• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація охорони праці на виробництві

Закон «Про охорону праці» зобов'язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до НПАОП, а також забезпечити додержання вимог

законодавстващодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією мстою роботодавець повинен створити і забезпечити функ­ціонування системи управління охороною праці, для чого він:

• створює відповідніслужби, які забезпечують вирішення конкрет­
них питань охорони праці;

• розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встано­
влених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відпо­
відно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки,
засоби механізації та автоматизації, позитивнийдосвід з охорони
праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого
обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним етапом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випад­
ків, професійних захворювань;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних дос­
ліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання
та устаткування, атестації! робочих місць та за їх підсумками вживає
заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробни­
чих факторів;

• розробляє і затверджує нормативні акти з охорони праці підпри­
ємства, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими
актами та нормативними документамипідприємства з охорони праці;

• здійснюєконтроль за додержанням працівниками технологічних
процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуван­
ням таіншими засобами виробництва, використанням засобівзахисту,
виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітниц­
тво з працівниками у галузі охорони праці;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за
необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі
виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

За порушення зазначених вимог роботодавець несе безпосередню відповідальність.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію та технологічні процеси повиннівідповідати вимогам НПАОП.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та

експлуатацією об'єктів, машин,механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткуван­ня підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місце­вий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням Держнаглядохоронираці (Дсржпромгірнагляду), вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб робото­давець створює службу охорони праці як окрему структуру. На під­приємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охо­рони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають від­повідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю поса­дою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-техиічннх служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі лікві­дації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Служба охорони праці опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці підприємства, проводить оперативно-ме­тодичнекерівництво роботою з охорони праці, організовує роботу підрозділів і всього підприємства щодо створення безпечних танеш­кідливих умов праці.

Служба охорони праці бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій, розробці положень, інструкцій, інших норматив­них актів про охорону праці підприємства, сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці.

Служба охорони праці контролює дотримання чинного законодав­ства, НПАОП, виконання працівниками посадових інструкцій, вико­нання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок, своєчасне прове­дення навчання та інструктажів.

Спеціалісти служби охорони праці мають право безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи

підприємства, порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращанніумов праці, а у разі виявлення порушень охорони праці:

♦ видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати
відних необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охоро­
ни праці;

♦ вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медич­
ного огляду, навчання, інструктажу чи не мають допуску до відповід­
них робіт або не виконують вимог НГІАОП;

♦ зупиняти роботу у разі виявлення порушень, які створюють
загрозу життю або здоров'ю працюючих;

♦ надсилати роботодавцю подання про притягнення до відпові­
дальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише робото­давець.

З мстою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішен­ні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу на підприємстві може створювати­ся комісія з питань охорони праці.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персо­нальний склад, строк повноважень приймається трудовим колекти­вом на загальних зборах (конференції) які затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства. Комісія формуєть­ся на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та трудово­го колективу. До складу Комісії від роботодавця включаються спеціа­лісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Основними завданнями комісії є захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці, узгодження, шляхом двосторонніх консультації"!, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобіган­ня конфліктам.

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колек­тивним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекоменда­ційний характер, впроваджуються в життя наказами роботодавця. При незгоді роботодавця з рекомендаціями Комісії він дає аргументо­вану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

1.5.4. Обов'язки працівників щодо виконання вимог охорони праці

Забезпечення безпечних і здорових умов праці на виробництві неможливе без знання і виконання працівниками всіх вимог НПАОІ І, що стосуються їхньої роботи, правил поводження з машинами, меха­нізмами, устаткуванням, використання засобів захисту, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, співробіт­ництва з роботодавцем у справі охорони праці.

Обов'язком працівника насамперед є старанне ставлення до усіх видів навчання (інструктажу), які проводить роботодавець по вивчен­ню вимог нормативних актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами вироб­ництва. Кожен працівник повинен знати, що Закон «Про охорону праці» забороняє допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці. Якщо робото­давець не дотримується строків проведення чергового навчання (інструктажу), то працівник має право про це нагадати відповідному керівникові, а на прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці. Після навчання (інструктажу) працівник повинен отримати інструкцію з охорони праці за його про­фесією.

