Господарський розвиток Давньої Греції

Античне суспільство сформувалося на півдні Європи, у басейні Середземного моря. Свого апогею антична цивілізація досягає в І тис. до н.е. – на початку І тис. н.е. Саме до цього періоду належать успіхи греків у багатьох сферах людської діяльності, в тому числі й у політико-правовій.

На початку IV століття значний крок у законодавстві було зроблено Солоном в Афінах. Те, що відомо про його закони дає підставу говорити, що Солонвраховував інтереси приватної власності, і сприяв своїми законами розвитку ремесла й торгівлі в Афінах. Так, Солон вперше допустив заповіт для тих, хто не має дітей чоловічої статі, а також ухвалив, що син не зобов'язаний утримувати батька, якщо батько не навчив його якому-небудь ремеслу. Ареопагу він доручив спостерігати за джерелами засобів до життя окремих осіб і карати тих, хто не має ніяких занять.

Не дивлячись на значний розвиток приватної власності, в Афінах в V-VI ст. ще не склалося уявлення про широкі права приватного власника, немає навіть терміна, який позначав би ці права. Захоплення землі, як джерело приватної власності, ніколи не відігравало у Давній Греції значної ролі.

Право власності захищалося декількома позовами:

- позов про доходи із власника ділянки або будинку;

- позов про власність - позивач звертався до доказу свого права, вимагав визнання права власності;

- суперечка про порушення володіння, яка спричиняла для сторони, що програла, штраф на користь держави.

Будь-яка угода будь-якого змісту в Давній Греції була основою договірного зобов'язання. Однак при цьому письмова форма договору була не обов'язковою, тому що наприклад у гомерівській Греції преклоніння перед силою сакральних слів було значне. Невиконання договірних зобов'язань, до реформ Солона, спричиняло особисту відповідальність, така як боргова кабала.

Після реформ Солона, як засоби забезпечення договірних зобов'язань, зберігаються задаток, застава й поручительство.

У договорі купівлі-продажу предметом могли бути як рухомі так і нерухомі речі. Продаж вільних людей у рабство після реформ Солона був неможливим.

Згідно договору найму у використання віддавалася худоба, раби, земля, будинки. Особливо була поширена оренда будинків.

Договір позики також був широко розповсюджений. Як правило, позика надавалася з умовою сплати відсотків. Однак існувала і безвідсоткова позика. В VII-VI ст. до н.е. до реформ Солона широко практикувалися кредитні операції на селі, які нерідко приводили до поневолювання вільних селян.

Перші монети з'явилися в грецьких містах на узбережжі Малої Азії в період Великої Грецької колонізації. (близько 700 р. до н.е.). Їх чеканили зі сплаву золота зі сріблом, з так званим «білим сріблом». Перші золоті монети почали чеканити в Лідії, де було досить золотого піску.

Як тільки головним платіжним засобом остаточно стали монети, довелося ввести стійку монетарну систему, тобто встановити деякі принципи їх обігу. Труднощі у становленні стійкої монетарної системи в Греції були пов'язані з тим, що окремі міста-держави мали власну монету і власну грошову систему. Тому грецькі міста-держави вступали між собою в угоди з метою:

- визнання певних монет засобом платежу на всій території полісів;

- узгодити курси за якими ці монети будуть обмінюватися.

З численних монетарних систем Давньої Греції можна виділити такі:

1. Егіанська. На острові Егіна виник перший монетний двірблизько 650 р. до н.е. Були введені співвідношення між срібними монетами, що випускалися, і платіжними засобами, які застосовувалися у формі брусків чи кружків, залізних або мідних.

2. Евбейсько-аттична. Застосовувалася в Афінах після реформ Солона і до епохи Олександра Македонського.

3. Коринфська.

4. Нові монетарні системи. Грецька колонізація породила й нові монетарні системи, які відбивали економічні зв'язки Греції з колоніями (наприклад італо-тарентинська система тощо).

Спочатку монетами як засобом платежу користувалися лише в міжнародній торгівлі. На внутрішній ринок мідні або залізні гроші проникають поступово тільки наприкінці V ст. до н.е. Наприкінці V ст. до н.е. деякі грецькі поліси почали чеканити вже відому в Лідії золоту монету. Оскільки Афіни відігравали величезну роль у політичному й економічному житті країни, то афінські гроші набули поширення у всій Греції й зберігали своє значення навіть в елліністичну епоху.

У якості знаків на грецьких монетах виступали часто символи місцевих божеств, а також рослинні мотиви, зображення тварин, птахів тощо. Символи ці були пов'язані з назвою міста чи краю, або з якою-небудь локальною традицією. Так, на грошах, що випускалися на острові Мелос, було вибите яблуко («мелон» - яблуко), на острові Родос зображували троянду («родон» - троянда), у Селінунте - листи селери («селінон» - селера). На Егіні на монетах чеканили зображення черепахи, в Ефесі - бджіл. У Кноссі, древній столиці Міноса - увічнаний знаменитий лабіринт. Афінські гроші прикрашала голова богині Афіни, покровительки міста, а на Аверсі розміщували зображення мудрого птаха - сови.

Звичаю вибивати на грошах портрети видатних і заслужених громадян у Греції не було. Вперше був на монетах був розташований лише портрет Олександра Македонського, завдяки його послідовникам у Малій Азії та Єгипті - Лісімаху і Птолемею Сотеру. З цього часу на монетах елліністичного періоду все частіше чеканили профілі місцевих володарів. Крім зображень-символів на монетах розміщували дату випуску, назву міста, імена посадових осіб або правителів.

З появою грошей у грецькому суспільстві спостерігаються значні зміни. Якщо в гомеровську епоху розкіш нехтувалася, то в елліністичну - ситуація змінилася. За твердженням Плінія Старшого, «гроші дали початок жадібності, тому що з'явилася можливість займатися лихварством і наживатися не працюючи» (Пліній Старший, Природна історія, XXXIII, 48). Одним з таких способів наживи було виготовлення фальшивих грошей. Перші відомості про фальшивомонетників повідомляє Геродот. Коли в другій половині VI ст. до н.е. спартанці вели облогу острова Самоз, то за переказом, самосський тиран Полікрат виплатив великий викуп грішми з позолоченого свинцю. (Геродот, Історія, III, 56). Підробка монети, до якої вдався Полікрат, набула поширення й у Греції. З'явилися цілі зграї фальшивомонетників. Значних розмірів цей промисел досяг Римі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості античного рабства. Господарський розвиток Давньої Греції	\|	Давній Рим і особливості його господарського устрою. Періодизація економічної історії Риму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.