М.ЛИСЕНКО - ОСНОВОПОЛОЖНИК УКРАЇНСЬКОЇ, КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ШКОЛИ

Микола Лисенко (1842-1912) увійшов в історію української музичної культури як багатогранна творча особистість - видатний музично-громадський діяч, талановитий композитор, непересічний хоровий диригент і фольклорист, високопрофесійний піаніст і педагог. Він так пояснював своє життєве кредо: «При своїй волі і любові до праці я о домігся коли не блискучого, то доброго міцного становища у виконавському світі. Однак знав і те, що моя рідна музична культура - ще не займане ніким поле, якому потрібен свій орач і сіяч. Йому я й замислив присвятити свої скромні сили».

Різнобічна діяльність митця мала величезний вплив на сучасників, надихала учнів і послідовників. Проте його значення в розвитку українського музичного мистецтва полягає насамперед у - створенні національної композиторської школи. Композитор спробував свої сили майже в усіх музичних жанрах, у багатьох з яких досяг вершин професіоналізму.

Упродовж усього життя М. Лисенко писав опери. Його оперна спадщина охоплює різні образні сфери, зокрема історико-героїчну («Тарас Бульба»), лірико-побутову («Наталка Полтавка»), комічну («Різдвяна ніч»), лірико-фантастичну («Утоплена»), оперу-сатиру («Енеїда») та ін. Вершиною оперної спадщини композитора є реалістична опера «Тарас Бульба» з її волелюбними мотивами й патріотичним пафосом, узагальнено втіленими в музиці. Драматургія твору побудована на конфліктному зіставленні двох ворожих сил - українського народу і польської шляхти. Наскрізно проходить через твір лінія особистої драми Андрія, меншого сина Тараса Бульби. В увертюрі до опери симфонічними засобами передано основний ідейно-образний зміст. Величним, мужнім постає у ній народ, показаний в образах його найкращих представників, тому значне місце відведено хоровим сценам.

Композитор також започаткував жанр дитячої опери. На лібрето Дніпрової Чайки він написав одноактну музичну казку «Коза-дереза», сатиричну оперу «Пан Коцький», фантастичну казку «Зима і весна» (відповідно для дошкільнят, молодших школярів, старших учнів).

Одна із найкращих сторінок спадщини М. Лисенка - хорова музика. У цьому жанрі композитор писав як твори великої форми (урочиста кантата «Радуйся, ниво неполитая»), так і ліричні, майже акварельні мініатюри (наприклад, «Сон» на слова
О. Маковея, баркарола «Пливе човен»).

Джерелом натхнення для композитора завжди була творчість Великого Кобзаря. Його поезія, близька за духом, художнім мисленням, громадянським пафосом, надихнула митця на створення понад 80 вокальних і хорових творів. Монументальною вершиною музичної шевченкіани М. Лисенка став цикл «Музика до «Кобзаря», в якій представлено своєрідну портретну галерею образів із народу. Є у циклі композиції, наближені до фольклору («Ой стрічечка до стрічечки»), монолог соціально-філософського звучання («Мені однаково»), романс-дума («У неділю вранці рано»), романс-ба-лада («У тієї Катерини»), романс-арія («Гетьмани, гетьмани»), музичний пейзаж («Садок вишневий»). Український фольклорист Філарет Колесса так оцінив цей цикл: «У «Музиці до «Кобзаря» кожна нота, кожна фраза, кожна пісня наскрізь оригінальна і водночас щиро народна. У своїх оригінальних композиціях Лисенко є типовим представником українського народу і тлумачем його найінтимніших почуттів. Він настільки опанував народний стиль, що творив у народному дусі, не наслідуючи народні мотиви: він снував далі золоту нитку народної творчості».

У солоспівах М. Лисенко майстерно поєднував прийоми народної та професійної музики, зокрема класичної й романтичної. Яскраві приклади цього жанру - романси «У мене був коханий рідний край», «Коли розлучаються двоє» на вірші Г. Гейне та ін.

Серед музики для фортепіано є п'єси-мініатюри, як наприклад, лірична «Елегія», та епічні твори віртуозного плану, Друга рапсодія. Улюблений романтиками жанр рапсодії композитор трактує оригінально. Твір побудовано на народно-національному ґрунті за принципом контрастного зіставлення двох розділів - речитативно-декламаційної думки і танцювальної шумки, що йде від практики народного інструментального музикування. Зразком лірики є «Елегія» для фортепіано.

Багатогранна творча діяльність М. Лисенка мала виняткове значення для розвитку української культури: у діалозі фольклорного і композиторського - типового для романтичного мистецтва - остаточно оформився стиль української професійної музики в його загальнонаціональному масштабі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ	\|	ТВОРЧІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.