Запорукою попередження більшості аварій і нещасних випадків па виробництві є неухильне дотримання працівниками вимог безпеки праці. Порушення технологічного процесу, правил дорожнього руху, иезастосування засобів індивідуального чи колективного захисту або недотримання інших вимог безпеки праці рано чи пізно приведе до тяжких наслідків. Тому невипадково у ст. 34 Закону «Про Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві...» вказано, що якщо нещасний випадок трапився внас­лідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може зменшуватися до 50 відсотків.

Більше того, до Кодексу України про адміністративні правопору­шення внесені доповнення про накладення штрафу па працівників за порушення вимог НГІАОП або невиконання законних вимог службо-

ізнх осіб органів нагляду щодо усунення порушень законодавства про охорону праці.

Під час роботи працівники повинні користуватися відповідними 313. Роботодавець зобов'язаний не допускати до роботи працівників, які відмовляються користуватися необхідними засобами індивідуаль­ного чи колективного захисту.

Усі працюючі повинні бути ознайомлені з колективним договором. У колективному договорі, як правило, містяться зобов'язання праців­ників ретельно вивчати вимоги НПАОП, виконувати встановлений порядок безпечного виконання робіт відповідно до конкретних обов'язків та професій, а також правила поведінки на території під­приємства і робочих місцях; брати активну участь і проявляти ініціа­тиву у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці, вно­сити раціоналізаторські та інші пропозиції з цих питань тощо. Неви­конання працівником вимог НПАОП є порушенням трудової дисци­пліни, яке тягне за собою застосування до порушника дисциплінарних стягнень (догана, звільнення з роботи).

Згідно зі ст. 17 Закону «Про охорону праці» та ст. 169 КЗиП України працівники при прийняттіна роботу і протягом трудової діяльності на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпеч­ними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попередній і періодичний медичні огляди. Пере­лік професій, працівники яких підлягають медичному огляду затвер­джено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559, а термін і порядок його проведення - наказом МОЗ від 31.03.1994 р. № 45 за погодженням з Держнаглядохоронпраці, Мін­праці, Міністерством соціального захисту України і Федерацією профспілок України.

Усі особи молодше вісімнадцяти років, незалежно від того, на яких роботах вони будуть працювати, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'я­зане з умовами праці, то на його прохання або за ініціативою робото­давця може проводитися позачерговий медичний огляд.

Працівники,які ухиляються від проходження обов'язкового медичного огляду, можуть бути притягнуті до дисциплінарної відпові­дальності і відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. Співробітництво працівника з власником у справі охорони праці -це перш за все вжиття особисто працівником посильних заходів щодо

г

усунення будь-якої загрозливої виробничої ситуації, яка може викли­кати нещасний випадок або аварію, вимога до відповідних служб під­приємства щодо забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту, проведення ремонту устаткування, повідо­млення свого керівника або іншої посадової особи про небезпеку для життя і здоров'я працівників, інших громадян, навколишнього середо­вища тощо.

Сумлінне та ініціативне співробітництво працівника з роботодав­цем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, бездо­ганне виконання вимог нормативних актів з питань охорони праці, обов'язків за трудовим та колективним договором може бути підста­вою для заохочення працівника, надання йому переваг та пільг, перед­бачених правилами внутрішнього трудового розпорядку, колектив­ним договором, існуючою на підприємстві системою управління охо­роною праці.

1.5.5. Навчаннята інструктажі з охорони праці

Навчання, системне та систематичне підвищення рівня знань не лише працівників, а всього населення України з питань охорони праці -один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа виробничої безпеки та санітарії, необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефек­тивної профілактичної роботи щодо запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Зараз в країні діє система безперервного навчання з питань охоро­ни праці, основні принципи якої були описані в 1.3.2.

Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і перевірки знань з охорони праці є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15. Цей порядок спрямовано на реалізацію в Україні системи безпе­рервного навчання з питань охорони праці.

