• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оптимальні відчуття в залежності від мікрокліматичних параметрів

Моделювання – це метод, в основі якого лежить використання об’ємних або плоских моделей фігури людини.

Докладно питання антропометрії розглядаються в ергономіці, що вивчає закони оптимізації робочих умов.

Біофізична сумісність – створення такого навколишнього середовища, що забезпечує прийнятну працездатність і нормальний фізіологічний стан людини. Ця задача пов’язана з вимогами безпеки.

Особливе значення має терморегулювання організму людини, що залежить від параметрів мікроклімату. У таблиці 1 наведені дані, які необхідно враховувати під час проектування умов діяльності.

Біофізична сумісність враховує вимоги організму до віброаку­стичних характеристик середовища, освітленості та інших фізичних параметрів.

Енергетична сумісність передбачає узгодження дій органів керування машиною з оптимальними можливостями людини у відношенні докладених зусиль, затрачуваної потужності, швидкості і точності рухів.

Силові й енергетичні параметри людини мають визначені межі. Для використання в дію сенсомоторних пристроїв (важелів, кнопок, перемикачів і т.п.) можуть знадобитися дуже великі або надзвичайно малі зусилля. І те й інше погано. У першому випадку людина буде втомлюватися, що може призвести до небажаних наслідків у керованій системі. У другому випадку можливе зниження точності роботи системи, тому що людина не відчуває опору важелів.

Можливості рухового апарата становлять певний інтерес при конструюванні захисних пристроїв і органів керування. Сила скорочення м’язів людини коливається в широких межах. Наприклад, номінальна сила кисті в 450-650 Н при відповідному тренуванні може бути доведена до 900 Н. Сила стисканння в середньому дорівнює 500 Н для правої і 450 Н для лівої руки, і може збільшуватися в два рази і більше.

Інформаційна сумісність має особливе значення в забезпеченні безпеки.

У складних системах людина, звичайно, безпосередньо не керує фізичними процесами. Найчастіше він вилучений від місця їхнього виконання. Об’єкти керування можуть бути невидимі, невловимі, невідчутні. Людина бачить покази приладів, екранів, мнемосхем, чує сигнали, що свідчать про хід процесу. Усі ці пристрої називають засобами відображення інформації (ЗВІ). При необхідності той, хто працює, користується важелями, ручками, кнопками, вимикачами й іншими органами керування, що разом утворює сенсомоторне поле. ЗВІ і сенсомоторні пристрої – це так звана модель машини (комплексу). Через неї людина й здійснює керування найскладні­шими системами.

Щоб забезпечити інформаційну сумісність, необхідно знати характеристики сенсорних систем організму людини.

Соціальна сумісність визначена тим, що людина – істота біосоціальна. Вирішуючи питання соціальної сумісності, врахо­вують ставлення людини до конкретної соціальної групи і соціальної групи до конкретної людини.

Соціальна сумісність органічно пов’язана з психологічними особливостями людини. Тому часто говорять про соціально-психологічну сумісність, що особливо яскраво виявляється в екстремальних ситуаціях в ізольованих групах. Знання цих соціально-психологічних особливостей дозволяє краще зрозуміти аналогічні феномени, що можуть виникнути в надзвичайних ситуаціях у виробничих колективах, у сфері обслуговування і т.д.

Психологічна сумісність пов’язана з урахуванням психічних особливостей людини. На сьогодні вже сформувалася особлива галузь знань – психологія діяльності. Це один з розділів безпеки життєдіяльності.

Проблеми аварійності і травматизму на сучасних виробництвах неможливо вирішувати тільки інженерними методами. Досвід свідчить, що в основі аварійності і травматизму лежать не тільки інженерно-конструкторські дефекти, але й організаційно-психологічні причини: низький рівень професійної підготовки з питань безпеки, недостатнє виховання, слабка установка фахівця на дотримання безпеки, допуск до небезпечних видів робіт осіб з підвищеним ризиком травматизму, перебування людей у стані втоми або інших психічних станів, що знижують надійність діяльності фахівця.

Психологією безпеки розглядаються психічні процеси, психічні властивості й особливо детально аналізуються різні форми психічних станів, що спостерігаються в процесі трудової діяльності. Особливостями психіки зумовлені такі явища як страх закритих (клаустрофобія) або відкритих (агорафобія) просторів.

1.2.4. Повітря як фактор середовища перебування.

