Управління ризиком репутації банку

Одним із найнебезпечніших ризиків для банківської установи є ризик втрати репутації. Цей ризик відображає якісну підсумкову оцінку минулої та теперішньої діяльності банку. Він виникає через операційні збої, нездатність діяти відповідно до законодавства, при появі підозри у зв'язках з кримінальними структурами чи в легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Ризик репутації— це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття Іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати відносини, що тривають. Цей ризик може призвести банківську установу (або її керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, у тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.

Публічне сприйняття іміджу банку можна поділити на дві категорії:

1) сприйняття ринком, наприклад нинішніми або потенційними клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками);

2) сприйняття органами державного регулювання, наприклад
Національним банком України, Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку, Державною податковою адміністрацією,

Ризик втрати репутації банку проявляється у вигляді скорочення обсягів операцій, недоотримання доходів у разі неспроможності банку відповідати за своїми зобов'язаннями, задовольняти попит на кредити. Його причинами можуть бути зниження якості обслуговування клієнтів, помилка в інформаційній політиці, нерозвинена корпоративна культура.

Окрім цього, так само, як проблеми одного банку позначаються на репутації всієї банківської системи, настання системної банківської кризи тягне за собою втрату репутації окремого банку. Загроза втрати репутації особливо руйнівна для банків, оскільки природа їх бізнесу потребує підтримання довіри кредиторів, вкладників та інших фінансових партнерів, які діють у ринковому середовищі. Коли через розглянуті вище причини довіра до банку з боку населення, підприємств, банківської системи, держави падає, то клієнти переходять на обслуговування в інші банки, фізичні особи вилучають вклади, у банку зростає криза ліквідності. У такій ситуації ризик недостатньої ліквідності, який виникає унаслідок неповернення кредитів, відпливу депозитів, призводить до втрати репутації банку, зростання ризику неплатоспроможності і, зрештою, до припинення діяльності банківської установи (рис.7.2.2.(1)

Рис. 7.2.2.(1) Основні причини настання ризику втрати репутації

Для оцінювання рівня управління ризиком репутації використовують такі критерії:

1) сприйняття ринком або суспільством менеджменту та фінансової стабільності банку;

2) сприйняття ринком або суспільством продуктів чи послуг,
які пропонує банк;

3) бажання та здатність керівництва банку коригувати бізнес-стратегії відповідно до змін у законодавстві, кон'юнктури ринку
або інших чинників (наприклад, припинення або обмеження дії
окремих пунктів ліцензії, зміна статусу банку тощо);

4) практика роботи банку щодо аналізу перспектив розширення спектру продуктів і послуг та розроблення відповідної внутрішньої нормативної бази, у тому числі щодо перевірки клієнтів та отримання інформації про них; перспективи збереження такої практики надалі;

5) обсяг послуг довірчого управління й умови їх здійснення;

6) характер та обсяг скарг і звернень від клієнтів і здатність та
бажання керівництва відповідно реагувати на них;

7) існування дуже гучної або помітної судової справи, яка негативно впливає на імідж банку;

8) штрафи, пені та Інші фінансові збитки, завдані банку в минулому внаслідок притягнення банку (або його керівників) до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

9)результати перевірок уповноважених органів державного
регулювання, бажання та здатність керівництва відповідно реагувати на їхні рекомендації;

10)участь банку у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.
Система управління ризиком репутації включає:

1) політику і положення щодо управління ризиком репутації,
які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної
банком форми корпоративного управління та періодично переглядатися. Вони мають охоплювати стандарти роботи з клієнтами
та іншими зовнішніми сторонами, роботи з інформацією та найманням персоналу з відповідною позитивною репутацією;

2) інформаційну систему управління (форми звітності, схема
документообороту тощо) для спостережної ради, правління або
профільних колегіальних органів банку щодо моніторингу уразливості всіх видів діяльності банку до ризику втрати репутації;

3) процес контролю за репутацією клієнтів банку для уникнення контактів із клієнтами з незадовільною репутацією, оскільки такі контакти можуть негативно вплинути на репутацію самого банку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Управління операційно-технологічним ризиком банку	\|	Промислове виробництво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.