• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Змістові та класифікаційні характеристики фінансових інвестицій

Під час визначення фінансових інвестицій в обліку та звітності слід користуватися тими самими критеріями, що й при визнанні будь-якого активу, оскільки за ПСБО 2 “Баланс” Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу або інших вигід інвестора:

· можливістю надходження у майбутньому економічних вигід;

· достовірною оцінкою.

У балансі відповідно до вимог ПСБО 2 фінанасові інвестиції класифікують на довгострокові та поточні. Оскільки для більшості підприємств (за винятком інвестиційних фондів) фінансові інвестиції не належать до операційних активів, то підставою для їх поділу на ці групи можна вважати період з дати балансу до дати їх погашення. У ПСБО 2 звертається також увага на можливість вільної реалізації таких активів у будь-який момент (рис.6.1.)

Рис.6. 1 Класифікація фінансових інвестицій в обліку та фінансовій звітності

Особливості оцінки та вимоги до розкриття інформації щодо фінансових інвестицій потребують їх подальшої класифікації. Так, довгострокові інвестиції поділяються в балансі на такі, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші.

Відповідно до П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати»метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму частки інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період та на суму частки інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період. При цьому метод участі в капіталі не застосовується, якщо:

· перераховані вище фінансові інвестиції придбані та утримуються винятково для продажу протягом 12 місяців з дати придбання

· обмежена здатність асоційованого, дочірнього або спільного підприємства передавати кошти інвестору впродовж періоду, що перевищує 12 місяців.

Отже, в основі обліку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі лежить концепція про те, що інвестор отримав дохід від інвестицій, еквівалентний частці в капіталі інвестованого підприємства. Іншими словами - якщо компания, у яку вкладено капітал, отримала дохід, то пропорційна частина цього доходу збільшує (або, в разі втрат, зменшує) суму інвестицій інвестора з одночасним відображенням доходу (втрат) у фінансовій звітності. Іншими словами, всі довготермінові фінансові інвестиції згідно П(C)БО 12 можливо поділити на дві великі групи, а саме:

1) інвестиції, що надають право власності інвестору (далі – довготермінові фінансові інвестиції з правом власності);

2) інвестиції, що не надають право власності інвестору (далі – довготермінові фінансові інвестиції без права власності).

Цей поділ важливий тому, що відповідно до положень Інструкції №291 аналітичний облік ведеться підприємством не тільки за об’єктами інвестування, а й за групами (видами) довготермінових фінансових інвестицій. Крім того, класифікувати інвестиції важливо також і для того, щоб визначити метод оцінки та обліку конкретної інвестиції на дату балансу.

Облік довготермінових фінансових інвестицій, що надають право власності, поділяються на:

1) Фінансові інвестиції в асоційовані підприємства;

2) Фінансові інвестиції в спільну діяльність (спільні підприємства) ;

3) Фінансові інвестиції в дочірні підприємства;

4) Фінансові інвестиції в підприємства, на які інвестор не має суттєвого впливу.

Відповідно до п.4 П(с)БО 3, асоційоване підприємство - це підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Спільна діяльність - це господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними. Під спільним контролем слід розуміти розподіл контролю між двома або більше сторонами (підприємствами-інвесторами) за господарською діяльністю об’єкта інвестування відповідно до угоди про ведення спільної діяльності. Визначення терміну "контроль" наведене в П(с)БО 19. Згідно п.4 П(с)БО 19, контроль - це вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод (прибутку, дивідендів тощо) від його діяльності.

Відповідно до п.4 П(С)БО 19 «Об»єднання підприємств», дочірнє підприємство - це підприємство, що перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства. В свою чергу, материнське (холдингове) підприємство (тобто підприємство-інвестор) здійснює контроль дочірніх підприємств. Зазвичай підприємство-інвестор контролює, наприклад, АТ, якщо володіє більше 50% випущених акцій з правом голосу.

Відповідно до п.3 П(С)БО 12, суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Тобто підприємство-інвестор має суттєвий вплив, якщо володіє, наприклад, 25-50% акцій, що дають право голосу на загальних зборах акціонерів об’єкта інвестування. Крім того, свідченням наявності суттєвого впливу з боку контрольного учасника може бути: представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі спільного підприємства; та/або участь у прийнятті рішень; та/або взаємообмін управлінським персоналом; та/або забезпечення спільного підприємства необхідною технічною інформацією.

Залежно від рівня впливу (суттєвий, незначний, контрольний) інвестора на об’єкт інвестування та наведеної класифікації довготермінових фінансових інвестицій з правом власності визначається метод оцінки та обліку інвестицій на дату балансу.

Читайте також:

1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
2. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
3. Акустичні характеристики порід
4. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
5. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
6. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
7. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
8. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
9. Аналіз капітальних інвестицій у формування основного стада
10. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
11. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства
12. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів

Переглядів: 676