Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Розповідь вихователя

Ф. Фребель, високо оцінюючи значення розповіді вихователя, зазначав, що хороший розповідач — неоціненний скарб. Добре тим дітям, які його мають. Вітчизняні педагоги К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розпові­дача — неодмінне професійне вміння вихователя, вчителя.

Чим же цінна розповідь як метод ознайомлення з природою?

По-перше, оперативністю. Володіючи знаннями про різні яви­ща, об'єкти природи, вихователь може негайно задовольнити ди­тячу допитливість, сформувати ставлення до об'єктів природи.

По-друге, цінність розповіді полягає у тому, що вихователь мо­же використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних си­туаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об'єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманізації про­цесу навчання.

По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об'­єктів природи або його зображенні на картинці, що забезпечує тіс­ний взаємозв'язок між наочністю і словом.

По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей і їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ у природі. Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у пам'ять і є також важливим позитив­ним моментом для широкого застосування її в роботі з дошкіль­никами.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про при­роду; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і за­лежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідно­го дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав. Наприклад: «У неділю я пішла на ставок покупатися. Лежу я на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла комаха — це була личинка бабки. Мабуть, на­став час їй перетворитися на дорослу бабку, а сумочка моя нагрі­лася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не турбувати її і подивитися, що ж буде далі. А відбулося ось що. Спочатку шкір­ка на її спинці луснула і через тріщинку бабка стала поступово виповзати. Мабуть, їй було це важко і часом вона відпочивала. Вона ще не була схожа на красуню з блискучими крильцями, бо вони були зім'ятими, нерозправленими. Поступово бабка розправ­ляла крильця. Цілий день я пробула на ставку і побачила, що ли­ше надвечір, коли крила у бабки розправилися і затверділи, вона вирушила у свій перший політ. Я простежила за нею очима і поба­жала, щоб їй добре жилося і щоб усе літо вона прикрашала нашу природу, ловила комарів і мошок».

До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання — різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити. Цінність сло­весних логічних завдань полягає в тому, що:

проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних за­вдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників;

у процесі розв'язання словесних логічних завдань діти ствер­джуються у знаннях про природокористування, ставленні до при­роди.

Словесні логічні завдання використовуються переважно тоді, коли у дітей вже склалися певні знання про об'єкти природи.

Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв'язання яких закріплюються знання про природоко­ристування. В дошкільному віці діти повинні засвоїти такі пра­вила:

1. Треба оберігати рослини, тварин, не брати їх з місць існу­вання.

2. Треба дбайливо ставитися до землі, води, повітря, бо це се­редовище, де живуть живі істоти. Про землю треба турбуватися, підживлювати її. Воду треба використовувати економно, бо вона дуже потрібна всім: рослинам, тваринам, людям. Не можна за­бруднювати водойми, кидати туди різні предмети. Не можна па­лити вогнища, оскільки дим забруднює повітря.

3. Перебуваючи у лісі, на луці, річці, треба знати, що там по­стійно живуть комахи, птахи, риби, звірі, для яких це рідна до­мівка. Тому треба поводити себе пристойно, як в гостях: не псу­вати рослини, не смітити, не кричати.

Ось приклад словесного логічного завдання на одне з цих правил:

«Толик з мамою пішли купатися на річку.— Дивися, мамо, скільки великих черепашок у воді. Можна я з ними пограюсь? — запитав Толик у мами.— Не можна,— відповіла мама. Що це були за черепашки? Чому мама не дозволила гратися з ними?»

Відповіді дітей:

«Це були не просто черепашки. В них жили слимаки. Якщо То­лик буде гратися на березі, вони загинуть. Це не іграшка.

Вони без води не можуть жити.

Вони корисні для річки. Є такі, що воду очищають».

Вихователь повинен підтвердити правильність суджень дітей, знання ними правил ставлення до природи. У тих випадках, коли у дітей не виявилося подібних знань, вихователь розповідає сам. Наприклад: «Восени в саду осипалося листя і лежало золотистим килимом.— Сьогодні підемо згрібати листя,— сказала мама Вові.— А можна я нагребу купу і розпалю вогнище? — запитав Вова.— Не можна,— відповіла мама». Чому мама не дозволила Вові роз­палювати вогнище?

