• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПІДІРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Одним з найголовніших факторів соціально-економічного розвитку сучасної цивілізації є підприємницька діяльність .Еволюція її форм, видів і функцій тісно взаємопов'язана з еволюцією людської цивілізації. Кожний етап розвитку цивілізації,визначав ті чи інші форми підприємницької діяльності. Давнім видом підприємницької діяльності можна вважати торгівлю. Торгівля також давнє заняття як і землеробство, вона виникла не менше 30-ти тис. років тому. На зорі кам’яного віку вже існував обмін речами праці між племенами. Активний товарообмін відбувався і в стародавньому Вавилоні, і в стародавній Греції же за 5-6 віків до нашої ери. Важливе значення торгівля набула в епоху античної цивілізації, про що написав Гомер в "Одисеї" (обмін заліза на мідь). В період бронзового віку (II вік до н.е.) за допомогою створення морських річкових і сухопутних шляхів торгівля продовжувала розвиватися. В цей час обробка бронзи набула міжнародний характер. З часом торгівля стала явищем постійним і загальним. з’явились, навіть,торгові міста і цілі торгові нації.

Австрійський економіст Хояк відмітив: “Торгівля є справжньою роботою бо вона принесла не тільки індивідуальне, але й колективне багатство, завдяки зусиллям розуму, а не м’язів.

Розвиток підприємницької діяльності пов’язаний з інститутами власності і підприємництва. Індивідуальна власність є необхідною попередньою умовою розвитку торгівлі так як товар оцінюється в залежності від його виробництва і потреби власників. Для кожної формації властиві свої особливості.

І.Рабство - найжорстокіша форма взаємовідносин власника з невиником;

2.Феодалізм - прояв розділення праці;

3.Капіталізм - найм,індустріалізація виробництва.

Таким чином підприємницька діяльність виступає одним з двигунів розвитку цивілізації,інтереси підприємництва сприяли досягненню у всіх галузях людського розвитку.

Венеціанські купці брати Марко і Ніколо Поло в 1260 р. подорожували в Східній Азії і першими досягли Китаю.

Афанасій Нікітін 1471 -75 рр. здійснив подорож в Індію і Турцію, що сприяло розвитку ремесла і торгівлі. Історія розвитку Америки це результат ефективної,приватної підприємницької діяльності, яка підтримується державним регулюванням.

Зародження і розвиток підприємницької діяльності завжди обумовлено визначеними історичними,соціальними,економічними і політичними факторами. Форми, види і функції підприємницької діяльності залежать від конкретного історичного етапу розвитку суспільства,традицій і укладу, і тих цінностей,які укладалися століттями в створенні науки. В давньому періоді одним з перших з,явилось комерційне підприємництво

Зародження купечества відноситься до Х віку,саме в цей час виникає категорія людей для яких купівля-продаж стала головним заняттям в їхньому житті. Купці - це жителі міста,які займалися торгівлею. Найбільш шановні купці найменувалися "гостями". Головним предметом їх торгівлі були:хутро,мед,віск, невільники. В ХІ-ХІІ столітті купці формуються як прошарок, який виділявся майновим положенням і користувався підтримкою княжої влади,зацікавленої у наповненні казни за рахунок дарів, поклонів і почестей. Удар по всьому господарському життю нанесло татаро-монгольське іго. Тільки в кінці ХІІІ-ХІУ століття намічається відродження міст і ріст купечества,розвиток промислів, ремесел, хліборобства. Торгівля з іншими країнами. Починаючи з ХУ-ХУІІ віків формується і централізується державна влада,яка сприяла. зміні фінансово-економічного стану укладу суспільства. Населення розділялось на службове і теплове. До теплового відносяться купці,мілкі торговці,ремісники і селяни,Вони платили подать (тягло) і відбували. службу. Якість в залежності від розмірів капіталів розділялася на три категорії:

1. гостей, торгових; 2 людей; гостинних і чорних; 3 сотен і слобод (ковалі,ткачі і т.п.)

Головним джерелом поповнення казни ставали митні і кабацькі збори. Петровська епоха була важким тягарем для торгівлі і купечества,так-як підлягала потребам війни. В цей період купечества ділиться на дві гільдії. Перша гільдія включає в себе банкірів,знатних купців,докторів,майстрів золотих і срібних справ,іконописців і живописців. До другої відносяться торговці м"якими товарами,власники харчевень та ремісники. При Катерині II вперше були пущені в обіг паперові гроші.

З 1861 р. була проведена реформа по відміні кріпосного права на селян. Почалось спорудження залізної дороги,що призвело до росту товарообігу.

