання і навички відкривають більші можливості мозку людини для нових досягнень.

Не варто забувати, що приблизно до десятирічного віку інтелект дитини формується на 90%.

У міру заповнення та поглиблення «океану ідей» мозок стає все більш звичним до продуктивної роботи. Ідеї народжують ідеї. Чим більше людина займається винахідництвом, тим кращі і яскравіші результати вона отримує.

Інтелект іноді визначають як здатність правильно реагувати на нову ситуацію. Інтелектуально розвинену людину вирізняє вміння охопити ситуацію в цілому, визначити шлях до успіху в умовах, коли для решти людей рішення сховане за численними окремими фактами і обставинами.

За даними вчених, інтелект на 80% зумовлений спадковістю і на 20% впливом навколишнього середовища.

Дослідники Д. Векслер, Г. Айзенк, Л. Терме та Р. Стенберг розглядають інтелект і креативність як єдину людську здатність вищого плану. В. Дружинін охарактеризував цю точку зору «як редукція креативності до інтелекту» [21]. В даному контексті йдеться не про те, що це єдина здатність, а про те, що творчість похідна від інтелекту: високий інтелект – високі творчі здібності, низький інтелект – низький хист до творчості.

У дослідженнях Е. Торренса виявлено високу позитивну кореляцію рівня IQ і рівня креативності [68]. Чим вищий рівень інтелекту, тим більша ймовірність того, що досліджуваний матиме високі показники за тестами креативності, хоча в осіб із високим інтелектом можуть траплятися і низькі показники креативності. Учений запропонував теорію інтелектуального порога: за IQ нижче від 115-120 балів – інтелект і креативність утворюють єдиний фактор; за IQ понад 120 – творчі здібності та інтелект стають незалежними факторами. Отже, креативність представляє собою творчі здібності індивіда, яким властива готовність до продукування принципово нових ідей, і тісно пов’язана з обдарованістю.

Одна із сучасних моделей інтелекту розглядає його як цілісну систему ментального (розумового) досвіду людини і психічних механізмів, що забезпечують його накопичення, обробку і використання. На ментальному рівні виділяють три види досвіду:

1) когнітивний досвід – забезпечує зберігання, систематизацію та використання інформації, тобто відбувається оперативна переробка поточної інформації;

2) метакогнітивний досвід – здійснює саморегуляцію власної інтелектуальної активності, контроль інтелектуальних ресурсів;

3) інтенціональний досвід – є підґрунтям індивідуальних інтелектуальних здібностей, надаючи суб’єктивну перевагу певній предметній сфері та напрямам пошуку рішень.

Нині для оцінювання креативності використовуються різноманітні тести дивергентного мислення, опитувальники особистості. Існує, як мінімум, три основних підходи до проблеми творчих здібностей. Вони можуть бути сформульовані наступним чином:

1. Власне творчих здібностей немає. Інтелектуальна обдарованість виступає як необхідна, але недостатня умова творчої активності особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки відіграють мотивація, цінності, особистісні риси [36]. До основних рис творчої особистості ці дослідники відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність в невизначених і складних ситуаціях. Креативна активність особистості обумовлюється певною психічною структурою, притаманною креативному типу особистості, а творчість є ситуативно нестимульованою активністю, що виявляється у прагненні вийти за межі заданої проблеми. За цим підходом, креативний тип особистості властивий всім новаторам, незалежно від виду діяльності: льотчикам-випробувачам, художникам, музикантам, винахідникам [17].

2. Творча здатність (креативність) є самостійним чинником, що не залежить від інтелекту, однак між рівнем інтелекту і рівнем креативності є незначна кореляція [14]. Немає креативних осіб з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю [68]. Згідно з дослідженнями Мак-Кінсі [21], для кожної професії існує нижній допустимий поріг розвитку інтелекту. Люди з IQ нижчим від певного рівня не можуть оволодіти даною професією, але якщо IQ вищий від цього рівня, то прямого зв’язку між інтелектом і рівнем досягнень немає. Головну роль у визначенні успішності роботи відіграють особистісні цінності та риси характеру.

3. Високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей, і навпаки. Отже, заперечується феномен творчого процесу як специфічної форми психічної активності. Айзенк, спираючись на хоча й невисокі, але значущі кореляції між IQ і тестами на дивергентне мислення Гілфорда, висловив думку, що креативність є компонентом загальної розумової обдарованості [1]. Більш сучасною є концепція Стернберга, за якою інтелект бере участь як у вирішенні нових завдань, так і в автоматизації усталених дій. По відношенню до зовнішнього світу інтелектуальна поведінка може виражатися в адаптації, виборі типу зовнішнього середовища або його перетворенні. Якщо людина реалізує третій тип відносин, то при цьому вона виявить творчу поведінку.

Прихильники редукції творчих здібностей до інтелекту спираються на результати емпіричних досліджень, до яких належить класична робота Л.Термена і К.Кокс [33]. У 1926 р. вони проаналізували біографії 282 західноєвропейських знаменитостей і спробували оцінити їхній IQ на основі досягнень у віці від 17 до 26 років (рис. 2.5).

При цьому враховували не лише інтелектуальні, а й творчі досягнення. Дослідники порівняли вікові показники набутих знань і навичок у знаменитих людей з аналогічними даними вибірки звичайних дітей. Виявляється, що IQ знаменитостей значно вищий від середнього (158,9). Звідси Л.Термен зробив висновок, що генії – це люди, яких ще в ранньому дитинстві, за даними тестування, можна віднести до категорії високообдарованих. Із 800 осіб з високим IQ до 50 років опублікували 67 книг (21 – художні твори і 46 – наукові монографії), отримали 150 патентів на винаходи, 78 з них стали докторами філософії, 48 – докторами медицини, 47 – увійшли до категорії «Кращі люди Америки за рік». Ці показники в 30 разів перевищили дані контрольної вибірки.

Рис. 2.5. IQ знаменитих людей у віці від 17 до 26 років

Що стосується творчих досягнень, то результати не настільки однозначні. Жоден ранній інтелектуал не проявив себе як винятково талановитий творець в галузі науки, літератури, мистецтва, ніхто з них не зробив суттєвого внеску в розвиток світової науки і культури.

Запитання для повторення та обговорення

1. Дати загальну характеристику мислення.

2. Чи збігаються поняття «мислення» та «інтелект»?

3. Які ви знаєте мисленнєві операції?

4. У чому полягає специфіка аналізу через синтез?

5. У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого?

6. Охарактеризувати головні операції мислення.

7. Що є кінцевим продуктом мисленнєвого пізнання дійсності?

8. За якими ознаками класифікують види мислення?

9. Що таке оперативне мислення?

10. Що таке оперативний образ?

11. Чим відрізняється інтуїтивне мислення від дискурсивного?

12. У чому полягає відмінність понять від уявлень як форм пізнання дійсності?

13. Як співвідносяться між собою проблемна ситуація та задача?

14. Дати характеристику типам мислення менеджера.

15. Якими є основні особливості внутрішнього мовлення?

16. Що розуміється під широтою, глибиною та імпульсивністю мислення?

17. Яку роль в діяльності менеджера відіграє швидкість перебігу мисленнєвих процесів?

18. Що таке рефлексивна позиція щодо задачі, яка розв'язується?

19. Які особливості та відмінності між конвергентним та дивергентним мисленням?

20. Як впливає вік на творчу продуктивність особистості?

21. Навести приклади впливу інтелекту на креативність та розкрити суть.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтелектуальні властивості особистості	\|	ТЕМА 3. Мислення і творчий потенціал особистості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.