Типове положення визначає порядок:

• вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час
професійного навчання працівників на підприємстві;

• організації навчання і перевірки знань з питань охорони праці на
підприємстві;

• спеціального навчання і перевірки знань з питань охорони праці;

• навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб;

• організації проведення інструктажів з питань охорони праці;

• стажування, дублювання і допуску працівників до роботи.

У професійно-технічних навчальних закладах обов'язковим є вив­чення предмета «Охорона праці», а у вищих навчальних закладах вив­чаються навчальні дисципліни «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі». Це навчання проводиться за типовими навчальними планами і програмами, які затверджуються Міністерством освіти за погодженням з Держпромгірнаглядом (Держнаглядохоронпраці). Окремі специфічні питання охорони праці вивчаються в курсах спе­ціальних та загальнотехнічних дисциплін.

Під час професійної підготовки працівників на підприємстві теоре­тична частина предмета «Охорона праці» вивчається в обсязі не менше 10 годин, а під час перепідготовки та підвищеннякваліфікації - не менше 8 годин.

Працівники, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, проходять підготовку лише в навчальних закладах. При цьому теоретична частина предмета «Охорона праці» вивчається обсягом не менше ЗО годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації - не менше 15 годин. Специфічні питання охорони праці для конкретних професій вивчаються в курсах спеціальних та загаль­нотехнічних дисциплін.

На підприємствах на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва та вимог НІІЛОГІ, розроблюються і затвер­джуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими повинні бути ознай­омлені працівники.

Працівники при прийнятті нароботу і періодично в процесі робо­ти, а вихованці, учні і студенти під час навчально-виховного процесу проходять навчання і перевірку знань з охорони праці, надання пер­шої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки у разі аварії, а також відповідні інструктажі. Особи, які суміщають про­фесії, проходять навчання та інструктажі з охорони праці як з їх основних професій, так і з професій за сумісництвом. Допуск до робо­ти (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і пере­вірки знань з питань охорони праці забороняється.

Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевір­ки знань працівників з питань охорони праці покладається на робото­давця.

Посадові особи та працівники, зайняті на роботах з підвищеною

небезпекою та на роботах, де є потреба у професійному доборі проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних НПАОІІ.

Особлива увага приділяється навчанню і перевірці знань з охорони праці посадових осіб, перелік яких наведено в додатку до Типового положення. До цього переліку включені Перші заступники та заступ­ники міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівни­ки та спеціалісти підприємств, установ і організацій, виробничих та науково-виробничих об'єднань незалежно від форм власності та характеру виробничої діяльності, їх заступники, виконання службо­вих обов'язків яких пов'язано з організацією безпечного ведення робіт, керівники та викладачі кафедр охорони праці навчальних закладів, навчальних центрів з охорони праці, технічні та страхові екс­перти та інші категорії посадовців.

Ці посадові особи і спеціалісти проходять навчання і перевірку знань зпитань охорони праці до початку роботи і періодично раз на три роки згідно з тематичним планом і програмою навчання, що наве­дені в Типовому положенні.

Усі працівники повинні проходити на підприємстві навчання у формі інструктажів з питань охорони праці, першої допомоги потерпі­лому, правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій.

Інструктаж з охорони праці - це усне пояснення положень від­повідних нормативних документів, що закінчується вибірковою пере­віркою шляхом опитування засвоєних знань і навичок в обсязі викла­дених питань. За характером і часом проведення інструктажі поділя­ються на вступний, первинний, повторний, позаплановийта цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

♦ з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасо­
ву роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

♦ з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство
і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують
інші роботи для підприємства;

♦ з учнями та студентами, які прибули на підприємство для прохо­
дження трудового або професійного навчання;

♦ з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, або іншим фахівцем, на якого покладено ці обов'язки і який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібни­ків за програмою, розробленою службою охорони праці зурахуван­ням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджується керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосе­редньо на робочому місці з працівником:

• новоприйнятим (постійно чи тимчасово);