Столипінська реформа була програмою перелаштування землеробства на принципах приватної власності. Знамениті підприємці як Симиренки, Третьяков,Морозови та інші внесли великий вклад в розвиток підприємництва. На Україні де переважно аграрна система господарства панувала торгівля сільськогосподарською продукцією, шкіровинною сировиною, лісоторгівлею. А з 1888 року почався розвиток вугільної і металургійної промисловості. В Полтавській області була розвинена торгівля лісом,сільськогосподарською продукцією і виробами гончарного виробництва. В XIX столітті в Полтаві було біля 3 тис ремісників. За кордоном вже були знайомі і користувались попитом-решетилівські смушки. Працювали суконні фабрики,миловарні,цегляні заводи. В 1828 році був відкритий перший цукровий завод в Лохвиці. Діяли ярмарки (Ільїнська та Сорочинська).

Особистість підприємця та його ділові якості

Бізнес провадять ділові люди, зацікавлені в примноженні капіталу, у першу чергу власного. Водночас, через податкові відрахування поповнюється державна скарбниця і задовольняються потреби всього суспільства. Виконує цю операцію людина, яка хоче і може у запропонованих господарчо-моральних і правових умовах здійснювати підприємницьку діяльність. Це — людина справи.

Бізнес вимагає від учасника постійного напруження вольових, психологічних і професійних здібностей особистості. Він дає можливість заробити більше, ніж на державному підприємстві. Але завжди присутній ризик втратити власні заощадження та час. Успішно вести справи спроможний лише один з десяти. І причини тут не лише фінансові, але й особистісні (психологічні).

Деяким людям провадження бізнесу просто не рекомендується, оскільки вони не мають досвіду, не розуміються на маркетингу, менеджменті, податковій системі, фінансових операціях, оформленні бухгалтерських звітів, рекламі та миттєво пускають гроші «на вітер». Багато хто розуміє, що саме діловій людині призначено розвивати економіку, від якої залежить добробут всього суспільства.

Серед початківців — кваліфіковані наукові співробітники, частина «директорського корпусу», ті, хто не мав на державних підприємствах перспектив службової кар’єри, не зміг реалізувати свої здібності, а також колишні працівники політичних і молодіжних організацій. Вони завжди бажали волі, відчували в собі силу, чекали на можливість виявити самостійність, ініціативу, створити власну справу. Не всі, безперечно, запрацювали на повну силу, не всі досягли бажаних результатів, але багато хто вже має авторитет серед підприємницьких кіл завдяки успішному господарюванню.

Для підприємців і менеджерів «нового часу» ринок стає сприятливим середовищем для існування та досягнення справжнього успіху. Такі ділові люди, що відповідають професійним вимогам, знають свою справу і володіють правилами ринкового механізму. Ринок, безумовно, суттєво змінив їхній життєвий уклад, змусив адаптуватися до всього незвичайного, прогресивного.

Ділова людина змушена набувати нових знань, вмінь і навичок. До них, в першу чергу, слід віднести:

• оволодіння новою термінологією, правилами партнерських і маркетингових відносин, комерційним мисленням;

• уміння розумно ризикувати, швидко приймати своєчасні управлінські рішення, «робити гроші» чесним шляхом і вигідно вкладати їх у перспективну справу;

• надбання впливових знайомств, престижних і надійних клієнтів та партнерів;

• формування позитивного іміджу, віри в успіх своєї діяльності, в її користь для себе, близьких, суспільства;

• оволодіння мистецтвом стосунків з владними структурами, засобами масової інформації, партнерами, клієнтами, громадськістю, найнятим персоналом;

• виховання в собі ділової етики, об’єктивного сприйняття й оцінки критики;

• готовність «тримати удар», уміння керувати своїми емоціями, перемагати стрес і діяти цілеспрямовано та наполегливо.

В умовах сучасного ринку підприємець є ключовою фігурою економічного процесу, має тісний зв’язок з різними учасниками підприємницької активності. Серед них — постачальники, підприємства-покупці, споживачі, наймані працівники, державні органи виконавчої влади і управління. Формування та підтримання з ними взаємовідносин позитивно впливає на процес функціонування суб’єкта.

Підприємець може виступати як засновник, власник, співвласник, керівник фірми. Але слід відрізняти його від менеджера, найнятого на умовах трудового контракту. Сам підприємець, як засновник-керівник фірми, керує персоналом, тобто може виконувати й функції менеджера. Найчастіше це характерно для малого бізнесу.

У зв’язку з серйозними і досить суттєвими змінами в економічній, політичній, правовій і соціальній сферах життєдіяльності суспільства дуже важливо отримати об’єктивну відповідь на питання, щодо того, яким повинен бути сучасний підприємець.

