Вода бере активну участь у фізіологічних процесах організму. Вона є універсальним розчинником газоподібних, рідких і твердих речовин, а також бере участь у процесах окислювання, проміжного обміну, травлення. Розчинені у воді мінеральні солі впливають на підтримку найважливіших біологічних констант організму – осмотичного тиску, кислотно-лужного балансу. Вона є учасником процесів гідролізу жирів, вуглеводів, гідролітичного й окисного дезамінування амінокислот та інших реакцій проміжного обміну. Вода забезпечує тургор шкіри і тканин організму.
Добовий баланс води в організмі людини становить близько 2,5 л. Кількість споживаної води залежить від кліматичних умов, мікроклімату та інтенсивності виконуваної роботи.
Втрата води в кількості 10% від маси тіла призводить до порушення обміну речовин, втрата 15-20% смертельна при температурі повітря 30°С, а втрата 25% абсолютно смертельна.
Гігієнічне значення води велике. Вона використовується для підтримки в належному санітарному стані тіла людини, предметів побуту, житла та ін., впливає на кліматичні умови, умови відпочинку населення, на рівень культури і побуту [58, 110, 112].
На початку двадцятого сторіччя витрати води в містах становила від 55 до 135л на одну людину на добу. Для пиття, приготування їжі, умивання і миття посуду використовувалося 20-30л води, для сантехнічних потреб 7-10л, на кожну ванну – 350 л, на кожен душ – 20-30 л, для поливання садів, вулиць і дворів – 1,5л на кожен квадратний метр, для ручної пожежної труби – 300-400л за хвилину дії. Нормою споживання води на початку століття вважалося 100л води на людину на добу, але якщо витрати води не контролювалися водомірами, вони могли зрости і до 200л.