• якийпереводиться з одного структурного підрозділу до іншого;

• який буде виконувати нову для нього роботу;

• відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпо­
середню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Первинний інструктаж проводиться також з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

• до початку трудового або професійного навчання;

• перед виконаннямкожного навчального завдання, пов'язаного з
використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим пра­цівником або з групою працівників, які викопують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені НПЛОП, які діють в галузі, або роботодав­цем, з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

• на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

• для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочо­му місці або в кабінеті охорони праці:

• у разі введення в дію нових або переглянутих НПАОП, внесення
змін та доповнень до них;

• у разі зміни технологічного процесу, заміни або модернізації
устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріа­
лів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

♦ у разі порушень працівниками вимог НПАОП, що можуть приз­
вести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

♦ у разі перерви в роботі виконавця робіт більш ніж на ЗО кален­
дарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт
- понад 60 днів.

З учнями, студентами, курсантами та слухачами позаплановийінструктаж проводиться при порушеннях ними вимог НПЛОП, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинилипотребу його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

• при ліквідації аварії або стихійного лиха;

• при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, наказ
або розпорядження

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим пра­цівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструкта­жу визначаються в залежності від виду робіт, що ними виконувати­муться.

Первинний,повторний,позаплановий і цільовий інструктажі про­водить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер), завершуються вони перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також пере­віркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і пов­торна перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна пере­вірка знань при цьому не дозволяється.

Працівники, які суміщають професії (в тому числі працівники ком­плексних бригад), проходять інструктажі як з їх основних професій, так і з професій за сумісництвом.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільо­вого інструктажу та про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з

питань охорони праці на робочому місці. При цьому обов'язкові під­писи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторін­ки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допу-ску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналіреєстрації інструктажів - не обов'язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від пер­винного, повторного та позапланового інструктажів, затверджується роботодавцем. До цьогопереліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів та інструмен­тів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

1.5.6. Управління охороною праці на підприємстві

В нашійкраїні передбачено управління охороною праці як на дер­жавному, так і на галузевому, регіональному і виробничому рівнях. Загальні положення щодо управління охороною праці, порядок вве­дення в дію системи управління, основні функції і завдання управлін­ня викладені в Типовому положенні про систему управління охоро­ною праці на галузевому, регіональномута виробничому рівнях.

У спрощеному вигляді будь-яка система управління - це сукуп­ність суб'єкта управління та об'єкта управління, що знаходяться у певному середовищі та інформативнозв'язані між собою (рис. 1.5). В суб'єкті управління можна виділити два органи - управляючий та виконавчий. Управління завжди здійснюється заради досягнення пев­ної мети. Мстою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Таким чином, система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність суб'єкта та об'єкта управління, які на підставі ком­плексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Охорона праці базується на зако­нах та інших нормативно-правових актах, які є головним джерелом зовнішньої інформації, що надходить до СУОП.

Як суб'єкт так і об'єкт системи визначаються її рівнем. На держав­ному рівні суб'єктом управління виступає Кабінет Міністрів, вико­навчим органом є Держпромгірнагляд (Дсржнаглядохоронпраці), а

^Г

!____________________

Зовнішній збурюючий вплив Рис. 1.5. Структурна схема системи управління

об'єктами управління є діяльність галузевих міністерств, обласних та місцевих державних адміністрацій по забезпеченню безпечних і здо­рових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях. На галузевому рівні суб'єктом управління є відповідне галузеве міністер­ство, а об'єктами управління - діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню па них безпечних і здорових умов праці. Суб'єкт управління на регіональному рівні - відповідна дер­жавна адміністрація, а об'єкт управління - діяльність підприємств, установ та організацій, що розташовані на території даного регіону, по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Суб єктом управління в СУОП підприємства є роботодавець, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об'єктом управління в СУОП під­приємства є діяльність структурних підрозділів та служб підприєм-

ствапо забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих міс­цях, виробничих дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому. Типо­ва СУОП підприємства функціонує наступним чином.

