Це офіційний документ, який складають на кожну хвору тварину, що знаходиться на стаціонарному лікуванні, а також на хворих високоцінних племінних тварин в елеверах і племінних господарствах. Історія хвороби має такі розділи: а) реєстрація хворої тварини; б) анамнез; в) стан хворої тварини у день надходження її в клініку — status praesens. У цей розділ записують дані об'єктивного дослідження. На основі результатів дослідження хворої тварини в бланк записують попередній діагноз., а пізніше — заключний; г) перебіг хвороби і лікування, де ведуть послідовне записування клінічних досліджень; результатів аналізів; методів лікування, дієти, режиму утримання; різних консультацій; закінчення хвороби; д) епікриз (від грецьк.— epikrisis — міркування) — коротке кінцеве міркування лікаря про особливості хвороби й результати проведеного лікування. В епікризі повинні знайти місце такі питання — індивідуальний діагноз і його обгрунтування, етіологія та особливості патогенезу захворювання у даної хворої тварини; особливості перебігу хвороби, ефективність проведеного лікування, стан хворої тварини на момент її виписування, подальший режим утримання та експлуатації, а також лікування, якщо в цьому є необхідність, надаються рекомендації власнику чи господарству щодо запобігання випадкам подібного захворювання серед інших тварин.
При летальному завершенні хвороби порівнюють дані клінічного та патологоанатомічного досліджень.
Закінчується історія хвороби підписом лікаря ветеринарної медицини або куратора і датою її повного оформлення.
Глава III ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ТВАРИН
Після реєстрації та збору анамнестичних даних лікар ветеринарної медицини проводить дослідження загального стану тварин, яке полягає у визначенні габітусу, стану волосяного покриву, шкіри, підшкірної клітковини, видимих слизових оболонок, поверхневих лімфатичних вузлів і вимірюванні температури тіла.