Справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби

Процесуально-правове регулювання розгляду скарг проведено в гл. 31-Г (статті 248-248 ЦПК), включеної до ЦПК Законом України № 2056-Ш від 19 жовтня 2000 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Звернутися до суду зі скаргою мають право учасники виконавчого провадження (сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі) та особи, які залучаються до виконання дій державним виконавцем (поняті, працівники органів внутрішніх справ, опіки і піклування та інших органів), якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавчої служби порушено їх права чи свободи. Суб'єкти права оскарження в цивільному процесі набувають правосуб'єктності заявника.

Скаргу може бути подано безпосередньо до суду або після оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається за підсудністю — до суду за місцезнаходженням відповідного відділу державної виконавчої служби або іншого суду, встановленого законом, у строки, передбачені ст. 248 ЦПК: у десятиденний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав і свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом у порядку, встановленому ст. 89 ЦПК, на заяву особи, що його пропустила.

Одночасно із заявою про поновлення строку належить подати скаргу, на подання якої поновлюється пропущений строк. Заява розглядається судом з повідомленням особи, яка її подала. За наслідками розгляду постановляється ухвала. Ухвала про відмову поновити пропущений строк може бути оскаржена.

Прийнята до провадження суду скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби має бути розглянута у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються. За неможливістю явки зазначених осіб в судове засідання справа може бути розглянута за участю їх представників.

Якщо особа, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, суд залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

За результатами розгляду справи суд постановляє рішення про задоволення чи про відмову в задоволенні скарги. При встановленні обгрунтованості скарги суд визнає оскаржені рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника і усунути порушення або іншим шляхом поновлює його права чи свободи. За рішенням суду може бути допущене негайне виконання.

При встановленні судом, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Рішення суду в справі може бути оскаржено.

Витрати у справі несуть: заявник — у разі відмови судом у задоволенні скарги і відділ державної виконавчої служби — у випадку задоволення судом скарги заявника.

З набранням рішенням законної сили воно не пізніше десяти днів надсилається до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання, а також заявнику. Про виконання рішення відповідний орган державної виконавчої служби повинен протягом місяця з дня його одержання повідомити суд і заявника.

§ 13. Справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і державному обов`язковому страхуванню

Законом України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» Головній державній податковій інспекції України, державним податковим інспекціям областей, районів, міст надається право стягувати з громадян в бюджет недоїмки по податках та інших обов'язкових платежах, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій, накладених податковою інспекцією за порушення податкового законодавства, у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими написами (пп. 7-Ю ст. 11).

Податки з населення є засобом мобілізації частини прибутків громадян в державний бюджет для забезпечення функціонування і розвитку економічної і соціально-культурної інфраструктури на Україні. Тому судовий розгляд цих справ спрямований на захист загальнодержавних інтересів. Разом з тим, пред'явивши вимогу про стягнення недоїмок, орган державної податкової інспекції заінтересований в тому, щоб суд надав сили прийнятому ним адміністративно-фінансовому акту про притягнення громадянина до податкових обов'язків, оскільки він добровільно їх не виконує, шляхом надання дозволу на застосування акту примусу по вилученню майна в покриття недоїмки чи звернення стягнення на грошові суми, які належать громадянам. Для цього необхідно одержати позитивне рішення суду, але суд санкціонує такі дії тоді, коли буде встановлено законність і обгрунтованість вимоги органу податкового управління.

Отже, судова діяльність спрямовується і в інтересах громадянина, на захист його майнових прав від незаконного притягнення до податкових обов'язків. Процесуальний порядок розгляду названих справ надає можливість йому активно захищати свої майнові права, оспорювати правильність покладання на нього податкових обов'язків, використовуючи для цього всі передбачені ЦПК процесуальні засоби. Таким чином, розгляд судом даних справ спрямований на захист матеріальних (бюджетних) інтересів держави, на реалізацію компетенції органів податкового управління по залученню громадян до податкових обов'язків і їх стягнення, а також на захист майнових і охоронюваних законом інтересів громадян від незаконного притягнення їх до виконання таких обов'язків.