Повітряне середовище, у якому відбувається діяльність людини, характеризується фізичними параметрами, хімічним складом, іонним складом та іншими показниками [50, 111].

Фізичні параметри повітря: температура, відносна вологість, швидкість, барометричний тиск. Перші три параметри визначають процес терморегуляції організму, тобто підтримку температури тіла в межах 36-37°С. Ця температура забезпечує рівновагу між кількістю тепла, що безупинно утворюється в організмі в процесі обміну речовин, і надлишками тепла, яке безупинно віддається в навколишнє середовище, тобто підтримує тепловий баланс організму людини.

Терморегуляція – фізіологічний процес, контрольований центральною нервовою системою. Розрізняють хімічну і фізичну терморегуляцію.

Основне значення має фізична терморегуляція, за допомогою якої здійснюється віддача тепла організмом у навколишнє середовище. Цей процес може відбуватися трьома шляхами:

1. У вигляді інфрачервоних променів, випромінюваних поверхністю тіла в напрямку навколишніх предметів з більш низькою температурою (радіація); таким чином втрачається 45% усієї теплової енергії, виробленої організмом.

2. Нагріванням повітря, при цьому втрачається 30% тепла.

3. Випаровуванням поту втрачається 13% тепла через органи дихання і близько 5% тепла витрачається на нагрівання прийнятої їжі, води і вдихуваного повітря.

Тепловіддача радіацією і конвекцією відбувається в тому випадку, якщо температура навколишнього повітря нижча за температуру тіла. Інакше тепловіддача можлива лише через випаровування поту. Причому швидкість випаровування залежить від відносної вологості повітря. Якщо вологість повітря перевищує 80%, тепловіддача через випаровування поту ускладнюється і може настати перегрів організму, що називається тепловою гіпертермією. Це може призвести до теплового удару, що протікає з втратою свідомості, підвищенням температури тіла людини до 40-41°С й іншими ознаками важкого захворювання. Інтенсивне потовиділення призводить до дегідратації (зневоднення) організму.

Якщо температура повітря і навколишніх стін більша 60°С, організм людини не здатний зберігати тепловий баланс навіть за рахунок потовиділення, унаслідок чого починається процес накопичення тепла в організмі.

Несприятливий вплив на організм людини робить не тільки висока, але й низька температура повітря. Переохолодження (гіпотермія) викликає захворювання периферійної нервової системи. Найбільший відсоток обморожень і смертельних випадків внаслідок переохолодження спостерігається при сполученні низької температури, високої вологості і великої рухливості повітря.

Фізичні параметри повітря необхідно враховувати при організації усіх видів діяльності. Особливе значення мають параметри мікроклімату приміщень, тобто температура, відносна вологість і рухливість повітря. Крім того, слід мати на увазі, що швидкість повітря при визначеній величині становить серйозну небезпеку для споруд, технічних пристроїв, конструкцій, тому що може створювати великі вітрові навантаження, які можуть викликати руйнівні дії.

Що стосується барометричного тиску, то його величина, зі зрозумілих причин, не нормується, хоча його коливання впливають на здоров’я людей.

Нормальне кисневе забезпечення організму можливе при зниженні тиску до 25-26 кПа. На висоті 3000 м людина може занедужати „гірською хворобою”. Від підвищеного барометричного тиску патологічні симптоми з’являються в людини при тискові більше 392 – 843 кПа. Інтервал тисків порядку 73-126 кПа особливих занепокоєнь здоровим людям не спричинює. Для безпеки людини важливим є не сам тиск, що вкладається в зазначені межі, а швидкість його зміни.

Хімічний склад. Чисте повітря має наступний хімічний склад у % за об’ємом: азот 78,08; кисень 20,94; аргон, неон та інші інертні гази 0,94; вуглекислий газ 0,03; інші гази 0,01. У повітрі можуть знаходитися шкідливі речовини різного походження у вигляді газів, пару, аерозолей, у тому числі радіоактивні.

Шкідлива речовина – речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати захворювання або відхилення в стані здоров’я, що виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ним, так і у впродовж життя цього і наступного поколінь. З цього визначення випливає, що всі хімічні сполуки потенційно є шкідливими речо­вина­ми. Шкідливі речовини можна класифікувати за різними ознаками:

За характером впливу на організм: загальнотоксичні; подразнювальні; сенсибілізуючі; канцерогенні; мутагенні; такі, що впливають на репродуктивну функцію.

За класами хімічних сполук: органічні; неорганічні.

