Ідея про пріоритетну роль освіти в розвитку сучасного суспільства, у забезпеченні міцних позицій на світовому рівні стала провідною в шкільній політиці високорозвинених країн. Вона пронизує офіційні документи, політичні платформи, промови керівників держав. "Знання, — говориться в урядовій доповіді США "Нація в небезпеці", — є головним об'єктом конкурентної боротьби сьогодні". Кожен новий президент США починає свою діяльність з програми удосконалення освіти. Президент Дж. Буш оголосив себе "президентом" освіти, стратегія якої — поліпшення шкіл, освіти і виховання кожної дитини.
По-новому стали ставитися до освіти батьки і громадськість. За даними опитування, проведеного соціологічним центром Геллапа, виявлено, що більшість американців (82%) бачать в освіті можливість для дітей отримати хорошу роботу, забезпечити собі хороше життя. Такі ж дані отримано при опитуванні батьків у Німеччині.
Збільшуються асигнування на навчальні заклади, їх будівництво, оснащення сучасними технічними засобами навчання, комп'ютерами, поліпшення харчування в школах та інше. Вони становлять у валовому продукті Англії, Німеччини, США 5—7%. Великі корпорації і підприємства співпрацюють зі школами, вкладають кошти в експерименти та інновації; національний рух "Асоціація добровольців на допомогу школі" охоплює в США понад мільйон чоловік. Усі ці дрібні та великі акції на місцевому і загальнодержавному рівні складаються в єдину політику, спрямовану на піднесення престижу освіти і освіченості в суспільстві.