• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Робочий час та заробітна плата.

Турбота про здоров'я людини, її культурний і фізичний розвиток є важливою функцією нашої дер­жави. Частково вона реалізується з допомогою норм трудового права, обмеженням робочого часу, встанов­ленням часу відпочинку, нормативів щодо охорони праці тощо.

Визначувана трудовим законодавством регламента­ція норм робочого часу має важливе значення для його раціонального використання.

Законодавство передбачає такі види робочого часу:нормальна і скорочена тривалість робочого часу; не­повний робочий час, иенормований робочий день.

Тривалість робочого часу за нормального робочого тижня не може перевищувати 40 годин. Це є загальна норма, яка не залежить від кількості робочих днів на тиждень.

Отож, за п'яти- або шестиденного робочого тижня загальна кількість годин не повинна перевищувати 40. Звідси щоденна робота за п'ятиденного робочого тижня не повинна перевищувати 8, за шестиденно­го — 7 годин.

Підприємства та організації, укладаючи колектив­ний договір, можуть установлювати меншу норму три­валості робочого часу.

Деякі категорії працівників мають скорочені (не­повні) обсяги робочого часу. До них, зокрема, нале­жать неповнолітні: працівникам віком од 16 до 18 ро­ків установлюється 36 годин на тиждень; для осіб ві­ком од 15 до 16 років (учні віком од 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протя­гом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної трива­лості вказаного вище робочого часу (для осіб відповід­ного віку); працівників, зайнятих на роботах із шкід­ливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень; учителям у середньому встановлено шести­годинний робочий день; лікарям, наприклад, стомато­логам, лікарям поліклінік, станцій, кабінетів уста­новлено 5,5-годинний робочий день; лікарям ліка­рень, середньому медичному персоналові лікарень, інших стаціонарних лікарських закладів, спеціалізо­ваних санаторіїв, лікарям ясел та деяким іншим уста­новлено 6,5-годинний робочий день.

Скорочена тривалість робочого часу може встанов­люватися за рахунок власних коштів на підприєм­ствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

До того ж працівники можуть мати неповний робо­чий час. Чим відрізняється він од скороченого робочо­го часу? По-перше, для вирішення питання про вста­новлення неповного робочого часу працівникові зазвичай необхідно отримати згоду власника (уповно­важеного ним органу), а за скороченого робочого часу цього не потрібно. По-друге, оплата праці за неповного робочого часу здійснюється пропорційно до відпра­цьованого часу або залежно від виробітку, а за скоро­ченого — в повному розмірі ставки (окладу) працівни­ка. По-третє, за неповного робочого часу можливе зменшення тривалості як робочого дня, так і днів робо­чого тижня.

Можливість працювати неповний робочий час здебільшого використовується особами за певних життєвих обставин, скажімо, за необхідності догляду за дітьми, хворими членами сім'ї, у зв'язку з навчан­ням, станом здоров'я і т. ін. Неповний робочий час установлюється обов'язково на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або ди­тину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.

З огляду на специфіку й характер трудової діяльнос­ті певної частини населення (державних службовців, осіб адміністративного, управлінського, технічного, господарського персоналу: директорів, начальників, бухгалтерів, економістів, юристів, програмістів, ін­женерів і т. д.) законодавством передбачено можли­вість роботи понад установлену нормальну трива­лість робочого часу.

Списки професій, посад і робіт, за якими дозво­ляється застосування ненормованого робочого дня, розробляються власником (уповноваженим ним орга­ном), а також профспілкою (іншим органом, уповно­важеним на представництво трудового колективу) і включаються в колективний договір.

Читайте також:

1. Вартість робочої сили. Заробітна плата, її форми і функції.
2. Винагорода за працю. Заробітна плата: суть, форми і системи
3. Відповідно, за першооснову джерел погашення кредиту, безумовно, повинні прийматися стабільні доходи клієнта — заробітна плата, надходження від акцій та інше.
4. Заробітна плата
5. Заробітна плата буває номінальна і реальна.
6. Заробітна плата виконує такі функції
7. Заробітна плата і прожитковий мінімум
8. Заробітна плата та її форми.
9. Заробітна плата як ціна використання праці
10. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
11. Заробітна плата, її основні форми і системи
12. Заробітна плата, її форми і функції .

Переглядів: 781