Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Тема 9. Музична культура.

Змістовий модуль ІV. Українська художня культура ХІХ ст.

У XIX ст. в Україні продовжують розвиватися різні жанри народної музики, започатковані в минулі часи, і передусім лірична пісня, що була виразником характерних рис україн­ської ментальності - емоційності й естетизму.

Нових ознак набула діяльність співців-кобзарів, яких називали «на­родними гомерами України». Ці обда­ровані сліпі музиканти, мандруючи містами й селами знедоленої України, доносили до нащадків волелюбні думи та історичні пісні, в яких оспівували подвиги хоробрих козаків з легендарної минувшини, закликали до боротьби проти поневолювачів. Вони об’єднувалися в кобзарські братства (гурти), передаючи традиції та звичаї свого мистецтва молодшому поколінню. Майстер (панотець) добирав учнів, які мали гарний слух і голос. Після навчання, що тривало не менше трьох років, учні складали перед гуртом своєрідний іспит – посвячувалися в кобзарі. Інколи вони отримували в дарунок від учителя бандуру.

Галерею портретів народних співців-бандуристів створив художник і фольклорист О. Сластьон.

Про найвідомішого кобзаря ХІХ ст.. Остапа Вересая із с. Сокиринці на Чернігівщині писали М.Лисенко, французький поет А. Рембо. Росій­ський художник Л. Жемчужников за­лишив нащадкам його портрет. З го­лосу народного співця записувалися думи, релігійні псальми, сатиричні пісні. Образ кобзаря Волоха, який уславлював народних месників, співа­ючи епічних пісень, розважав народ під час дозвілля танками й жартівли­вими піснями, відтворив у поемі «Гай­дамаки» Т. Шевченко.

У другій половині XIX ст. активізу­ється діяльність з вивчення і популя­ризації перлин української пісенної спадщини. Фольклористичними дос­лідженнями захопилася значна части­на інтелігенції. Відомими збирачами фольклору були Леся Українка, Мар­ко Вовчок, Дніпрова Чайка, Марія Загорська, Марія Заньковецька. З їх го­лосу було записано багато українських народних мелодій. М. Гоголь так пи­сав про українські народні пісні: «Як­би наш край не мав такого багатства пісень, я ніколи не написав би його іс­торії, тому що я не збагнув би її й не мав би поняття про минуле».

Пошук національно-демократичних засад у музиці зумовив звернення до скарбниці творчості, як до своєрідної лабораторії формування стилю. Так, поетику народних звичаїв відобража­ла музична картина П. Ніщинського «Вечорниці» до п'єси
Т. Шевченка «Назар Стодоля».

Аматорський етап вивчення фоль­клору (записи, використання в до­машньому музикуванні) змінився науково-етнографічним, який започат­кував М. Лисенко. Упродовж життя композитор зібрав близько 700 народ­них пісень. Він обробляв їх для соль­ного або хорового виконання і вида­вав серіями - «десятками». Збираць­ка і науково-теоретична діяльність композитора - автора праць «Харак­теристика музичних особливостей ук­раїнських дум і пісень, виконуваних кобзарем Остапом Вересаєм» і «На­родні музичні інструменти на Україні» - мала всеслов'янський резонанс і заклала підвалини української музич­ної фольклористики.

Отже, пророчими стали слова Коб­заря:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава

Слава України!

Як і в попередні часи, провідною сферою творчості вітчизняних компо­зиторів залишається хорова музика, однак її жанрова палітра значно роз­ширюється. Вона охоплювала оброб­ки народних пісень із вершинними досягненнями М. Леонтовича, духов­ну музику, якій приділяли значну увагу майже всі українські компози­тори, хори акапельні і з супроводом, хорові мініатюри й твори великої форми – кантати (від. лат. співаю) великий вокально-інструментальний твір для солістів, хору й оркестру, переважно урочистого характеру.Хор «Боже, ве­ликий, єдиний» М. Лисенка - висо­кохудожній зразок церковної хорової культури - став духовним гімном України.

На середину XIX ст. припадає ді­яльність композиторів перемишль­ської школи на чолі з автором україн­ського національного гімну «Ще не вмерла Україна» М. Вербицьким - одним із перших професійних компо­зиторів Галичини. До другої полови­ни століття належить становлення на­ціональної композиторської школи, засновником якої був М. Лисенко - «батько української музики», твор­чість якого високо цінували західно­українські митці.

