• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Право власності: форми, види, захист.

Власність — економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин із приводу привласнення матеріальних благ.

Право власності — це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають із присвоєнням матеріальних благ грома­дянами, юридичними особами та державою, які на­дають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності розглядають як в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах.

В об'єктивному аспекті право власності — сукуп­ність правових норм, що регулюють суспільні від­носини з володіння, користування і розпорядження майном.

Правовою основою закріплення права власності в Україні є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та інші законодавчі й нормативні акти.

Зокрема, Закон України "Про власність" скла­дається з 8 розділів (57 статей):

Розділ І. Загальні положення.

Розділ П. Право виключної власності народу

України.

Розділ Ш. Право індивідуальної власності. Розділ IV. Право колективної власності. Розділ V. Право державної власності. Розділ VI. Право інтелектуальної власності. Розділ VII. Право власності інших радянських рес­публік, Союзу РСР, інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій. Розділ VIII. Захист права власності. У суб'єктивному аспекті право власності являє собою сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння — фактична наявність речі в господарст­ві власника і його можливість впливати на неї безпосе­редньо. Володіння може бути законним (наприклад, наявність у особи речі за правом власності) і незакон­ним (скажімо, володіння майном, добутим злочинни­ми діями, привласнення знахідки). Незаконне воло­діння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і не­добросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).

Користування — це право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад, обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття).

Розпорядження — це право визначати юридичну або фактичну долю майна (наприклад, продавати, да­рувати, обмінювати, переробляти, заповідати тощо).

Сукупність зазначених повноважень у особи дають підстави вважати ЇЇ власником відповідного майна.

Розглядають такі форми власності:

власність народу України — надра землі, повітря­ний простір, водні та інші природні ресурси її контине­нтального шельфу та виключної (морської) економіч­ної зони;

приватна власність — майнові та особисті немайнові блага конкретної фізичної особи (жилі будинки, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, результати інтелектуальної творчості та інше майно споживчого й виробничого призначення);

колективна власність — це майно, що належить певному колективу і є необхідним для його функціо­нування (майно колективного підприємства, коопе­ративу, орендного чи акціонерного підприємства, гос­подарського товариства, господарського об'єднання, професійної спілки, політичної партії чи іншої гро­мадської організації, релігійної організації тощо);

державна власність — це майно, необхідне для виконання державою своїх функцій (як-от: єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо). Державна власність поді­ляється на загальнодержавну та власність адмініст­ративно-територіальних одиниць (комунальну).

До суб'єктів права власності в Україні відносять:

народ України, що являє собою єдине джерело дер­жавної влади в республіці та здійснює права власника через референдум, а також через Верховну Раду України та місцеві ради народних депутатів. Кожен громадянин, як частина народу, має право, за чинним

законодавством України, користуватися природними об'єктами для задоволення особистих потреб;

фізичних осіб, тобто громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають рівні майнові права, якщо інше не передбачено законодав­чими актами України;

юридичних осіб — трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні під­приємства, кооперативи, акціонерні товариства, гос­подарські товариства, господарські об'єднання, про­фесійні спілки, політичні партії та інші організації;

Україну як суверенну й незалежну, демократичну, соціальну, правову державу;

інші держави, фізичних та юридичних осіб цих дер­жав, міжнародні організації.

Захист права власності здійснюється всією право­вою системою держави. Чинне законодавство визна­чає основні способи захисту права власності, до яких належать такі:

відшкодування збитків, вчинених порушенням права власності;

усунення порушень права власності, що не пов'я­зані з утратою володіння;

витребування майна з чужого незаконного володіння.

Держава покликана забезпечувати всім власникам рівні умови захисту права власності, що здійснюється в позовному порядку судом, арбітражним судом, тре­тейським судом, а у випадках, передбачених законо­давством, також товариськими судами, професійними спілками та іншими громадськими об'єднаннями (ст. 6 ЦК України).

Для захисту права власності застосовуються майно­во-правові та зобов'язально-правові позови. До майно­во-правових відносять:

• віндикаційний позов, тобто витребування майна;

• негаторний позов, тобто повернення або відшкоду­вання всіх доходів, що були чи могли бути здобуті за час незаконного володіння майном.

Що ж до зобов'язально-правових способів захисту права власності, то вони, здебільшого, засновані на до­говорах, але можуть бути пов'язані і з позадого­вірними зобов'язаннями. До них відносять позови:

про відшкодування збитків; про повернення речей, відданих у користування за договором і т. ін.

Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Зокрема, власник може бути позбав­лений свого права власності в таких випадках:

у разі звернення стягнення на майно власника за зобов'язаннями, передбаченими законодавством;

у разі настання надзвичайних обставин (стихійного лиха, епідемій, епізоотій, аварій тощо) за рішенням органів державної влади в інтересах суспільства у власника може бути вилучено майно в порядку і за умов, установлених законодавством України з випла­тою його вартості;

в інших випадках, передбачених чинним законо­давством України, майно може бути вилучене у власника за рішенням чи вироком суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу (посадової особи) як санкція за вчинення правопорушення.

Якщо право власності примусово припинене зако­нодавчим актом України, держава відшкодовує власникові завдані збитки в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, в тому числі нестримані доходи.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права і повернення свого майна з чужого незакон­ного володіння протягом трирічної позовної давності.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Право власності.
7. Аграрне право
8. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
9. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 1508