Дослідженню дихальної системи слід приділяти велику увагу, оскільки хвороби її органів значно поширені серед сільськогосподарських, свійських і промислових тварин. Серед них виділяють запалення слизових оболонок носа (риніт), верхньощелепної (гайморит) та лобної (фронтит) пазух, гортані (ларингіт), трахеї (трахеїт), бронхів (бронхіт), запалення легень (пневмонія), плеври (плеврит), альвеолярну та інтерстиціальну емфіземи легень. Ураження органів дихальної системи досить часто є наслідком дії специфічних інфекцій та інвазій, збудники яких локалізуються у органах дихання. В останні роки значного поширення набули гострі респіраторні хвороби вірусної природи: парагрип, респіраторно-синтиціальна інфекція, інфекційний ринотрахеїт, аденовірусна бронхопневмонія у телят, інфекційний ларинготрахеїт — у птиці, бордетельозна пневмонія, мікоплазмоз, гемофільозна плевропневмонія, хламідіоз — у свиней. У господарствах, спеціалізованих по вирощуванню і відгодівлі молодняка великої рогатої худоби, гострі респіраторні захворювання охоплюють 70—100 % поголів'я, спричиняючи зниження продуктивності, відставання у рості, загибель та вимушений забій тварин. Крім них, у тварин часто реєструють запалення легень (пневмонію), бронхів та легень (бронхопневмонію) як незаразної, так і заразної природи. Вони досить часто є симптомами основного захворювання — сальмонельозу, диплококової інфекції, хвороби Ауєскі, туберкульозу, пастерельозу, чуми. У свиней ураження носових пазух є одним з основних симптомів інфекційного атрофічного риніту, а у собак легенева форма чуми зустрічається так часто, як й інші форми. Легенева тканина є місцем локалізації деяких гельмінтів (легеневі стронгілятози) або личинки їх у процесі міграції травмують легеневу тканину, чим сприяють розвитку пневмонії.
Таким чином, хвороби органів дихання значно поширені і в структурі захворюваності їм належить друге місце після шлунково-кишкових захворювань, а економічні збитки від них також не менші,