Цивільний процесуальний порядок стягнення з громадян недоїмки по податкових і неподаткових платежах встановлений статтями 249-253 ЦПК. Право на порушення справи в суді про стягнення з громадян недоїмки мають органи стягнення: по податках — Головна державна податкова інспекція, державна податкова інспекція області, району, міста; по державному обов'язковому страхуванню — органи державного страхування (установи Української державної страхової комерційної організації); по самооподаткуванню сільського населення — виконкоми селищної чи сільської ради.

На порушення справи в суді про стягнення недоїмки подається заява, яка за змістом повинна відповідати загальним вимогам ст. 137 ЦПК і особливостям, передбаченим ст. 250 ЦПК. В ній зазначаються: прізвище, ім'я і по батькові недоїмника та місце його проживання; закон, на підставі якого громадянин притягнений до сплати відповідних платежів; сума платежів і строки їх сплати; сума недоїмки, що підлягає стягненню, пені і строк платежу, по якому утворилася недоїмка. До заяви обов'язково додаються: копія платіжного повідомлення, страхового свідоцтва або виписка з особистого рахунку недоїмника із зазначенням часу вручення йому платіжного документа, розміру і строку платежу, виписка із загальних зборів громадян про проведення самооподаткування і його суми, акт опису майна недоїмника, а при відсутності майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, — акт про відсутність майна; довідка від інших осіб про належні з них недоїмникові грошові суми при відсутності майна або недостатності його для погашення недоїмки.

Заява подається за місцем проживання недоїмника чи місцем знаходження його майна. При поданні заяви без додержання вимог, встановлених статтями 137, 249, 250 ЦПК, настають наслідки, передбачені ст. 139 ЦПК.

Справа розглядається за загальними правилами ЦПК з викликом органу стягнення і недоїмника, їх неявка не перешкоджає розглядові справи. При розгляді заяви суд перевіряє: 1) чи передбачений законом даний вид платежу; 2) чи є законні підстави для стягнення з громадянина даного платежу; 3) чи додержано органами стягнення встановленого законом порядку притягнення громадянина до платежу; 4) чи взято до уваги органами стягнення пільги в разі, якщо за законом громадянин має право на них. Якщо при розгляді справи виникнуть у суду сумніви в правильності обчислення розміру платежу, він своєю ухвалою зупиняє провадження у справі і надсилає матеріал органові стягнення для перевірки. Після перерахунку платежу органом стягнення, а при залишенні без змін — після підтвердження правильності обчислення розміру платежу вищестоящим органом стягнення провадження у справі відновляється (ст. 251 ЦПК).

Встановивши, що вимога про стягнення недоїмки є законною, суд постановляє рішення про вилучення у недоїмника описаного майна на погашення недоїмки. При відсутності або недостатності описаного майна згідно з поданим до суду актом опису для погашення недоїмки суд постановляє рішення про звернення стягнення на грошові суми, які недоїмникові належить одержати від інших осіб (ст. 252 ЦПК).

Встановивши, що вимога про стягнення недоїмки є незаконною, суд підмовляє в її задоволенні. Особи, які вважають, що описане майно недоїмника належить їм на праві особистої власності або з інших підстав, можуть звернутися в суд з позовом про виключення майна з опису.

Рішення суду може бути оскаржене, а з набранням законної сили виконується відповідним органом стягнення в присутності недоїмника, а при його відсутності — одного з повнолітніх членів сім'ї і двох понятих.

Правило ст. 250 ЦПК про те, що орган стягнення повинен додати до заяви про стягнення недоїмки акт опису майна боржника та правило ст. 252 ЦПК про те, що суд у своєму рішенні постановляє про вилучення у недоїмника описаного майна не підлягає застосуванню.

Законом України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні», Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів» стягува-чам не надано право вчиняти опис майна боржників. Проведення такого опису без дозволу суду порушувало б ст. ЗО Конституції України, тому встановлений ЦПК порядок стягнення недоїмок по податках і неоподаткових платежів не застосовується в частині, що суперечить Конституції України.

На підвідомчість суду цієї категорії справ не впливає альтернативна можливість стягнення податкових і неоподаткових платежів за виконавчими написами нотаріуса.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Справи за заявами прокурора про визнання незаконними правового акта органу, рішення чи дії службової особи	\|	Справи про заборону політичної партії і про анулювання реєстраційного свідоцтва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.