За ступенем токсичності: надзвичайно токсичні; високо­токсичні; помірковано токсичні; малотоксичні.

За ступенем впливу на організм: надзвичайно небезпечні; високо небезпечні; помірковано небезпечні; мало небезпечні.

Для запобігання негативних наслідків впливу забруднюючих речовин на окремі компоненти природного середовища необхідно знати їхні граничні рівні, при яких можлива нормальна життє­діяльність і функціонування організму. Основною величиною екологічного нормування вмісту шкідливих хімічних сполук у компонентах природного середовища є гранично допустима концентрація (ГДК). ГДК – це такий вміст шкідливої речовини в навколишньому середовищі, який при постійному контакті або при дії за визначений проміжок часу практично не впливає на здоров’я людини і не викликає несприятливих наслідків у його потомстві. При визначенні ГДК враховується не тільки вплив забруднюючої речовини на здоров’я людини, але і його вплив на тварин, рослини, мікроорганізми, а також на природне середовище загалом.

Для санітарної оцінки повітряного середовища використо­вується кілька видів граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, що встановлені на основі рефлекторних реакцій організму людини на присутність у повітрі шкідливих речовин [53].

ГДК_рз– гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони, мг/м³. Ця концентрація не повинна викликати в працівників при щоденному вдиханні протягом 8 год. за весь час робочого стажу яких-небудь захворювань або відхилень від норми в стані здоров’я, що могли б бути виявлені сучасними методами дослідження безпосередньо під час роботи або у віддалений термін. При цьому робочою зоною вважається простір висотою 2 м над рівнем статі або площадки, на якій розташовані місця постійного або тимчасового перебування працівників.

ГДКмр– максимальна разова концентрація шкідливої речовини в повітрі населених міст, мг/м³, яка не повинна викликати рефлекторних реакцій в організмі людини.

ГДКсд– середньодобова гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі населених міст, мг/м³. Ця концентрація шкідливої речовини не повинна негативно впливати на організм людини в умовах цілодобового вдихання.

На сьогодні діють „ГДК шкідливих газів, пару і аерозолей у повітрі робочої зони”, встановлений для 445 забруднюючих речовин, і „ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених міст”, що включають 109 забруднюючих речовин.

Як приклад подамо характеристику деяких забруднюючих речовин.

Пил. Залежно від походження прийнято розрізняти органічний і неорганічний пил. До органічного належать рослинний і тваринний пил, а також пил деяких синтетичних речовин. До неорганічного належать металевий і мінеральний (кварц, азбест, цемент та ін.) пил.

При оцінці токсичної дії пилу необхідно враховувати такі фактори, як дисперсність, форма частинок, розчинність, хімічний склад. Найбільшу небезпеку становить пил з частинками розміром до 5 мкм, частинки цього розміру затримуються в легенях, проникаючи в альвеоли, і частково або цілком розчиняються в лімфі. Частинки великого розміру затримуються у верхніх дихальних шляхах і виводяться назовні під час видиху або відкашлювання. Залежно від хімічного складу пил може мати отруйну або механічну дію. До пилу шкідливих хімічних речовин зараховують аерозолі ДДТ, хромового ангідриду, свинцю, ртуті та ін. Аерозолі цих сполук можуть не тільки впливати на верхні дихальні шляхи, але й проникати в легені і шлунково-кишковий тракт і викликати загальне отруєння організму.

Неотруйний пил при значних концентраціях також впливає на організм людини. Він подразнює слизові оболонки очей, шкіру, верхні дихальні шляхи і викликає різні легеневі захворювання – пневмоконіози. Залежно від природи пилу пневмоконіози можуть бути різних видів: силікоз – при дії пилу вільного діоксиду кремнію; антракоз – при вдиханні вугільного пилу; асбестоз – при вдиханні азбестового пилу.

Для забезпечення охорони повітряного середовища встановлена ще одна нормативна величина, яка характеризує об’єм шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу окремими джерелами забруднення – граничнодопустимий викид (ГДВ). ГДВ – це об’єм (кількість) забруднюючої речовини, що викидається окремим джерелом за одиницю часу, перевищення якого веде до перевищення ГДК у середовищі.

Повітря характеризується іонним складом.

Іонізація повітря – процес перетворення нейтральних атомів і молекул повітряного середовища в електрично-заряджені частинки (іони). Іони в повітрі можуть утворюватися внаслідок природної, технологічної і штучної іонізації.