Підприємець постійно готовий йти на ризик, має невичерпну енергію, настирливість, не зупиняється перед труднощами, перешкодами на шляху до наміченої мети, має нестандартне мислення й нетрадиційні рішення, готовий сприйняти та реалізувати нові ідеї. Раніше від інших він помічає, відкриває нововведення, правильно оцінює ринкову ситуацію, має дар передбачення. Завдяки своїм організаційним здібностям він має бажання усе зробити якомога швидше, не відкладаючи.

Справжній підприємець—це людина оптимістична, завжди вірить у кінцевий успіх свого бізнесу, активна, освічена, компетентна, винахідлива, ерудована, упевнена в собі, вимоглива до себе, має авторитет та «ділову хватку», ініціативна, цілеспрямована, кмітлива, принципова, стійка у поглядах, незалежна і самостійна, наполеглива, володіє етикетом і правилами ринкових відносин.

Підприємця бачать як людину, що має логічне мислення, комерційний склад розуму і боїться не великих витрат, а невеликих прибутків, не шкодує коштів на розвиток системи комунікацій, володіє гострим відчуттям новатора і не втрачає можливість використати перспективну ідею, перетворює на реальність принцип «сьогодні — ідея, завтра — капітал», володіє інформацією і добре орієнтується в ситуації на ринку власної продукції (послуг). Він повинен знати сучасну економічну та правову реальність і знаходити в ній передумови для розвитку своєї справи. Діловій людині необхідні знання психології партнерських відносин, комунікабельність, вміння «захопити» клієнтів і «робити гроші», розумно керуючи ними.

Підприємництво означає не тільки організацію конкретної сфери господарювання, але й пошук ринкової ніші, адміністративну та фінансову діяльність. А це вимагає знань, інтуїції, настирливості, витриманості, готовності приймати управлінські рішення та розв’язувати проблеми.

Той, хто постійно шукає допомоги в організації, управлінні, плануванні, а сам не докладає зусиль, врешті-решт може довести свій бізнес до небезпечної межі. Якщо у великих компаніях керівник може окремі питання просто передоручити будь-кому з підлеглих, то у малому підприємстві керівник-підприємець найчастіше вирішує багато питань самостійно, бере на себе більшу відповідальність. Тому йому потрібно знати основи підприємництва, менеджмент, основи бухгалтерського обліку, а також загальні економічні питання.

Крім того, можна згадати ще й такі якості підприємця: розуміння своїх сильних та слабких сторін, здатність керувати та спроможність особистим прикладом повести за собою людей, вміння відчувати зміни споживчого попиту та кон’юнктури ринку, вміння розбиратись в людях, намагання постійно розвивати свою справу, стриманість, практичність. Врешті, підприємцю просто не обійтись без міцного здоров’я, він має бути психологічно стійким до можливих тимчасових негараздів, яких у бізнесі просто не уникнути.

Зрозуміло, що є небагато людей, котрі мають увесь перелічений нами набір основних якостей підприємця. Проте деякі якості можна надбати у процесі входження у бізнес, осягнути під час ділового спілкування, набути практичних навичок і досвіду.

За практично повної відсутності вищезгаданих ділових якостей або досить обмеженої наявності їх краще утриматись від самостійної підприємницької діяльності. Людина, яка бажає спробувати свої сили на ринковій ниві, може виступати як найманий робітник. Той, для кого бізнес є сенсом життя та основним способом отримання доходів, повинен уявляти, на що він йде, враховувати внутрішні і зовнішні фактори, позитивні і негативні моменти.

Формування дієздатного підприємницького корпусу підвищує його роль у суспільстві, оскільки головне завдання — створення матеріальних благ, пожвавлення економічних процесів, вирішення соціальних проблем. Справжні підприємці можуть прославитись хорошими справами, досягти успіху, збагатитись. Відкривається також більш широкий простір для змістовного проведення дозвілля. Це — відвідування ресторанів, барів, казино, концертів «зірок» естради, бізнес-клубів, туристичні мандрівки за кордон.

Найважливіші ділові якості сучасного підприємця:

- професіоналізм,

- компетентність,

- ініціативність,

- кмітливість, винахідливість,

- комунікабельність,

- енергійність,

- готовність йти на ризик,

- практичність,

- спроможність сформувати потрібну команду,

- прагнення бути інформованим,

- володіння етикою ведення бізнесу,

- працездатність,

- схильність до отримання зиску «ділова хватка»,

- впевненість у собі, віра в успішний бізнес,

- вимогливість до себе, почуття відповідальності,

- очевидний лідер, авторитет керівника,

- принциповість,

- настирливість, рішучість,

- вміння планувати ділові справи та час.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. III. Етапи розробки програмного забезпечення
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
7. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
8. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
9. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
10. V. Питання туристично-спортивної діяльності
11. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
12. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.

Переглядів: 748