Як правило, заборону на розпалювання вогнищ діти пов'язу­ють з власною безпекою: «Тому що можна запалитися і згоріти», «Може бути пожежа». Підтвердивши відповіді дітей, вихователь розповідає, що у нас є закон, який забороняє забруднювати повіт­ря, а дим його забруднює. Вова не знав цього закону, тому мама йому розповіла. Листя треба згрібати у купи і прикидати землею. Воно перегниє, і буде хороше добриво для рослин.

Словесні логічні завдання використовують і в повсякденному житті і на заняттях.

Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях викорис­товуються описові розповіді, мета яких — подання інформації про ті чи інші об'єкти природи. Слід відразу відзначити, що описові розповіді сприймаються дошкільниками не з меншим інтересом, якщо вони подаються з урахуванням нижче зазначених вимог. Важливе значення має те, що найчастіше вони поєднуються із сприйманням реального об'єкта природи чи з картинкою, розкри­вають взаємозв'язки — «таємниці», і це зумовлює зацікавленість дітей.

Описова розповідь повинна містити такі елементи інформ а ц і ї:

1. Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови.

2. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розпові­дях про тварин — де живе, чим живиться, як захищається, най­більш цікаві сезонні зміни.

3. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини.

Починати розповідь з естетичних особливостей об'єкта приро­ди важливо для формування емоційно-позитивного ставлення дітей до об'єктів природи. Якщо дитина любитиме світ природи, який її оточує, у неї не підніметься рука, щоб зруйнувати його і позбави­ти краси. Якщо у дошкільному віці закласти розуміння краси і добра (а краса і є добро у своєму найвищому прояві), воно наза­вжди залишиться у дитини.

Інформація про зв'язок рослин, тварин з умовами життя вво­дить дітей у розуміння зв'язків у природі, закладає ті системні знання, які є основою екологічного виховання.

Інформація про значення рослин, тварин у природі і житті людини важлива насамперед з точки зору формування ціннісних орієнтацій, які відіграють функцію орієнтира, мотиву поведінки. Ось приклад розповіді під час розглядання золотоочки, що зале­тіла у кімнату:

«Цю комаху називають золотоочкою. А знаєте чому? Приди­віться уважніше, у неї насправді золотисті очі. Дуже ніжна ко­машка. Які у неї гарні світло-зелені блискучі крильця з тоненьки­ми жилками! Живе золотоочка у садах і лісах. їжею її є попелиці. Влітку золотоочки відкладають на нижній стороні листків мале­сенькі яйця. З них виходять личинки, які поїдають дуже багато по­пелиць. І доросла золотоочка, і її личинки приносять велику ко­ристь садам і лісам, прикрашають нашу природу, і тому їх треба всюди оберігати».

Розповідь можна щоденно використовувати під час спостере­жень на прогулянках, розглядання картинок і за потребою на за­няттях по ознайомленню з природою. Введення розповіді в спосте­реження посилює інформативність їх, викликає у дітей зацікавле­ність, сприяє формуванню екологічної культури. Елементи розпо­віді можна органічно вплітати у канву спостереження, доповнюючи інформацією різноманітного плану. В деяких випадках виникає потреба використовувати розповідь після розглядання об'єкта, ко­ли, наприклад, дії тварини цілком поглинають увагу дітей, коли об'єкт спостереження не весь час знаходиться перед очима дітей.

Наприклад, ось на дзеркальній гладіні ставка, басейну діти побачили водомірку. Вони стежать за її миттєвими рухами, від­значають особливості будови — ноги широко розставлені. Проте ось водомірка зникла, і, доповнюючи бачене, вихователь розпові­дає дітям: «Справді ж цікава комаха. Кого вона вам нагадує? Во­на нагадує ковзаняра, який швидко мчить по блискучому льоду. А знаєте, чому її назвали водоміркою? Тому що, ковзаючи по во­ді, вона наче вимірює її. Чому ж водомірка не тоне у воді? Тому, що тіло її легеньке, ноги широко розставлені, густо вкриті волос­ками, ще й змащені воском, щоб не намокали у воді. Поміж волос­ками зберігається повітря. Живиться водомірка дрібними комаха­ми, які падають у воду. Видивляється вона їх, ковзаючи по воді. Водомірка добре бачить і в разі небезпеки швидко тікає. Восени вона виходить на берег і ховається на зиму під каміння або у мох. Бачите, як цікаво, коли поруч з нами живуть такі тварини. Не заважайте водоміркам і не лякайте їх. Хай вони займаються свої­ми справами».

