Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Принципи Трудового права.

Життя людини в суспільстві тісно пов'язане з її тру­довою діяльністю, спрямованою загалом на отриман­ня й використання матеріальних благ.

Праця людини, її результати завжди цінувалися суспільством, визначали в ньому становище людини.

Тому такі важливі права, як право на працю та інші тісно пов'язані з ним права (на підприємницьку діяль­ність, відпочинок, страйк, соціальний захист), закріп­лено в Конституції України.

Порядок та умови використання в житті цих прав конкретизовано в Законах України "Про підприєм­ництво", "Про зайнятість населення", "Про колектив­ні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про основ­ні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та іншими законодавчими актами. Взагалі трудові відносини сьогодні регулюються більш як 250 нормативно-пра­вовими актами, а також значною кількістю нор­мативних актів, прийнятих ще в Радянському Союзі.

Найзмістовнішим нормативно-правовим актом, що регулює трудові відносини працівників, є Кодекс за­конів про працю (КЗпП) України. Він є основою такої галузі права, як трудове право.

Чинний КЗпП України прийнято 10 грудня 1971 р. За період своєї дії він змінювався й доповнювався 39 разів.

Нині Кодекс містить, окрім преамбули, 18 глав (265 статей).

 

 

6. Трудовий договір: поняття, сторони, зміст.

Чинне законодавство України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником під­приємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому роз­порядкові, а власник підприємства, установи, органі­зації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. До речі, одним із важливих інститутів трудового права є колективний договір, що укладається між власником (уповноваженим ним органом) і профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представ­ництво трудовим колективом.

Трудовий договір відрізняється від колективного, по-перше, сторонами, що його укладають, порядком укладання, здійсненням контролю за його виконан­ням, а по-друге — метою і змістом. Необхідно зважати й на те, що трудовий договір регулює трудові від­носини окремого працівника і власника (уповноваже­ного ним органу), тобто має більш локальний (обмеже­ний) характер, тоді як колективний договір регулює не лише трудові, а й інші правовідносини, тісно пов'я­зані з трудовими, себто має ширшу дію.

Укладати трудовий договір працівник може на одному або водночас на декількох підприємствах, в ус­тановах, організаціях (якщо нема відповідних обме­жень, передбачених законодавством, колективним до­говором або угодою сторін).

Особливою формою трудового договору є конт­ракт, у якому строк його дії, права, обов'язки й відпо­відальність сторін (у тому числі матеріальна, мораль­на), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.

Отже, з огляду на означене поняття трудового дого­вору, учасником (або стороною) трудових правовід­носин передовсім можуть бути фізичні особи (грома­дяни, іноземці, особи без громадянства). В законо­давстві вони визначаються поняттям "працівник". Іншою стороною виступає власник підприємства, установи, організації, уповноважений ним орган чи фізична особа.

Рівночасно слід узяти до уваги, що нормами трудо­вого права регулюються не всі види трудової діяльнос­ті фізичних осіб. Це пов'язано з особливостями право­вого статусу деякої частини працівників — військово­службовців, членів кооперативів, осіб, які виконують певну роботу за договорами цивільно-правового ха­рактеру (підряду тощо). Трудові правовідносини цих працівників регулюються відповідними статутами, нормами адміністративного або цивільного права.

Можливість фізичних осіб брати участь у професій­ній трудовій діяльності визначається їхньою право-суб'єктністю, себто здатністю мати й набувати певні права та нести юридичні зобов'язання. Визначальним для виникнення правосуб’єктності фізичних осіб є вік. За загальним правилом, учасником трудових пра­вовідносин може бути особа, яка досягла 16-річного віку. Як виняток, за певних умов дозволяється працю­вати особам із 15-річного та учням із 14-річного віку (на особливостях праці неповнолітніх ми зупинимося окремо).

Укладаючи трудовий договір, сторони визначають свої права та обов'язки, тобто зміст трудового дого­вору.

Права та обов'язки сторін поділяються на:

а) безпосередні, що визначаються сторонами;

б) похідні, що передбачені в законодавстві, які, своєю чергою, поділяються на необхідні умови, без до­сягнення домовленості, за якими договір не буде укла­дено (узгодження місця роботи, спеціальності, квалі­фікації, посади й розміру заробітної платні), та додат­кові умови — випробування під час прийняття на роботу, суміщення професій, інші соціально-побутові пільги (житло, дитячий садок, організація громад­ського харчування і т. ін.)

Однією з додаткових умов трудового договору є визначення строку випробування під час прийняття на роботу. Цей строк встановлюється для вивчення професійних якостей працівника, його можливостей щодо виконання певних функціональних обов'язків. Строк випробування не може перевищувати трьох мі­сяців, а в окремих випадках, за погодженням із відпо­відним комітетом профспілки, — шести місяців (це стосується державних службовців, а також керів­ників).

Строк випробування для робітників не може переви­щувати одного місяця.

Окремим категоріям працівників строк випробу­вання не встановлюється. Це правило застосовується до громадян, які не досягли 18-річного віку; молодих спеціалістів, що закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу; осіб, переведених з іншого місця роботи, та інших катего­рій працівників. Якщо в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу працівника не було обумовлено випробування та його строку, то вважається, що пра­цівника прийнято на роботу без випробування.

Важливою умовою укладення трудового договору є визначення форми і його строків.

Як правило, трудовий договір повинен укладатися в письмовій формі. Разом х тим дозволяється укладен­ня договору в усній формі. Додержання письмової форми обов'язкове: 1) за організованого набору пра­цівників; 2) за укладення трудового договору про робо­ту в районах з особливими природними геогра­фічними і геологічними умовами та умовами підвище­ного ризику для здоров'я; 3) за укладення контракту;

4) коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; 5) за укладення трудового договору з неповнолітнім тощо.

Щодо строку укладення договору, то відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, установлений за пого­дженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При цьому строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням ха­рактеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передба­чених законодавчими актами.

Трудові правовідносини виникають із моменту прийняття працівника на роботу.

 


Читайте також:

  1. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  3. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  4. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
  5. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  6. Аналіз трудового потенціалу
  7. Антикорупційні принципи
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Б/. Принципи виборчого права.
  10. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
  11. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
  12. Базові принципи психології спорту.




Переглядів: 528

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Банківська система в Україні. | Робочий час та заробітна плата.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.