Культура бароко.

Термін «бароко» має італійське походження і означає - дивний, вибагливий, химерний, застосовується він до визначення культури і мистецтва Західної Європи у 17-18 ст. Втративши притаманні ренесансній культурі уявлення про гармонію світу, про безмежні людські можливості, відчуваючи розгубленість, а часом і розпач перед жорстокістю нових суспільних умов, мистецтво бароко тяжіє до умовності, до алегорій, до фантастики. У мистецтві відбувається болісне переживання самотності, покинутості людини, її метання між пошуками задоволення і відреченням від земних радощів, між небом і землею, інтерес до сюжетів релігійних, де йде мова про чудеса і мучеництво, перебільшення і патетику. Є потяг до синтезу, до злиття різних видів творчості.

В архітектурі проявляється інтерес до ансамблю: будівля має вписуватись у загальноміський пейзажі вулиці, майдан, парк. Популярні лабіринти-символи кружлянь людської душі у сповненому емоціями світі. Ускладнений декор, скульптури прикрашають культові споруди. Найвідомішим майстром архітектури був італієць Берніні. Головний його твір - колонада Собору святого Петра і площа біля нього. Талановитим архітектором був Растреллі, який довго жив і працював у Росії, під керівництвом якого був побудований Смольний монастир, Зимовий палац у Петербурзі і Андріївська церква у Києві. Бароко відрізняє контрастність, панування яскравих кольорів, велика кількість позолоти.

Скульптура стилю бароко має струменисту форму, яка наче рухається і викликає сильне емоціональне враження. Згаданий архітектор Бернінібув і талановитим скульптором. Його роботи: «Екстаз святої Терези»і «Аполон і Дафна» - виразні зразки культури бароко.

Живопис бароко - це релігійні, алегористичні сюжети, це народні портрети. На картинах реальні побутові риси пересікаються з міфологічністю, фантастикою .

Видатними представниками бароко у живописі були італієць М. Караваджоі голландець П. Рубенс.

М. Караваджо (1537-1610) розробив прийом так званого нічного освітлення, завдяки якому домагався різких контрастів світла і тіні. («Гравці», «Лютніст», «Покладання до Гроба»)

Творчості П. Рубенса (1577-1640) властивий високий гуманістичний пафос . («Підняття хреста», «Вакханалія», « Персей і Андромеда» та ін..)

Улюбленими були сюжети античних міфів.

Інакше склалася доля голландця Рембрандта . Зі зростанням майстерності в його картинах головним стає психологічна глибина образів, реалізм в відтворенні ситуацій. Якщо початком його творчого шляху став колективний портрет на замовлення «Анатомія лікаря Тулпа», що приніс популярність, то завершальним — психологічно насичене, притчеве полотно «Повернення блудного сина»..

Славу іспанському живопису принесла творчість декількох іспанських майстрів 17 ст. - серед яких -

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Революція в природознавстві. Раціоналізм	\|	Ель Греко, Хосе де Рібера, Франсіско де Сурбаран, Бартоломео Естебан Мурільйо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.