Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Загальні засади Цивільного права.

Цивільне право — одна з провідних галузей націо­нального права України, яка регулює певну групу пра­вових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.

Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом право­вого регулювання.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин:

майнові відносини; особисті немайнові відносини.

Майновими відносинами е правові відносини, що пов'язані з належністю, набуттям, володінням, корис­туванням і розпорядженням майном. При цьому вони зумовлені використанням товарно-грошової форми.

Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею своїх особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та авторство), що поділяються на дві групи:

• особисті права, пов'язані з майновими (скажімо,

права авторів на результати інтелектуальної праці в

царині науки, літератури, мистецтва тощо);

• особисті права, не пов'язані з майновими (приміром, права особи на честь, гідність, ім'я, листування тощо).

Сторони цих відносин виступають як юридичне рів­ні між собою, автономні та незалежні одна від одної, що є однією з характерних рис цивільно-правового ме­тоду. Учасниками цивільно-правових відносин мо­жуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи та держава як у ці­лому, так і окремі соціальні утворення (адміністратив­но-територіальні одиниці, в тому числі автономні ут­ворення). З виникненням цивільно-правових відно­син їхні учасники не можуть нав'язувати свою волю один одному, а тому їхні стосунки повинні базуватися на основі досягнутої згоди (наприклад, в основу реалі­зації договору купівлі-продажу сторони мають по­класти досягнення спільної згоди відносно кількості, якості й ціни товару).

Цивільно-правовий метод характеризується таки­ми ознаками:

• юридичною рівністю сторін;

• диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам надається право визначати свої взаємовідносини на свій розсуд повністю або частково у межах, передба­чених чинним законодавством;

• особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через за­гальний суд, арбітражний чи третейський суд);

• наявністю майнової відповідальності сторін.

Отже, цивільне право як галузь права являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в сус­пільстві між фізичними і юридичними особами та ін­шими соціальними утвореннями на засадах юридич­ної рівності сторін.

Система цивільного права України визначає розмі­щення його складових у певній системі, обумовленій взаємозв'язком її елементів — юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини: загальну та особливу.

Загальну частину цивільного права складають пра­вові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб'єктів та об'єкти цивільного права, угоди, представництво й до­віреність, позовна давність.

Особливу частину цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціаль­них цивільно-правових відносин. Вона криє в собі такі інститути: право власності; зобов'язальне право; ав­торське право; право на відкриття; право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для това­рів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та юридич­них осіб; застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Як частина юридичної науки цивільне право вивчає закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, історію його становлення й розвитку, а також розробляє способи його подальшого удосконалення.


Читайте також:

  1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  3. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  4. Адвокат як представник по потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.
  5. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
  6. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  7. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
  8. Б/. Принципи виборчого права.
  9. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
  10. Базові засади менеджменту
  11. Білковий обмін: загальні відомості
  12. Вальниці ковзання. Загальні відомості




Переглядів: 941

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Види адміністративних стягнень. | Право власності: форми, види, захист.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.