Під час розповіді треба активізувати дітей запитаннями, вислу­хати їхню думку. Інтерес і активність дітей посилюються картин­кою, яка інколи може бути використана і в процесі розглядання об'єкта для того, щоб продемонструвати масове цвітіння, розгляну­ти деталі на збільшеному зображенні тощо.

Широке використання розповіді в роботі з дошкільниками ви­магає від вихователя достатніх знань про багату і різноманітну природу України, а також формування вміння розповідача.


 

Використання дитячої природознавчої літератури

Твори дитячої природознавчої літератури сприяють розширен­ню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Через твори ди­тячої художньої літератури дошкільники не тільки ознайомлюють­ся з фактами з життя природи, але й із зв'язками, залежностями в природі. Наприклад, казка «Перше полювання» В. Біанкі зна­йомить з захисними пристосуваннями різних тварин.

Читання дітям художніх творів, вивчення віршів сприяють зба­гаченню мови дітей, формуванню уміння образно висловлювати свої думки.

Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості. Вона ставить перед дітьми нові запитання, спонукає приглядатися до навколишньої природи.

Надзвичайно велика виховна роль дитячих книг про природу. Це зумовлено впливом творів художньої літератури на емоційну сферу дітей. Сприймаючи художні твори, вразливі дошкільники проймаються ставленням письменників і поетів до природи, на­вчаються бачити в ній незвичайне, цінити красиве, глибше відчува­ють настрій у природі. Через художню літературу природознавчого змісту формується ставлення дітей до природи, що надзвичайно важливо у наш час, позначений увагою до екологічного виховання. Дослідження показують, що дитяча природознавча книжка займає одне з чільних місць в екологічному вихованні дошкільників у сім'ї.

Письменники знайомлять дітей з природою, використовуючи жанри пізнавальної казки і реалістичного оповідання. Під час до­бору художніх творів про природу для читання їх дітям слід вра­ховувати такі вимоги:

1. Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними, реалістичними. Це стосується і пізнавальних казок, і реалістичних оповідань.

2. Зв'язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.

3. Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабли­вими.

4. Мова художніх творів повинна бути виразною, поетичною.

5. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення дітей з природою, має проводитися ідея розумного, дбайливого ставлення до природи.

Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків і більшість творів сучасних письменників, що пишуть природознавчі книжки для дітей.

З письменників-класиків широко використовуються в роботі по ознайомленню з природою твори К. Д. Ушинського «Чотири ба­жання», «Бішка», «Васька», «Діти у гаю», «Історія однієї яблунь­ки», «Як сорочка у полі виросла» та ін., в яких доступно, поетично змальовуються явища природи, праця людей у природі.

Золотим фондом увійшли у коло дитячого читання твори Л. М. Толстого «Кошеня», «Лев і собачка», «Пожежні собаки», «Стрибок», «Акула» та інші.

Твори В. Біанкі, написані у жанрі пізнавальної казки («Перше полювання», «Хвости», «Пригоди муравлика», «Чий ніс кращий», «Лісові хатинки») і у жанрі реалістичних оповідань, сприяють фор­муванню у дітей наукових уявлень про спосіб життя комах, пта­хів, звірів, їхні зв'язки з умовами існування.

Використовуються у дитячому читанні сповнені глибоких по­чуттів любові до рідної природи твори М. Пришвіна «Золотий луг», «Старий гриб» та ін. Люблять слухати дошкільники твори Є. Ча- рушина, сповнені теплих, добрих почуттів до тварин. Велику сим­патію у дітей викликають його малюнки, якими ілюстровані всі його книжки.

Багато творів І. Соколова-Микитова («Рік у лісі», «Квіти лісу» та ін.) сприяють залученню дітей до сприймання краси природи.

Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайом­ленні з природою знаходять поетичні твори українських поетів Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, Л. Глібова, М. Рильського, П. Тичини і російських поетів О. Пушкіна, Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсеніна про природу.

