Свобода підприємницької діяльності

У внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємці мають високий ступінь свободи у здійсненні бізнесу. Це відображається у чіткому визначенні прав, які їм надаються відповідно до чинного законодавства України.

Суб’єкт підприємницької діяльності має такі права:

· без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом;

· самостійно обирати вид підприємства (об’єднання), створювати власну справу, будувати організаційну структуру управління;

· визначати обсяги виробництва та збуту продукції, асортимент товарів, порядок та умови їхньої реалізації, встановлювати чисельність та склад працюючих, систему оплати праці;

формувати відносини з різнопрофільними підприємствами, організаціями, виконувати роботи і поставки для державних потреб;

· самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод, товарні біржі, посередницькі організації;

· відкривати на своє ім’я або на ім’я фірми банківський рахунок, брати кредит у банку або у будь-якому підприємстві на договірних засадах;

· розраховувати на економічну, правову, науково-технічну підтримку з боку держави, комерційних структур, спонсорів, створювати спілки, асамблеї та інші громадські об’єднання підприємців;

·продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу;

· продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва;

· використовувати за угодою сторін майно юридичних або фізичних осіб на умовах лізингу, страхувати ризик за допомогою страхових компаній;

· укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України;

· самостійно встановлювати системи і розміри оплати праці, використовувати державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації роботи працюючих залежно від професії, кваліфікації, складності і умов виконуваних ними робіт;

·розпоряджатися прибутком згідно з законодавством України, установчими документами; випускати, реалізовувати та купувати цінні папери;

· користуватись послугами систем державного соціального та медичного забезпечення, надавати пільги працюючим, впроваджувати ефективні системи заохочування;

· проводити ліквідацію і реорганізацію підприємства за рішенням власника, участю трудового колективу або уповноваженого органу чи за рішенням суду;

· оскаржувати у суді не правові дії громадян, юридичних осіб, органів державного управління.

Деякі права підприємців гарантуються з боку центральних та виконавчих органів державної влади.

Держава гарантує:

· рівні права всім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва;

· рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних ресурсів;

· забезпечення підприємців матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцями поставок, робіт чи послуг для державних потреб;

· недоторканість майна, захист майнових прав підприємців. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємців основних і оборотних фондів, іншого майна допускається на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Держава забезпечує суб’єктам підприємництва рівні правові та економічні умови господарювання, сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні заходи. За сприянням державних органів забезпечуються пільгові умови підприємцям, які впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту. Особлива увага концентрується на стимулюванні розвитку малого і середнього бізнесу.

Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємницьких структур, які мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємців з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається. Державні органи і службові особи можуть втручатись у діяльність суб’єктів підприємництва тільки відповідно до своєї компетенції. У разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у зв’язку з цим спірних питань, підприємець має право звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законах випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов’язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПІДІРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ	\|	Поняття і види конкуренції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.