Роботодавець (керівник, головний інженер) аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення, спрямовані на підвищення рівня безпеки праці. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, під­готовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства (виконавчий орган СУОП), що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (управляючому органу). Зовнішнім збурюючим чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.

До основних функцій управління охороною праці належать:

• прогнозування і планування робіт;

• організація та координація робіт;

• облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

• контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП;

• стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

Основне завдання управління охороною праці можна сформулю­вати коротко - забезпечення дотримання вимог НІІАОІІ. Розши-фровка цього завдання включає:

• навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда
питань охорони праці;

• забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого
устаткування, будівель і споруд;

• нормалізація санітарпо-гігієнічних умов праці;

• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

• організація лікувально-профілактичного обслуговування;

• професійний добір працівників з окремих професій;

• удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
Чинна на сьогодні в Україні система управління охороною праці

побудована на принципі 100%-ного дотримання вимог НПАОП. Більш прогресивна міжнародна система управління охороною праці, основою якої є міжнародний стандарт ОН5Л5 18001 «Система менед­жменту охорони здоров'я та безпеки персоналу», будується на прин­ципі добровільного дотримання вимог охорони праці, виходячи з законодавчо встановленого припустимого рівня ризику для життя і здоров'я працюючих. Такий підхід, який полягає в тому, що прийнят-

тя конкретного рішення базується на оцінці ризику, зветься ризик орі­єнтованим підходом (РОП).

Концептуально РОП складається з двох елементів - оцінка ризику і управління ризиком. Оцінка ризику — це аналіз виникнення і масшта­бів ризику в конкретній ситуації. Управління ризиком — аналіз ситуа­ції і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до прийнятного мінімуму.

Концепція РОП деякою мірою протилежна тому підходу, при якому необхідність і можливість досягнення кращого результату диктується жорсткою системою нормативів, правил, стандартів, але вона дає можливість раціонально використовувати кошти, спрямовані на охо­рону праці. РОП почав з'являтися в розвинених країнах 20 ... 25 років тому. Він в більшій мірі відповідає економічним інтересам підприєм­ства і тому більше може зацікавити підприємців. В нашій країні зараз ведуться дослідження щодо можливостей і особливостей його застос­ування у вітчизняних умовах.

Функція прогнозування та планування роботи з охорони праці, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється па перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунто­ваним розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розро­блення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі «Охорона праці» колективного договору.

Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявле­них недоліків зазначаються безпосередньо у наказі по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додат­ку до наказу.

Процес планування заходів з охорони праці, як і реалізація будь-якої іншої управлінської функції, повинен здійснюватися в три етапи:

♦ оцінка ситуації чи стану об'єкта управління (оцінка стану безпе­
ки праці і виробничого середовища на підприємстві);

♦ пошук шляхів і способів впливу на ситуацію (визначення варіан­
тів заходів які можуть вплинути на стан охорони праці);

♦ вибір і обґрунтування оптимального способу дій для поліпшен­
ня ситуації (визначення раціонального переліку заходів з охорони
праці для включення їх у план чи колективний договір).

Застосовуючи РОП визначаються пріоритети виявлених невідпо­відностей, тобто черговість усунення встановлених порушень. Невід­повідності ранжуються, орієнтуючись на вагомість можливих нега­тивних наслідків і очікувану частоту проявів цих наслідків у вигляді травм чи профзахворювань.

Функція СУОП щодо організації та координації робіт передба­чає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію упра­влінських рішень.

Глибоко помилковою є думка, яку, на жаль, ще дуже часто можна почути, що робота з охорони праці є прерогативою лише служби охо­рони праці. Налагодження функціонування СУОП необхідно почина­ти перед усім з аналізу функціональних обов'язків всіх посадових осіб підприємства і, якщо необхідно, відповідного їх коригування з метою усунення прогалин та непотрібного дублювання. Неналежне виконан­ня своїх обов'язків, наприклад, службою постачання при закупівлі обладнання може обернутись травмою для будь-якого робітника під­приємства.

