• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості формування держави у різних народів

У науці розрізняють східний та західний шляхи виникнення держави.

Перші держави з’явилися приблизно 5-6 тисяч років тому в різних регіонах Землі. За існування загальних закономірностей виникнення держави, цей процес у різних народів відбувався неодночасно і неоднаково.

Особливе значення має виникнення держав Стародавнього Сходу. Інтерес до них пояснюється тим, що історія цих найбільш ранніх цивілізацій, де процес виникнення держави, як правило, не був ускладнений взаємодією з вже існуючими політичними структурами, дає можливість із найбільшою повнотою розкрити сам механізм становлення державності.

Ще в далекій давнині в долинах великих азіатських і африканських рік – Тигру і Євфрату, в Месопотамії, Нілу в Єгипті. Інду і Гангу в Індії, Хуанхе і Янцзи в Китаї, а також у Закавказзі та Середній Азії – з’являються перші паростки цивілізації.

Якраз у цих регіонах, найбільш сприятливих для життя людини, виникли нові форми господарства і культури, зароджувалось рабство, з’являлась приватна власність. Первіснообщинний лад вступав у стадію свого розкладу, виникають передумови для утвердження класового суспільства. Крім основних передумов виникнення державності у цих народів, важливу роль відіграла організація суспільних робіт побудови каналів, для зрошувальних систем.

Структура держави східного типу була подібна до піраміди: нагорі (замість вождя) – необмежений монарх, деспот, чия влада носила божественний характер; нижче (замість ради старійшин і вождів) – його найближчі радники; далі – чиновники нижчого рангу і т. д., а в основі піраміди – сільськогосподарські общини. Головний засіб виробництва – земля – формально знаходиться у власності общин, общинники вважаються вільними, однак фактично усе стало державною власністю, включаючи особистість і життя підданих, що виявилося в безроздільній владі держави.

Східні держави в деяких своїх рисах істотно відрізнялися одна від одної. В одних, як у Китаї, рабство носило домашній, сімейний характер. В інших, як у Єгипті, було багато рабів, які поряд з общинниками робили значний вклад в економіку. Однак, на відміну від європейського, античного рабства, заснованого на приватній власності, раби здебільшого були власністю держави і храмів і, порівняно з общинниками-землеробцями, не були основною продуктивною силою.

Водночас усі східні держави мали багато спільного: всі вони були абсолютними монархіями, деспотіями; відрізнялись могутнім чиновницьким апаратом; в основі їхньої економіки лежала державна форма власності на основні засоби виробництва, а приватна власність мала другорядне значення. Східний шлях виникнення держави являв собою плавний перехід, переростання первісного, родоплемінного суспільства на державу.

Західний шлях виникнення держави мав істотні відмінності від східного. Основним державотворчим фактором на території Європи (насамперед в античних державах) був класовий поділ суспільства, інтенсивне формування приватної власності на землю, а також на інші засоби виробництва: худобу, рабів. Уже на ранньому етапі общинного ладу спостерігається економічна нерівність. Приватна власність стала базою, фундаментом для утвердження економічного панування заможних верств населення.

Іншим шляхом йшло становлення держави на Заході. Якщо природні умови Греції і Риму сприяли прискореному зламу патріархального ладу, то ці умови в Західній і Східній Європі до певного моменту створювали можливості для певного розвитку продуктивних сил у рамках родового суспільства, тоді як рабовласництво в тому вигляді, як воно існувало в Середземномор'ї, було економічно невигідно.

Общинники, що розорялися, попадали в залежність від багатих, а не в рабство, що сприяло тривалому збереженню колективної форми господарювання. Військові потреби, а також напівкочове землеробство сприяли збереженню колективної форми виробництва, в якій рабам просто не могло бути місця. Тому там майнова диференціація і соціальне розмежування привели поступово до формування протофеодального суспільства, в якому селяни зберігають особисту свободу і власність на землю. Таким шляхом йшов розвиток і багатьох інших держав на території Європи (Древньої Русі, Франції, Німеччини та ін.)

У Південній Європі держави утворилися пізніше – в епоху заліза. Там не було потреби в такій формі суспільної прані. Унаслідок розкладу общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування при збереженні державної власності (Спарта).

Першою за часом серед них виникає Спартанська держава, яка утворена унаслідок злиття двох общин (племен), які вели війни за підкорення сусідньої Мессенії. Отже, становлення держави відбувалось в значній мірі під впливом фактора завоювання.

Афіни являють собою «чисту», класичну форму виникнення держави, без будь-якого зовнішнього втручання. Першим кроком до утворення Афінської держави стали реформи Тезея. Завершили тривалий процес становлення держави в Афінах реформи Солона і Клісфена. Боротьба між родовою аристократією та демосом (народом) закінчилась перемогою останнього. Унаслідок цієї перемоги в Афінах виникла рабовласницька держава в формі демократичної республіки.

Час заснування Риму історична традиція пов’язує з 753 р. до н. є. Об’єднання трьох племен – латин, сабін та етрусків – призвело до утворення римського народу. Наступна історія Риму пов’язана з тривалою боротьбою між патриціями (родова знать) і плебеями (решта населення), яка закінчилась перемогою плебеїв. Перемога плебеїв зруйнувала замкнуту римську родову організацію і розчистила тим самим шлях до утворення держави. А безпосереднім виконавцем цього завдання став Рекс (монарх) Сервій Туллій, реформи якого в VI ст. до н. є., як і Солона в Афінах, завершили процес перетворення римської родової общини в державу.

Виникнення держави у давніх німецьких народів (франків, англів, саксів та ін.) було прискорено завоюванням території Римської імперії. Це був період розпаду первісних суспільних відносин. Для того, щоб тримати у покорі завойовані землі і людей, загарбники почали створювати князівства, що сприяло більш швидкому переходу до феодального ладу. Державність у них народів виникла як ранньофеодальна.

У інків і майя утворення державності було прискорено розвитком землеробства.

Шляхом виникнення феодальної держави і первісного ладу йшов розвиток держав і на території Європи (Ірландія). У східнослов’янських племен державність виникла як результат поступового переродження органів військової демократії в державні органи.

Отже, на утворення кожної держави впливає цілий комплекс причин – економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тобто виникнення держави у кожного народу має свої особливості, характерні риси.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
6. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
8. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
9. Аграрне виробництво і його особливості
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Адаптаційні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів різних спеціалізацій.
12. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ

Переглядів: 1416