Культура Стародавнього Риму

В античності порівняно з давньосхідними цивілізаціями було зроблено принциповий крок уперед щодо становища людини в суспільстві, осмислення художньої творчості — складається гуманістична традиція.

При всій єдності античної культури, її грецький і римський етапи мають свої особливості. На політичне й релігійне мислення, філософські та юридичні погляди, літературу і мистецтво Західної Європи сильніше вплинув Рим. У культурній традиції Східної Європи, в тому числі України, провідним через посередництво Візантії був грецький вплив. За античності зароджуються явища, які на подальших етапах стануть визначальними в культурі, особливо — християнська релігія.

Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сицилія виникла група рабовласницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція, або Еллада.

Культура Давньої Греції – особливе явище у культурному поступку людського суспільства. Вона довершена і унікальна, і всі інші давні цивілізації поступаються їй правом на першість. Ідеалом вільна,політично активна людина,яка стала об’єктом і змістом культури.

У творах мистецтва прославляється людина – реальна,хоч часом і наділена надприродними рисами. Навіть грецькі боги схожі на людей.

Власне давньогрецька культура якісно визначилася лише до VIII ст. до н.е. Можна виділити такі періоди її розвитку:

Крито- мікенський період(3-2 тис. до н.е.)
Гомерівська Греція (XI —VIII ст. до н. е.);
Архаїчна Греція (VII — VI ст. до н. е.);
Класична Греція (V — перші три чверті IV ст. до н. е.);
Еллінізм (кінець IV ст. до н. е. — до І ст. н. е.).
Крито-мікенський і героїчний період культури Давньої Греції

Це той пласт давньогрецької культури, визнаної світом зразковою, досконалою, про яку дізнались лише в XX ст., коли з’явились археологічні розкопки і перед очима вражених людей XX ст. постало неймовірне мистецтво Давньої Греції III-II тис. до н.е. Саме в цей період на острові Крит виникають перші осередки розвиненої культури. Крит був її центром, розповсюджувалась вона на узбережжі Егейського моря, Малої Азії: Балканського півострова. У 1260 р. війська мікейського царя Агамемнона напали на територію Д. Греції на узбережжі М. Азії і зруйнували один з центрів культури – м. Трою, зрівнявши його з землею, а ще раніше виверження вулкану покрило вулканічною лавою о. Кріт. Тому тільки у XX ст. люди побачили палац правителя Кріту, багатоповерхову споруду з глибокими комунікаціями, стіни, покриті фресками, що відображали сцени полювання, банкетів, ігор, які свідчили про високий рівень цивілізації того періоду. Розкопки Трої доповнили ці враження і дали докази існування певного рівня культури і ахейських племен, що захопили Трою: зразки різноманітної зброї, захисні споруди, мури, вежі. Наступні завойовники – дорійці, були напівдикі, нецивілізовані і вони зупинили культурний прогрес.

Наступний період – гомерівський або героїчний (XI-IX ст. до н.е.)постає з книг Гомера «Іліада» і «Одіссея» та поета Гесіода «Теогонія», «Труди і дні», які розповідають про героїчну боротьбу греків проти завойовників та створюють образи грецького Олімпу.

Міфологія і релігіягреків тісно пов′язані між собою. Уже в 8 ст. до н.е. вони набули повністю розвиненої форми.Їхньою характерною рисою був антропоморфізм-обожнення людини, уявлення про богів як людей- безсмертних і вічно молодих.

Грецькі боги: верховним божеством став Зевс — володар неба, грому та блискавок;

Посейдон вважався богом вологи, що зрошує землю і моря;

Аїд (Плутон) — володарем підземного царства;

дружина Зевса Гера була покровителькою шлюбу;

Гестія — богинею домашнього вогнища.

Деметру шанували як покровительку землеробства,

Від шлюбу Зевса і Гери народилисяГеба — богиня юності,Арес— бог війни, Гефест — бог торгівлі, і покровитель ремісників, особливо ковалів. Серед нащадків Зевса особливо вирізнявся Аполлон — бог світлих засад у природі, названий ще Фебом (тим, що сяє), який вважався покровителем мистецтв.Сестра Аполлона — Артеміда, богиня полювання і покровителька молоді. Афіна, що народилась із голови Зевса, вважалася богинею мудрості, всіляких раціональних засад, але й війни (на відміну від неї, Арес уособлював нерозважливу відвагу).. ПередАфродітою, що народилася з морської піни, схилялись як перед богинею кохання і краси.

Уже в 9-8 ст до н. е. в Греції з′явилась писемність – на основі фінікійського алфавіту,додавши голосні звуки. Грецький алфавіт складався з 24 літер.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культура Стародавнього Китаю.	\|	Архаїчний і класичний періоди культури Давньої Греції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.