Облік, аналіз та оцінка показників охорони праці спрямовані (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття упра­влінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отрима­них даних та узагальненні причин недотримання вимог НПАОП, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою захо­дів, направлених на усунення виявлених недоліків. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; резуль­тати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів сані-тарио-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання тощо. В результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вно-

сяться доповнення та уточнення до оперативних, поточних та перс­пективних планів роботи з охорони праці, а також — по стимулюван­ню діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники охорони праці.

Контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП забезпечує дійове управління охороною праці. Будь-яка система упра­вління може надійно функціонувати лише при наявності повної, своє­часної і достовірної інформації про стан об'єкта управління. Одержа­ти таку інформацію про стан охорони праці, виявити можливі відхи­лення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та упра­влінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивно­го контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відпові­дальною та трудомісткою функцією процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці в рамках СУОП підприємства відносяться: оперативний контроль; відомчий контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Крім цих видів контролю, існує відомчий контроль вищих господарських орга­нів, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці, які розглядаються окремо.

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підпри­ємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками. При цьому служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства.

Адміністративно-громадський багатоступеневий контроль є одні­єю з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можли­вість його ефективного функціонування обумовлена наявністю спі­вробітництва та взаєморозуміння між роботодавцем і профспілками підприємства. Цей контроль проводиться на кількох (як правило -трьох) рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені — начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, техно­лог) два-чотири рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені контролю щомісячно (згі­дно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуван­ням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник медичної

служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підпри­ємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фік­суються в журналі третьої ступені контролю і розглядаються на нара­ді. За результатами наради видається наказ по підприємству.

В комбінатах, об'єднаннях тощо може проводитись четверта та п'ята ступені адміністративно-громадського контролю.

Стимулювання діяльності з охорони праці спрямовано на ство­рення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпеч­них умов праці. Стимулювання передбачає як моральні та матеріальні заохочення, так і покарання за невиконання покладених на конкретну особу зобов'язань стосовно безпеки праці або порушення вимог щодо охорони праці. До числа заохочувальних заходів належать премії, винагороди за виконану роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці тощо. Оскільки в умовах ринкової економіки економічні методи управління охороною праці набувають пріоритетного значення, питання стимулювання розглядаються у главі, присвяченій економічним аспектам охорони праці.

1.6. Розслідування, реєстрація, облік та аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій

Згідно статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затвер­джується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськи­ми об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування роботодав­ець зобов'язаний скласти відповідний акт, один примірник якого необхід­но видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Зараз в Україні діє Порядок розслідування та ведення обліку неща­сних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112.

1.6.1.Розслідування та облік нещаснихвипадків

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, пора­нення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі захворювання і гострі отруєння, тепло-

ві удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним стру­мом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тварина­ми, комахами тощо, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потер­пілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі - нещасні випадки).

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його вия­вив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник робіт (уповноважена особа) у свою чергу зобов'язаний:

• терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому,
у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного
закладу;

• повідомити про те, що сталося, роботодавця, відповідну проф­
спілкову організацію;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робо­
чому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на
момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівни­
ків і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до
недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпі­лого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без напра­влення підприємства повинен протягом доби повідомити за встано­вленою формою:

• підприємство, де працює потерпілий;

• відповідний робочий орган виконавчої дирекції ФССНВ;

• відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміоло­
гічної служби (СЕС) - у разі виявлення гострого професійного захво­
рювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком, групових, з тяжким наслід­ком, природної смерті чи зникнення працівника під час роботи:

• повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган
виконавчої дирекції ФССНВ; якщо потерпілий є працівником іншого
підприємства, - це підприємство; у разі нещасного випадку, що стався
внаслідок пожежі, - відповідні органи державної пожежної охорони, а
в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) -
відповідні установи (заклади) державної СЕС;

♦утворює комісію підприємства з розслідування нещасного випадку.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із тяжким чи

смертельним наслідком, випадок смерті на підприємстві, а також зни­кнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків робо­тодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідо­млення за встановленою формою:

