• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І правоохоронних органів та їх близьких родичів

Правовою основою захисту працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів є Конституція України, цей Закон, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, Кодекс України про адмі­ністративні правопорушення, Митний кодекс України, закони України "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу без­пеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність" та інші акти зако­нодавства України.

Розділ II. СПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ

Стаття 5. Види спеціальних заходів забезпечення безпеки

Для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, недоторканності житла, а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися відпо­відно до законодавства такі заходи:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про не­
безпеку;

в) встановлення телефону за місцем проживання;

г) використання технічних засобів контролю і прослуховування теле­
фонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

д) тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;
є) забезпечення конфіденційності даних про об'єкти захисту;

є) переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна доку­ментів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

Стаття 12. Порядок здійснення заходів безпеки

Вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання жи­лої площі, матеріальної допомоги в розмірі мінімальної заробітної плати чи посадового окладу за попереднім місцем роботи працівника суду або іншо­го правоохоронного органу та працевлаштування забезпечується органом, що прийняв рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпе­ки, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Підстави і приводи для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки

1.Підставою для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки
осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність
реальної загрози їх життю, здоров'ю або майну.

2. Приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки
працівника суду або правоохоронного органу та його близьких родичів мо­
же бути:

а) заява працівника або його близького родича;

б) звернення керівника відповідного державного органу;

в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози
життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту.

Розділ III. ОРГАНИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ БЕЗПЕКУ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 14. Органи, які приймають рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки

Рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки прий­мають:

а) керівники органів внутрішніх справ — щодо захисту працівників від­
повідного органу внутрішніх справ, державної лісової охорони, рибоохоро­
ни, митних органів, органів і установ виконання покарань та їх близьких
родичів;

(Пункт "а" статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 312-ХІУ від 11.12.98)

б) керівники органів служби безпеки — щодо захисту працівників
служби безпеки та органів системи Управління державної охорони, їх
близьких родичів;

в) керівники прокуратури — щодо захисту працівників прокуратури та
їх близьких родичів;

г) голова суду — щодо захисту працівників відповідного суду та інших
органів, зазначених у статті 2 цього Закону, та їх близьких родичів;

д) керівники органів охорони державного кордону України щодо захис­
ту працівників цих органів та їх близьких родичів.

Стаття 15. Органи, які здійснюють заходи забезпечення безпеки

1.Здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників
суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів покладається:

а) щодо працівників служби безпеки і органів системи Управління дер­
жавної охорони — на органи служби безпеки;

б) щодо працівників органів охорони державного кордону — на органи
охорони державного кордону України;

в) щодо інших працівників, зазначених у статті 2 цього Закону, — на
органи внутрішніх справ.

З цією метою у структурі зазначених органів створюються спеціальні підрозділи.

2. Безпека військовослужбовців забезпечується заходами, зазначеними
у статті 6 цього Закону, які застосовуються з урахуванням перебування
цих осіб на військовій службі.

Для захисту військовослужбовців командири військових частин (під­розділів) вживають таких заходів:

а) відрядження до іншої військової частини або військової установи;

б) переведення на нове місце служби.

Стаття 18. Права та обов'язки органів, які забезпечують безпеку осіб, взятих під захист

1.Орган, який приймає рішення про застосування заходів безпеки, має
право:

а) витребувати необхідні матеріали та одержувати пояснення без про­
вадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про загрозу безпеці
осіб, взятих під захист;

б) вимагати від органів, які здійснюють заходи безпеки, застосування
додаткових заходів;

в) скасовувати здійснювані заходи повністю або частково.

2. Органи, які здійснюють заходи безпеки, мають право:

а) визначати перелік заходів безпеки, засоби та методи їх застосуван­
ня, в разі необхідності — змінювати і доповнювати ці заходи;

б) вимагати від підзахисних осіб додержання умов здійснення заходів
безпеки, а також виконання законних розпоряджень, пов'язаних із засто­
суванням цих заходів;

в) звертатися до органу, який приймає рішення про застосування захо­
дів безпеки, з клопотанням про вирішення питання щодо їх застосування
стосовно осіб, взятих під захист, в процесі виконання ними своїх службо­
вих обов'язків, або про скасування здійснюваних заходів.