Природна іонізація відбувається внаслідок впливу на повітряне середовище космічних випромінювань і частинок, що викидаються радіоактивними речовинами при їхньому розпаді. Природне іоноутворення відбувається повсюдно і постійно в часі.

Технологічна іонізація відбувається під час впливу на повітряне середовище радіоактивного, рентгенівського й ультрафіолетового випромінювання, термоемісії, фотоефекту та інших іонізуючих факторів, зумовлених технологічними процесами. Іони, що утворилися при цьому, поширюються в безпосередній близькості від технологічної установки.

Штучна іонізація здійснюється спеціальними пристроями – іонізаторами. Іонізатори забезпечують в обмеженому об’ємі повітряного середовища задану концентрацію іонів визначеної полярності.

Кожен іон має позитивний або негативний електричний заряд (полярність).

Поряд з виникненням відбувається безперервне зникнення іонів. Факторами, що визначають зникнення легких іонів, є: рекомбінація двох легких іонів різних полярностей; адсорбція легких іонів на незаряджених ядрах конденсації; рекомбінація легкого і важкого іонів зарядами протилежних знаків та ін.

Залежно від співвідношення процесів іонізації і деіонізації встановлюється визначений ступінь іонізованості повітря. Ступінь іонізованості повітряного середовища визначається кількістю іонів кожної полярності в одному кубічному сантиметрі повітря. Визначення кількості іонів і їхньої полярності здійснюється лічильниками іонів.

Санітарно-гігієнічні норми регламентують кількість тільки легких іонів. Мінімально необхідний і максимально припустимий рівні визначають інтервал концентрацій іонів у вдихуваному повітрі у приміщенні, відхилення від якого створює загрозу здоров’ю людини.

У зв’язку з тим, що мікроклімат може істотно впливати на самопочуття і працездатність людини, необхідний постійний контроль його параметрів. Для вимірювання температури повітря найчастіше застосовують ртутні термометри; відносну вологість вимірюють психрометрами, гігрометрами; швидкість повітря – анемометрами і кататермометрами; інтенсивність теплових випромінювань – актинометрами. Безперервний контроль і запис параметрів мікроклімату в часі здійснюють за допомогою термографів, барографів, гігрографів або електронних психрометрів.

Для санітарно-хімічного аналізу повітря на вміст шкідливих домішок застосовують лабораторні, експресні й автоматичні методи контролю. Вони ґрунтуються на хімічних, фізичних, фізико-хімічних і біохімічних процесах уловлювання й аналізу забруднень повітря.

Лабораторні методи (фотометричні, хроматографічні, спектро­скопічні та інші) забезпечують високу точність, але не завжди досить оперативно.

Експресні методи прості й оперативні. Наприклад, метод, при застосуванні якого використовується газоаналізатор з індикаторними трубками УГ-2.

Автоматичні методи (механічні, акустичні, магнітні, теплові, оптичні) дозволяють швидко і точно одержати інформацію, а прилади, налаштовані на визначений рівень загазованості повітря (газосигналізатори), при перевищенні цього рівня через систему автоматики подають сигнал на пульт керування.

1.2.5. Вода як фактор середовища перебування

На Землі близько 70% поверхні планети вкрито морями й океанами, але ця вода – солона. Всі основні наземні екосистеми, включаючи і людську, залежать від наявності прісної води, що містить менше 0,01% солей. Її небагато – менше 1% усього світового запасу води, причому зростаюче людство витрачає і забруднює це багатство.

Оцінка запасів прісної води на сьогодні далека від досконалості і за даними різних авторів вона розходиться іноді до десяти разів. Загальний об’єм прісної води на планеті дорівнює 35,029 млн. км3. Однак з цієї кількості прісних вод, потенційно придатних до використання, майже 69% зберігається в льодовиковому шарі і в гірських льодовиках, а більш 30% – у водоносних шарах глибоко під землею.

На частку прісних вод, що утримуються в руслах рік світу і що становлять для нас найбільший інтерес, доводиться всього 0,006% від загальних запасів прісної води на Землі.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. Абсолютна межа має верхні та нижні межі відчуття.
3. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
4. Аналіз фінансової незалежності підприємства
5. Аспекти незалежності аудиторської професії
6. Аспекти незалежності аудиторської професії.
7. Болісні відчуття в м’язах
8. В залежності від джерел сплати
9. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
10. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
11. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
12. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.

Переглядів: 561