Поняття та ознаки господарського договору

З метою досягнення основної мети підприємницької діяльності (мова йдеться про прибуток) суб’єкти підприємництва повинні вступити у певні відносини з іншими особами для безпосередньої реалізації своєї продукції, надання послуг, виконання робіт тощо, тобто стати учасниками господарських зобов’язань.

Згідно із ч. 1 ст. 173 ГК господарське зобов’язання –цезобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Однією з найпоширеніших підстав для виникнення господарських зобов'язань є господарські договори. Чинне законодавство України не містить легального визначення поняття «господарський договір», проте ст. 626 ЦК визначає: договір – є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Категорії «договір» і «господарський договір» співвідносяться як загальне та часткове. Тобто господарський договір є різновидом цивільно-правової угоди, на який поширюються загальні положення гл. 16, гл. 47-53 та інші положення ЦК України щодо угод (зобов'язань) у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства України. Підтвердженням цього є ч. 7 ст. 179 ГК України, відповідно до якої господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Щоб відмежувати господарські договори від цивільно-правових, проаналізуємо ознаки, що притаманні саме господарським договорам.

Ознаки господарських договорів:

● особливий суб'єктний склад. Обов’язковою стороною при укладанні господарського договору є суб’єкт підприємництва (на відміну від цивільно-правових договорів, які можуть укладатися між будь-яким суб’єктами цивільного права);

● укладаються, як правило, у письмовій формі (на відміну від цивільно-правових, які можуть укладатися і в інших правових формах);

● є результатом внутрішньогосподарського планування учасників господарських відносин, а також державного (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності) та комунального (щодо підприємств і організацій комунальної форми власності) планування;

● поєднання в господарському договорі організаційних елементів(погодження істотних і звичайних умов договору та його підписання)та майнових(передача предмета договору та його оплата);

● можливість укладати угоди не тільки на підставі вільного волевиявлення сторін, а й за допомогою примірних, типових договорів та договорів приєднання;

● обмеження договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів(вимоги щодо якості та безпеки товарів, робіт, послуг);

● виступають як вертикальні договори, що передбачає можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів). Тобто для однієї зі сторін укладання договору є обов’язковим.

Таким чиномгосподарський договір – це угода між двома чи більше особами (одна з яких – суб’єкт підприємництва), що фіксується в спеціальному правовому документі та породжує взаємні права й обов’язки сторін, направлені на отримання бажаного результату від виконання цього договору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Список рекомендованої літератури до теми 5	\|	Класифікація господарських договорів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.