3. Органи, які забезпечують безпеку, зобов'язані:

а) негайно реагувати на кожен випадок протиправних дій, що став їм
відомим, щодо осіб, зазначених у статті 2 цього Закону;

б) забезпечувати захист життя, здоров'я, гідності, житла та майна осіб,
взятих під захист, відповідно до характеру загрози;

в) своєчасно повідомляти підзахисних осіб про зміну або скасування
заходів щодо їх безпеки.

4. Органи, які забезпечують безпеку, повинні дотримувати законності та ставитися з повагою до прав і свобод громадян.

Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом.

Стаття 19. Права та обов'язки осіб, взятих під захист

1.Особа, щодо якої прийнято рішення про застосування спеціальних
заходів безпеки, має право:

а) знати про заходи безпеки, які застосовуються щодо неї;

б) вимагати від органу, який забезпечує безпеку, застосування додат­
кових заходів безпеки, передбачених цим Законом, або скасування яких-
небудь із здійснюваних заходів;

в) оскаржити прокурору або до відповідного вищого органу, який за­
безпечує безпеку, незаконні рішення і дії посадових осіб, які забезпечують
її безпеку.

2. Особа, взята під захист, зобов'язана:

а) виконувати законні вимоги органів, які забезпечують її безпеку;

б) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози
або протиправних дій щодо неї;

в) дбайливо ставитися до майна, зброї і документів, виданих їй в тим­
часове особисте користування для забезпечення безпеки;

г) використовувати видану зброю виключно в інтересах забезпечення
свого захисту і виконання покладених на неї законом обов'язків.

Розділ IV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ, УСТАНОВЛЕНИХ ЦИМ ЗАКОНОМ

Стаття 21. Відповідальність за невжиття заходів безпеки

Неприйняття рішень, несвоєчасне прийняття або прийняття недостат­ньо обрунтованих рішень, невжиття відповідних заходів безпеки працівни­ків суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів відповідними по­садовими особами органів, зазначених у статтях 14 і 15 цього Закону, тяг­не за собою дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 24. Контроль і нагляд за виконанням законодавства про захист працівників суду та правоохоронних органів

Контроль за забезпеченням захисту працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів здійснюють відповідно Міністр внутрішніх справ України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Верховного Суду України, Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України.

Нагляд за дотриманням законності при забезпеченні захисту працівни­ків суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів здійснюється Ге­неральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Закон України

"Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"

(Витяг) (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, МИ, ст. 51)

(Вводиться в дію Постановою ВР № 3926-12 від 04.02.94, ВВР, 1994, № 18, ст.105)

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві

Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або роз­слідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, — це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-техніч­них та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

Стаття 2. Особи, які мають право на забезпечення безпеки

Право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначе­них у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав мають:

а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в ін­
шій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні
і розкритті злочинів;

б) потерпілий та його представник у кримінальній справі;

в) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;

г) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі
про відшкодування шкоди, завданої злочином;

д) свідок;

є) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

є) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах "а" — "є" цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них роб­ляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Стаття 3. Органи, які забезпечують безпеку

1.До органів, які забезпечують безпеку осіб, зазначених у статті 2
цього Закону, належать державні органи, які:

а) приймають рішення про застосування заходів безпеки;

б) здійснюють заходи безпеки.

2. Рішення про застосування заходів безпеки приймається органом діз­
нання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кри­
мінальні справи про злочини, у розслідуванні чи судовому розгляді яких
брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також
органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, що-

11 1—378

до осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припи­ненні і розкритті злочинів.

3. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні справи знаходяться у провадженні прокуратури або су­ду, здійснюється за їх рішенням органами служби безпеки або внутрішніх справ.

Заходи безпеки щодо військовослужбовців здійснюються також коман­дирами військових частин.

Стаття 4. Правова основа забезпечення безпеки осіб,

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
3. VІІІ. Філогенез органів чуття
4. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
5. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
6. БІОМАГНЕТИЗМ. МАГНІТНІ ПОЛЯ ОРГАНІВ І ТКАНИН
7. Біотрансплантація органів
8. Будівлі органів керування, кредитування й громадських організацій
9. Будова вегетативних і генеративних органів
10. Будова органів дихання
11. Будова органів дихання
12. Будова органів дихання.

Переглядів: 662