Значення f ( x∗) , x∗ ∈ D називається найменшим (найбіль-
шим) значенням функції f ( x ) на множині D , якщо для будь-якого x ∈ D правильна нерівність f ( x∗ ) ≤ f ( x ) ( f ( x∗ ) ≥ f ( x )). Най-
менше і найбільше значення функції не завжди існують. Однак правильна теорема.
ТЕОРЕМА 2 (Вейєршрасса). Якщо функція f ( x ) непере-рвна на відрізку[a ,b], то серед її значень на цьому відрізку існує
найменше
і
найбільше,
тобто
min f ( x ) = f ( x1 ) , x1 ∈[a ,b]
і
f ( x ) ≥ f ( x1 ) , x ∈[a ,b];
[ a ,b]
x2 ∈[a ,b]
max f ( x ) = f ( x2 ) ,
і
f ( x ) ≤ f ( x2 ) , x ∈[a ,b].
[ a ,b]
Доведення. Оскільки функція
f ( x ) неперервна на відрізку
[a ,b],то
за
теоремою
1 всі
її
значення
обмеженні, тобто
m ≤ f ( x ) ≤ M ,де m і M -сталі величини.Тоді для такої множини{ f ( x )}значень функції існує точна верхня межа.Нехай
μ= sup{ f ( x )}. Припустимо,щоμ≠ f ( x ) ,коли x ∈[a ,b].
Розглянемо нову функцію ϕ( x )=1.
μ − f ( x )
Оскільки μ − f ( x ) ≠ 0 , x ∈ [a ,b] , то функція ϕ( x ) неперервна на відрізку [a ,b] , а значить за теоремою 1 вона обмеже-на, тобто існують числа α і β такі, що α ≤ ϕ( x ) ≤ β ( β > 0 ) .
Розглянемо нерівність
≤ β .
μ − f ( x )
Звідси одержуємо, що
μ − f ( x ) ≥
, − f ( x ) ≥ −μ+
, f ( x ) ≤ μ −
.
β
β
β
Остання нерівність показує, що число μ не може бути точною
верхньою межею. Отже, наше припущення неправильне. Теорема 2 доведена.