Дітей знайомлять і з творами сучасних письменників. Серед українських письменників заслуговують на увагу цікаві твори Є. Шморгуна, В. Чухліба. У творі Є. Шморгуна «Зелені сусіди» в цікавій казковій формі подаються дітям реалістичні відомості про пустирні і придорожні рослини, що сприяє формуванню у дітей правильного ставлення до них.

Українським дитячим видавництвом «Веселка» видаються для дошкільників цікаві пізнавальні книги про природу «Весна», «Лі­то», «Квіти», «Журавлина», «Що ти знаєш про комах», «Що ти знаєш про риб», «Що ти знаєш про тварин», в яких не тільки подається цікава інформація з ілюстраціями, але й ставляться перед дітьми відповідні завдання, виконання яких сприяє кращому засвоєнню знань про природу.

Серед російських письменників слід виділити Н. Павлову. Ба­гато її творів, написаних у жанрі пізнавальної казки, з захоплен­ням сприймаються дошкільниками. Це казки «Знахідка», «Під ку­щем», «Як хмаринка», «Травка-пупавка» та ін.

Цікаві твори І. Акімушкіна «Чиї сліди», «Це все кішки», «Це все собаки» тощо.

У роботі з дошкільниками використовуються твори М. Сладко- ва. його книга «Барвисті крила», ілюстрована чудовими фотогра­фіями автора, знайомить дітей з цікавим світом комах.

Багато творів для дітей створив Ю. Дмитрієв. його книга «Хто в лісі живе і що у лісі росте» може вважатися справжньою ма­ленькою енциклопедією для дітей. У книзі «Танок пелюсток» по­даються цікаві відомості про рослини, а у книзі «Для чого птахам хвіст» автор знайомить маленьких читачів з цікавими пристосу­ваннями птахів до польоту.

Плідно працює над створенням дитячої природознавчої книж­ки письменник Г. Снєгірьов. Його твори «Хто саджає ліс», «Ми­хайло», «Рачок-морехід», «Верблюжа рукавичка» та інші мають цікавий пізнавальний сюжет. Наприклад, в оповіданні «Хто саджає ліс» показано зв'язок життя птахів з лісом. Мисливець прийшов на галявину, на якій ніколи не росли дуби, та й близько ніде він дуба не бачив. Звідки ж взялися ці молоденькі дубочки, хто їх по­садив? Раптом його увагу привернув красивий крупний птах. Мис­ливець пізнав у ньому сойку і вирішив простежити за нею. Він побачив, що сойка принесла щось у дзьобі і сховала у мох біля пенька. Коли сойка відлетіла, мисливець вирішив подивитися на схованку. В ній він побачив два жолуді. Так ось хто саджає ліс. Сойка робить собі запаси на зиму, але потім не всі знаходить, і частина жолудів проростає, виростають молоденькі дубки.

Дитяча природознавча література використовується на заняттях і у повсякденному житті.

Дослідження Є. Ф. Лукіної, Е. П. Клочкової свідчать про те, що сприймання поетичних образів природи буде значно глибшим, якщо у дітей сформовані конкретні уявлення про найвиразніші картини природи в різні пори року, життя рослин, тварин. Тому найчастіше природознавчу книгу рекомендується читати після спо­стережень. При цьому художні твори допомагають підсумувати по­бачене, доповнити, поглибити спостереження, спрямувати увагу ді­тей на дальше сприйняття природних явищ.

Читання природознавчої книги найчастіше пов'язується з бесі­дою. В процесі бесіди важливо допомогти дітям зрозуміти зміст твору, повніше і глибше засвоїти його. Бесіда повинна вестися емо­ційно. Вона не будується на переказі прочитаного тексту. Головну увагу слід приділити розкриттю зв'язків, осмисленню фактів. У бе­сіді важливо встановити зв'язки особистого досвіду з новими знан- ними. Обов'язкова вимога до бесіди — зберегти у дітей безпосе­редність вражень від художніх образів. Наприклад, після читання вірша С. Маршака «Вусатий-смугастий» можна поставити дітям такі запитання: «У кого вдома є кошеня? Що воно любить їсти? З чим найбільше любить гратися? Як кошеня захищається?»

Невелике оповідання, казку інколи можна прочитати дітям до спостереження, щоб викликати інтерес. Наприклад, казку Н. Пав- лової «Як хмаринка» можна прочитати до проведення спостере­ження і відразу ж запропонувати знайти цю рослину за описом на луці.