В Україні, як і в Західній Європі, важливу національно-просвітницьку роль відігравала опера. Поряд зі знач­ними досягненнями М. Лисенка ваго­мий внесок у становлення цього жан­ру зробили й інші композитори. Яскра­вим прикладом органічного поєднання народної та професійної творчості є «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського(1813-1873) - класичний взірець оперного жанру в українській музиці. Виразна й доступна музична мова, своєрідний тип дра­матургії (чергування музичних номе­рів із діалогами), реалістичність му­зичних характеристик персонажів - ліричних (Оксана, Андрій) і коміч­них (Карась, Одарка) - сприяли над­звичайній популярності цієї опери. Використано в ній і зразки україн­ського фольклору.

Автором першої в Галичині опери «Купало» став Анатоль Вахнянин - організатор і керівник музичних това­риств і Вищого музичного інституту у Львові. Ця романтична драма на істо­ричний сюжет відповідно до назви на­писана в яскраво окресленому фоль­клорному ключі.

Отже, у поглядах на розвиток націо­нальної культури музикантів західно­го і східного регіонів не було значних відмінностей. Симптоматично, що у 1868 р. до «Заповіту» Великого Коб­заря водночас звертаються на заході композитор М. Вербицький і на схо­ді - молодий М. Лисенко. Як пізніше писав композитор С. Людкевич, «май­же рівночасно і незалежно від себе постали два перші музичні «Запові­ти»: Лисенка й галицького Вербиць-кого. Хоч і які великі різниці могли бути у сфері Життя й виховання обох «батьків» нашої музики по обох боках Збруча та у їх музичному сві­тогляді й смаку, то все-таки сильна поезія Шевченка зразу з'єднала їх та вказала подібний напрямок на музич­ну форму в їх творчій уяві».

У галузі симфонічної музики поміт­ним явищем стала «Українська симфо­нія» Михайла Колачевського (1851 - між 1910 і 1912). Вона була написана у 1876 р. як дипломна робота випус­кника Лейпцизької консерваторії і ви­конана на випускному екзамені та публічному концерті. В основу тем традиційного чотиричастинного сим­фонічного циклу (Інтродукція і Алег­ро, Інтермеццо-скерцандо, Романс, Фінал) було покладено мелодії укра­їнських народних пісень. Симфонічний стиль цього композитора форму­вався згідно з традиціями західноєв­ропейської музики, зокрема німець­ких композиторів-романтиків Ф. Мендельсона і Р. Шумана.

Українська музика XIX - початку XX ст. розвивалася під впливом за­хідноєвропейської та російської музич­ної культури. Чимало українських ком­позиторів здобули музичну освіту за кордоном. Так, М. Лисенко і М. Колачевський навчалися в Лейпцизькій консерваторії, М. Лисенко, Я. Степо­вий, М. Леонтович - у Петербурзі у ві­домих російських композиторів, Д. Січинський - у Львівській консерваторії у класі К. Мікулі (учня Ф. Шопена). Все це сприяло зміцненню зв'язків ук­раїнських митців з представниками ін­ших культур.

До української тематики часто звер­талися російські композитори. Так, М. Глінка, перебуваючи в Україні у поміщицькому маєтку в Качанівці, на­писав романси «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейко» на слова українського поета-романтика Віктора Забіли, М. Римський-Корсаков створив опери «Майська ніч» і «Ніч перед Різдвом». М. Мусоргський першим з російських компози­торів звернувся до творчості Т. Шев­ченка: його пісня «Гопак» створена на текст уривку з «Гайдамаків».

Тривалими й плідними були зв'язки з українською культурою П. Чайковського - автора опер «Мазепа» і «Че­ревички» (за творами М. Гоголя). Дід композитора Петро Чайка був родом із Полтавщини, навчався у Київській академії. П. Чайковський часто по кілька місяців жив в Україні (в маєт­ках Низи на Сумщині, в Кам'янці на Черкащині, у Браїлові на Вінниччи­ні). Тут він написав чимало творів. Неодноразово композитор бував у Ки­єві, Одесі, Харкові, виступав як дири­гент на прем'єрах своїх опер.

Отже, епоха XIX - початку XX ст. у вітчизняній художній культурі пройшла під знаком становлення націо­нальних і професійних засад у галузі музичної творчості й виконавства, роз­ширення міжнародних зв'язків.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  4. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  5. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
  7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  8. Автокореляційна характеристика системи
  9. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
  10. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
  11. Амстердам, Дельфт — осередки культури Нідерландів
  12. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.




Переглядів: 1012

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Петро Микола | М.ЛИСЕНКО - ОСНОВОПОЛОЖНИК УКРАЇНСЬКОЇ, КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ШКОЛИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.058 сек.