♦ територіальному органу Держпромгірнагляду (Держнаглядохо-
рокпраці);

♦ органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

♦ відповідному робочому органу виконавчої дирекції ФССНВ;

♦ органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у
разі його відсутності - відповідній місцевій держадміністрації);

♦ відповідній СЕС у разі гострих професійних захворювань (от­
руєнь);

♦ профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

♦ відповідному органу з питань захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

Такі нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню. Порядок розслідування нещасного випадку комісією підприємства До складу комісії, створеної наказом роботодавця, включаються:

♦ керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа,
яка виконує функції спеціаліста з охорони праці (голова цієї комісії);

♦ керівник структурного підрозділу, в якому стався випадок;

♦ експерт ФССНВ (за його згодою);

♦ представник профорганізації, членом якої є потерпілий, або упов­
новажений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потер­
пілий не є членом профспілки;

♦ інші особи, виходячи з обставин нещасного випадку.
Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на

місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії не включається.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також спеціаліст відповідної СЕС.

Потерпілий або його довірена особа до комісії не включається, але має право брати участь в розслідуванні.

У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розслідування організує відповідний робочий орган виконавчої дирек­ції ФССНВ. Головою комісії з розслідування призначається представ­ник відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФССНВ, а до

складу цієї комісії включається потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, представник проф­спілкової організації, членом якої є потерпілий.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:

♦ обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які
причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це
можливо;

♦ визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам НПАОП:

♦ з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного ви­
падку;

♦ визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробниц­
твом;

♦ визначити осіб, які допустили порушення НПАОП, а також роз­
робити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

♦ скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у
трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 (якщо нещасний випа­
док пов'язаний з виробництвом) або акт за формою ГІГІВ (якщо неща­
сний випадок не пов'язаний з виробництвом) у шести примірниках і
передати його на затвердження роботодавцю;

♦ у разі гострого професійного захворювання (отруєння), крім
акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного
захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта розслідування за формою Н-5, який зберігаєься на підприємстві, додаються акт за формою Н-1 або ІІПВ, карта форми П-5, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуа­таційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апара­тури тощо), а у разі необхідності також медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотич­них речовин.

Два інших примірники акту розслідування за формою Н-5 разом з актом форми Н-1 (або НПВ), примірником карти форми П-5 протя­гом трьох діб надсилаються потерпілому та до ФССНВ.

Крім того, примірник акту форми Н-1 протягом трьох діб надсила­ється:

♦ керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався
нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подіб­
ним випадкам;

♦ територіальному органу Держпромгірнагляду;

• профспілковій організації, членом якої є потерпілий, обо уповно­важеній найманими працівниками особі.

На вимогу потерпілого голова комісії зобов'язаний ознайомити потерпілого або його довірену особу з матеріалами розслідування.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управлін­ня якого належить підприємство. У разі виявлення гострого профе­сійного захворювання копія акта за формою Н-1 та карта обліку гос­трого професійного захворювання за формою ГІ-5 надсилається також до СЕС.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НИВ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Акти розслідування нещасного випадку (форма Н-5), акти за формою Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий, та у ФССНВ.

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смер­ті потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1 або НПВ. Повідомлення про наслідки нещасного випадку обов'язково додається до акта заформою Н-1 або НПВ і підлягає зберіганню разом з ним.

У разі відмови роботодавця складати або затверджувати відповідні акти чи незгоди потерпілого із змістом цих актів, надходження скарг або незгоди з висновками розслідування чи приховання нещасного випадку посадова особа Дсржпромгірнагляду має право видати при­пис щодо проведення розслідування (повторного розслідування), затвердження чи перегляду затвердженого акту (Н-5, Н-1, НИВ), виз­нання чи невизнання нещасного випадку пов'язаного з виробництвом. Цей припис може бути оскаржено у суді. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. II. Організація перевезень
4. II. Організація перевезень
5. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
6. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
7. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
8. Адаптація працівників.
9. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
10. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність медичних працівників
11. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
12. Адміністративно-територіальна організація

Переглядів: 992