Невеликі поетичні твори, а також малі форми усної народної творчості часто використовують у процесі спостережень. Образна мова їх допомагає виділити особливості явищ, певні якості пред­метів, посилити естетичне сприйняття природи. Наприклад, під час снігопаду добре прочитати уривок з твору І. Сурикова «Перший сніг»:

Білий сніг пухнастий Падає, кружляє І на землю тихо Стелиться, лягає.

Загадки, прислів'я, в яких сконцентровані характерні ознаки рослин, тварин, широко використовуються переносні значення слів, метафори, алегорії як засоби образного відображення, швидше сприймаються дітьми, якщо вони пов'язані з безпосереднім сприй­манням об'єктів природи. Наприклад, діти розглядають узор на розмальованому морозом вікні. Вихователь питає, до чого подіб­ний цей узор. «Наче казковий ліс намальований»,— відповідають діти. «Без рук, без олівця малює без кінця,— відгадайте, що це за художник».

Цінне також використання прислів'їв, в яких, на думку К- Д. Ушинського, відобразився народний погляд на природу, з якого діти повинні черпати народну мудрість, привчатися до спо­стережливості: «Де багато пташок, там немає комашок», «Зимою сонце світить, та не гріє», «Багато снігу — багато хліба», «Зимою деньок, як комарів носок», «Що посієш, те й пожнеш».

Отже, художня природознавча книга найчастіше використовує­ться для розширення знань дітей про відомі їм предмети і явища природи. Слухання художніх творів пов'язане з активною діяльніс­тю відтворюючої уяви. Цей процес буде тим дійовішим, чим пов­ніше будуть сформовані образи у дітей про навколишню при­роду.

Бесіди

У педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямова­на, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в то­му, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в про­цесі бесіди створюються можливості для використання раніше на­бутих знань. В ході бесіди ці знання закріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі,, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції. Під час бесід вихову­ється ставлення дітей до природних об'єктів.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою використо­вуються вступні, супровідні і заключні бесіди.

Вступна бесіда ставить за мету пов'язати попередні знан­ня дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, з'ясувати, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу. Най­частіше такі бесіди проводяться перед спостереженнями, екскур­сіями. Наприклад, перед екскурсією на річку вихователь запитує: «Чи були ви, діти, на річці? Як називається наша річка? Що ці­кавого бачили ви на річці?»

Досить часто використовується супровідна бесіда у по­єднанні із спостереженнями, розгляданням ілюстрацій, під час до­слідів тощо. Питання, які ставить вихователь, повинні активізувати думку дітей, вести їх від виділення зовнішніх ознак до порівнянь, встановлення зв'язків і залежностей. Наприклад, під час спостере­жень за погодою з'ясовують, яка сьогодні погода. Чи такою ж во­на була вчора? Чому сьогодні стало прохолодніше? (Хмари за­крили сонце, дме холодний вітер тощо).

Заключна бесіда спрямована на систематизацію і уза­гальнення одержаних фактів, їх конкретизацію, закріплення, уточ­нення. Ці бесіди за змістом можуть бути різного рівня: одні про­водяться після спостереження за вузьким колом об'єктів, напри­клад, що бачили діти на водоймі, на луці, у лісі. Можуть прово­дитися бесіди за більш широким колом явищ (бесіди про осінь, зиму, весну, літо, про неживу природу, свійських і диких тварин тощо). Під час цих бесід узагальнюються знання дітей, набуті за тривалий час.

З усіх видів бесід проведення заключної бесіди вимагає най­більш ретельної підготовки дітей і вихователя. Успіх узагальнюю­чої бесіди залежить від:

1. Чуттєвого досвіду дітей.

2. Плану бесіди, в якому слід передбачити, які питання треба уточнити, до яких узагальнень і висновків потрібно підвести ді­тей.

3. Правильного добору ілюстративного матеріалу.

