• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика методів калькулювання

Калькулювання собівартості – це обраний спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість виробленого продукту. Іншими словами калькулювання – це обчислення у грошовому виразі витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт і послуг за встановленими статтями витрат.

Калькулювання собівартості продукції обумовлюється специфікою, обгрунтованою особливостями технології виробництва, його організації і видами продукції, що випускається. Методологія обліку витрат і способи калькулювання мають бути обумовлені у наказі про облікову політику підприємства, яка протягом звітного року має бути незмінна.

Перш ніж обгрунтувати способи калькуляції, необхідно обумовити види собівартості.

Цехова собівартість – це собівартість, що включає витрати, понесені в межах одного цеху. Цехова собівартість використовується для визначення собівартості напівфабрикатів, собівартості остаточного браку, а також з метою аналізу – для визначення частки цехів у загальній сумі витрат на виріб.

Виробнича собівартість – це собівартість, що містить цехову собівартість і накладні витрати (витрати допоміжних виробництв, загальновиробничі та адміністративні витрати). Показник виробничої собівартості дозволяє виявити відхилення від прийнятих норм витрат тих чи інших ресурсів.

Повна собівартість – це собівартість, що містить виробничу собівартість і витрати на збут (позавиробничі витрати). Повна собівартість використовується для визначення фінансового результату. І цехова, і виробнича, і повна собівартість може бути плановою та фактичною.

Планова (нормативна) собівартість – це прогнозне значення величини витрат, розрахованих на підставі нормативів за кожною статтею витрат. Планова собівартість формується на початку періоду, що планується.

Фактична (звітна) собівартість – це собівартість, визначена на базі даних бухгалтерського обліку фактичних витрат.

Планова і фактична собівартість для їх подальшого порівняння визначаються за однією методикою і за одними й тими ж калькуляційнгими статтями.

Об”єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види або групи продукції, що випускається, або окремі її назви.

Приклади об”єктів обліку витрат:

· підприємство загалом;

· виробництво;

· цехи;

· дільниці;

· переділи;

· замовлення;

· напівфабрикати;

· готові вироби;

· групи виробів.

Перші п”ять з перерахованих об”єктів є центрами відповідальності.

Об”єктами калькулювання витрат є види продукції, що випускається, окремі вироби, групи виробів, напівфабрикати власного виготовлення.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
7. Автокореляційна характеристика системи
8. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
9. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
10. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
12. Анатомо-біомеханічна характеристика положень і рухів тіла

Переглядів: 681