АУДІЮВАННЯ ЯК ВИД МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВМІННЯ.

Схема 7.7. Способи контролю розуміння почутого або прочитаного повідомлення

Схема7. 6. Етапи роботи з текстом для аудіювання

Схема 7. 5. Типові вправи для навчання аудіювання

Схема 7.4. Система вправ для навчання аудіювання

Схема 7.3 Об’єктивні труднощі навчання аудіювання ішомовного мовленн

Схема 7.2 Труднощі навчання аудіювання

Схема7.1. Психофізіологічні механізми аудіювання

Етапи роботи над аудіотекстом та контроль рівня сформованості компетенції в аудіюванні.

Система вправ для навчання аудіювання в середній школі.

Види аудіювання

Труднощі аудіювання іншомовного мовлення.

Психофізіологічні механізми аудіювання.

Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності та вміння.

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 7. ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В АУДІЮВАННІ (ІКА) ТА КОНТРОЛЬ РІВНЯ ЇЇ СФОРМОВАНОСТІ

УНАОЧНЕННЯ:

Як відомо існує чотири види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння (діалогічне та монологічне мовлення), читання та письмо. Аудіювання та говоріння – це усні види мовленнєвої діяльності, а читання та письмо відносяться до писемного мовлення. Обидві форми комунікації взаємодіють і доповнюють одна одну, оскільки користуються одним кодом – мовою. Водночас кожний вид мовленнєвої діяльності має свої психолінгвістчні особливості і потребує спеціальної методики навчання.

Аудіювання — це розуміння сприйнятого на слух усного мовлення.

Визначальними рисами аудіювання як виду мовленнєвої діяльності в методиці навчання іноземних мов вважаються такі:

1. За характером мовленнєвого спілкування аудіювання - уснийвид МД.

2. За своєю роллю у процесі спілкування аудіювання – реактивнийвид МД.

3. За спрямованістю на прийом і видачу мовленнєвої інформації аудіювання є рецептивним видом МД.

4. Форма перебігу процесу аудіювання — внутрішня, невиражена, на відміну від говоріння і письма, які актуалізуються у зовнішньому плані.

5. Предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати.

6. Продуктом аудіювання є умовивід,

7. Результатом аудіювання є розуміння або нерозуміння сприйнятого на слух змісту висловлювання і відповідна (мовленнєва чи немовленнєва реакція) поведінка слухача.

Уреальних умовах комунікації на аудіювання припадає від 40 до 50% часу. У школі аудіювання розглядають як засіб навчання усного мовлення і як самостійний вид мовленнєвої діяльності, що спрямований на розуміння зв’язних текстів. Є дані, які свідчать про те, що аудіювання у класі займає 57% навчального часу. Загалом процес формування аудіювання передбачає три програми:

1. Аудіювання під час введення нового матеріалу, коли особливо інтенсивно формуються звукові образи нових елементів.

У цій програмі значна увага приділяється не тільки розумінню почутого, а й усвідомленому сприйманню нових мовних одиниць.

2. Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Без аудіювання не буває спілкування.

3. Аудіювання як спеціальний різновид іншомовних вправ, тобто як спеціальна програма. Це слухання мовлення вчителя чи аудіотексту.

Зміст перших двох програм визначається самим навчальним процесом. Третя програма потребує від вчителя спеціальної уваги і вміння її організовувати.

Таким чином аудіювання одночасно є і метою і засобом навчання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робочий час та заробітна плата.	\|	ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ АУДІЮВАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.