Бесіда — це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те, про що у дітей є конкретні уявлення. Ось чому заключній бесіді в старшій групі про осінь повинні передувати екскурсії і цільові прогулянки в різні осінні місяці у ліс, парк, на водойму, збір уро­жаю на городі, перегляд діафільмів «Осінь», «Хто як до зими го­тується», дидактичні ігри на закріплення знань про дикорослі і культурні рослини, тварин, розучування віршів про осінь тощо. Ви­хователь повинен добре уявляти дидактичну мету бесіди, який зміст треба уточнити, конкретизувати, які суттєві зв'язки для уза­гальнень і систематизації слід виділити, до яких узагальнень і висновків необхідно підвести дітей у ході бесіди.

Бесіда починається найчастіше з аналізу явищ, фактів, виділен­ня їх особливостей, ознак, суттєвих зв'язків і залежностей між яви­щами. Такий аналіз забезпечує перехід до узагальнень, системати­зує розрізнені факти. Аналіз і підготовку до узагальнень у першій частині бесіди забезпечують запитання до дітей.

У бесіді про осінь: «Які ви знаєте осінні місяці? Яка погода була на початку осені, в середині і в кінці? Чому дні стали корот­ші, а ночі довші? Які квіти цвіли на початку осені в саду, в лісі? Які комахи літали біля них? Чому пізньої осені не цвіли квіти і не літали комахи? Які птахи відлетіли від нас? Чому вони відлеті­ли? Які птахи залишилися? Чим вони живляться тепер? Як готу­ються зимувати жаби, їжачки? Чому вони засинають?»

Опора на досвід дітей і логічна послідовність запитань забез­печують більшу зацікавленість, активність дітей, підводять до більш узагальненого розуміння зв'язків у природі.

До запитань вихователя ставляться певні вимоги. Запитання:

1. Пропонуються всій групі, оскільки в них завжди є розумові завдання, які повинні вирішуватися всіма дітьми.

2. Мають бути зрозумілими, точними, короткими.

3. Повинні містити одну думку.

Не слід ставити запитань, що вимагають відповіді «так» або «ні» через те, що вони не забезпечують достатньої розумової і мовної активності дітей. У середньому кількість запитань у бесіді має дорівнювати 12—14.

Вихователь у ході бесіди повинен піклуватися про те, щоб вико­ристати різноманітний наочний матеріал, який допоможе дітям пригадати і виділити суттєві ознаки явищ. Це — календарі при­роди, малюнки дітей, ілюстрації, картини, а також технічні засо­би — діапозитиви, грамзаписи, які підвищують емоційну насиче­ність бесіди. В процесі бесіди можна використовувати знайомі ді­тям вірші, прислів'я, загадки, приказки.

Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислухову­вати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними вислов­люються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторюва­ли їх за вихователем.

Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитися в кінці сезону. Навесні, влітку в зв'язку із значним збільшенням пізнавального матеріалу, який набувають діти під час ознайомлення з природою, можна проводити 2—3 бесіди. Наприклад, враження, одержані дітьми під час екскурсій чи цільових прогулянок у ліс, на луки, на поле, уточнюються і систематизуються під час бесід на такі те­ми: «Що ми бачили в лісі», «Що ми бачили на луці», «Що ми ба­чили на полі».

Специфіка змісту бесіди визначає її тип, своєрідність проведен­ня, використання наочного матеріалу. Заключні бесіди часто про­водяться з дітьми старшого дошкільного віку як контрольні за­няття.

Використання всіх словесних методів, і особливо бесід, потребує широкого введення емоційного фактора. Цього можна досягнути введенням ігрових прийомів, змагальності типу телевізійної гри «Що, де, коли», постановкою перед дітьми завдань на відтворення дій тварин тощо.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ

Різноманітні методи — наочні, практичні, словесні — можуть застосовуватися під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Такими формами є за­няття, екскурсії, як особливий вид занять, цільові і повсякденні прогулянки.


Читайте також:

  1. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя
  2. ОСНОВНА ЧАСТИНА . Розповідь учителя
  3. ОСНОВНА ЧАСТИНА Розповідь учителя
  4. ОСНОВНА ЧАСТИНА Розповідь учителя
  5. ОСНОВНА ЧАСТИНА. Розповідь учителя
  6. Розповідь викладача.
  7. Розповідь вчителя
  8. Розповідь з елементами бесіди
  9. Розповідь учителя
  10. Розповідь учителя
  11. Розповідь учителя




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
СЛОВЕСНІ МЕТОДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ | ЗАНЯТТЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.