Нормалізація та визначення параметрів мікроклімату.
Нормалізація проводиться на основі диференційованої оцінки оптимальних та допустимих метеорологічних умов в робочій зоні.
Робоча зона - це простір висотою 2м над рівнем підлоги або майданчика, де постійно або тимчасово перебувають працівники.
Вона залежить від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та періоду року.
При нормуванні умови мікроклімату можуть бути оптимальними і допустимими.
Оптимальні - умови, за котрих має місце найвища працездатність і добре самопочуття.
Допустимі – умови, які при систематичному та тривалому впливу на людину можуть викликати зміну теплового стану організму, що швидко минають, нормалізуються і супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації.
Температуру виміряють ртутним або спиртовим термометрами, а в приміщеннях зі значним тепловим випромінюванням використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (зачорненого та посрібленого). Для безперервної реєстрації - термографи. Температури вимірюють в кількох точках на висоті 1,3-1,5м від підлоги в різний час. А якщо температура біля підлоги відрізняється помітно від верхньої зони, то вимірюється на рівні ніг 0,2-0,3м від підлоги.
Відносну вологість визначають за допомогою психрометра Августа, гігрометра, аспіраційного психрометра.
Швидкість руху повітря визначається анемометрами крильчастими (0,3-0,5 м/с), чашковими (1-20 м/с), термоанемометром (менше 0,5 м/с).
Нормалізація параметрів мікроклімату досягається заходами та засобами:
- удосконалення технологічних процесів та устаткування;
- раціональне розміщення технологічного обладнання;
- автоматизація та дистанційне управління;
- раціональне опалення, вентиляція та кондиціювання;
- раціоналізація режимів праці та відпочинку;
- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;