Операції комерційних банків

Усі банки незалежно від форми власності, величини статутного капіталу, активів та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції), операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові й касові операції) та операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно коло операцій, що їх виконують банки, значно ширше, але саме ці операції є обов'язковими і належать до суто банківських операцій. Згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» здійснювати такі операції мають право тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію. Саме тому їх називають базовими операціями банків.

Переважна більшість банківських операцій відображаються окремими статтями в балансі банку. Залежно від того, у якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Пасивні операції— це дії банку з мобілізації ресурсів для проведення активних операцій. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (недепозитних) ресурсів.

Операції з формування власних ресурсів включають:

- операції з формування статутного капіталу банку;

- операції з формування резервного фонду банку;

- операції з формування страхових фондів банку;

- операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою банку;

- операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями банку. Вони відображають процес залучення і обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, інших банків, які зберігаються на різноманітних банківських рахунках (для зберігання коштів на визначений строк і на вимогу). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні та фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому.

У банківській практиці України для вкладників передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки для обліку та зберігання коштів на вимогу (поточні, у тому числі карткові, інвестиційні, накопичувальні тощо) та на строк (депозитні або вкладні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти на вимогу) та строкових депозитних рахунках (кошти на строк).

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:

1) за категорією вкладника:

- операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб на поточні та вкладні (депозитні) рахунки;

- операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб на поточні та вкладні (депозитні) рахунки;

- операції із залучення тимчасово вільних коштів банків - кореспондентів на кореспондентські та депозитні рахунки;

2) за строком:

- операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків-кореспондентів на банківські рахунки для обліку коштів на вимогу (поточні, кореспондентські) з метою по дальшого використання для проведення поточних розрахунків;

- операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків-кореспондентів на вкладні (депозитні) рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси є позиченими ресурсами банку, або ресурсами недепозитного характеру. Ця частина банківських ресурсів є найоперативнішою через залучення.

Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямами через проведення активних операцій.

Активні операції— це дії банку з розміщення мобілізованих ресурсів у депозити, кредити, цінні папери, інвестиції, основні засоби і товарно-матеріальні цінності з метою отримання доходу. Отже, до активних операцій банків належать:

- операції з розміщення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

- розрахункові операції, пов'язані з платежами самого банку та його клієнтів;

- касові операції з приймання і видавання готівки;

- кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

- інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

- фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

- валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

- депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших банках;

- операції з купівлі-продажу банківських та коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

- операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентських рахунках ностро, що відкриті в Національному банку України та в банках-кореспондентах (при проведенні операцій у безготівковому порядку), а також у межах залишку коштів у касі банку (при проведенні операцій з готівкою).

У діяльності банків є операції, які не належать до активних чи пасивних, оскільки їх проведення не пов'язане із залученням чи розміщенням ресурсів. Наприклад, зберігання цінностей у депозитарії банку, надання гарантій, консультацій, надання зобов'язань з кредитування, продаж бланків платіжних інструментів тощо. їх виділяють в окрему групу банківських операцій — комісйно-посередницькі. Такі операції обліковуються не в балансі, а за позабалансовими рахунками. Їх характерними ознаками є такі:

- дохід, який вони приносять банку, не має процентного характеру (надання консультацій, депозитарні послуги виконуються банком за комісійну винагороду) або має не тільки процентний характер (зобов'язання з кредитування мають властивість переходи ти в іншу якість — виданий кредит, але крім процентів за кредит приносять банку комісійну винагороду за обслуговування);

- у момент їх проведення не відображаються в балансі банку;

- їх проведення не потребує витрат на залучення ресурсів.

Банки, які мають спеціальний дозвіл, можуть проводити операції в іноземній валюті. Незалежно від того, активні це операції, пасивні чи комісійно-посередницькі, їх називають валютними операціями банку. Отже, валютні операції можуть відображатись як в активі, так і в пасиві балансу, а також за позабалансовими рахунками. Наприклад, наданий клієнту кредит в іноземній валюті буде обліковуватись в активі балансу, валютні кошти, що надійшли на поточний рахунок клієнта — в пасиві, а видана банком гарантія клієнту-імпортеру щодо оплати поставки — за позабалансовим рахунком.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організаційна структура та управління банком	\|	Ліцензування банківської діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.