МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Основні напрямки розвитку підприємництва в сфері торгівліВ сучасних умовах існує кілька основних напрямків розвитку підприємництва у сфері торгівлі України. 1. Формування ефективного конкурентного середовища для суб’єктів торговельної діяльності. Створення конкретних умов для конкуренції у сфері торговельного обслуговування населення потребує прискорення розвитку нових форм торгівлі за рахунок інтенсивного залучення до торгівлі якомога більшого числа суб’єктів господарювання і суттєвого розширення типової і видової їх різноманітності, зокрема таких перспективних організаційних утворень, як: • угруповання незалежних магазинів із спільної закупівлі та зберігання товарів; • «ланцюгові» фірми, які об’єднують незалежні магазини під контролем та з ініціативи оптових підприємств; • багатопрофільні фірми зі своєю торговельною стратегією; добровільні об’єднання підприємств. 2. Забезпечення господарської надійності та економічної конкурентоспроможності кожного ринкового суб’єкта. Зниженню ризику господарської життєздатності підприємств сфері торгівлі сприятиме: • пряма інтеграція виробничої і торговельної діяльності через мережу фірмових магазинів; • непряма інтеграція промислової і торговельної сфер діяльності на контрактній основі, коли торговельне підприємство зобов’язується реалізовувати виготовлену продукцію, а промислове підприємство — надавати торговельному суб’єкту ряд послуг включаючи технологічне оснащення, проведення рекламних заходів, надання кредиту, навчання персоналу з експлуатації виробів технічно складного асортименту із забезпеченням гарантійного і післягарантійного їх обслуговування (техноторгові центри, високомеханізовані підприємства з продажу будівельних матеріалів); • диверсифікація (взаємопроникнення) різних видів підприємницької діяльності торговельних підприємств, коли функції суто торговельного обслуговування покупців доповнюються суміжними видами підприємництва: посередницька діяльність в лізингових операціях, страхування комерційних угод, організація майстерень, ательє, салонів напівфабрикатів, технічне обслуговування реалізованих товарів, організація центрів ділової активності, фірмового виробництва споживчих товарів; • запровадження нових технологій позамагазинних форм торгівлі на основі організації Інтернет-магазинів, використання кабельного телебачення, телефонного зв’язку для оформлення замовлення щодо купівлі-продажу товарів; • інтенсивний розвиток посилкової торгівлі, торгівлі за каталогами, попередніми замовленнями та інших прогресивних форм торговельного обслуговування населення, особливо в районах з низькою компактністю торговельної мережі або там, де її практично немає. 3. Запобігання скороченню або ліквідації деяких соціально важливих, але малоприбуткових і неконкурентоспроможних видів торговельної діяльності. В системі державних заходів щодо забезпечення захисту прав та інтересів споживачів у сфері торгівлі першочергової підтримки потребують: • освоєння економічно малоефективних торговельних зон (від далеких місць проживання громадян, малозаселених територій, важкодоступних районів); • торгівля екологічно чистими видами продукції; залучення на внутрішній ринок товарів, на які є стабільний попит; • організація харчування в закладах освіти, дитячих, лікувальних, оздоровчих підприємствах, торговельне обслуговування малозабезпечених і соціально незахищених верств населення; • розроблення та впровадження нових видів технологічного обладнання для торговельних підприємств. 4. Максимальна адаптація структурної і територіальної організації торговельної мережі до умов кон’юнктури ринку і споживчого попиту. Розвиток видової структури торговельної мережі має забезпечуватись не тільки за рахунок розширення товарно-асортиментної типізації та спеціалізації торговельних підприємств, а й за рахунок поглиблення соціальної диференціації типів торговельних об’єктів і створення на цій основі престижних і доступних магазинів, підприємств харчування з різним ціновим рівнем та набором супроводжуючих послуг. 5. Удосконалення планування розвитку торговельної мережі основі поєднання принципів вільного підприємництва і регулювання з боку державних органів виконавчої влади. З одного боку, слід приймати до уваги інтереси підприємців при виборі ними місця розміщення підприємства (торговельної точки), що створюється, його профілю і товарного асортименту, а з іншого—місцевим органам потрібно виходити з того, що торговельна мережа є складовою частиною інфраструктури кожного міського і сільського поселення. У зв’язку з цим необхідно підняти на більш якісний рівень систему розробки, обґрунтування та затвердження перспективних планів розвитку і розміщення торговельної мережі як невід’ємного структурного елементу генеральних планів-схем розвитку міст, міських районів і сільських територій. Значення перспективних планів розвитку і розміщення об’єктів торгівлі полягає й у тому, що вони повинні стати основою при проведенні приватизації, перепрофілюванні, розширенні торговельної мережі, виділенні земельних ділянок під забудову нових об’єктів торгівлі. 6. Створення чіткої системи захисних і обмежувальних механізмів державного регулювання розвитку сфери торгівлі. Потребують розроблення або оновлення такі механізми державного регулювання як: державні стандарти якості товарів, стандарти організації торговельного обслуговування, стандарти планувальних і технологічних рішень різних типів підприємств сфери торгівлі; кваліфікаційні посадові характеристики робітників; допустимі рівні концентрації торговельної діяльності, правові основи обмеження, недопущення і запобігання монополістичній діяльності в торгівлі, критичні рівні імпортних надходжень товарів на споживчий ринок, уніфікація облікових, договірних, звітних документів, системи показників статистичної звітності. Застосування системи стандартів, нормативів, технічних умов і правил у сфері торговельної діяльності значно підвищить надійність комерційних відносин між товаровиробниками, продавцями і споживачами на всіх етапах переміщення товарів, забезпечить належну організацію торговельного обслуговування споживачів. 7. Впорядкування організації і впровадження комерційного підприємництва. Поліпшенню торговельного обслуговування населення, а також запобіганню різного роду порушенням сприятиме більш цілеспрямована контрольованість і регламентація торговельної діяльності, яка передбачає: • спрощення процедури одержання дозвільних документів на право провадження різних видів торговельної діяльності; • дотримання усіма господарюючими суб’єктами правил торгівлі і ведення підприємницької діяльності; • посилення контролю за постачанням у роздрібну торгівлю якісної продукції вітчизняного та імпортного виробництва; • формування інфраструктури торгівлі, у тому числі пунктів гарантійного обслуговування складних технічних товарів, пунктів прокату виробів; • зміцнення матеріально-технічної бази торговельної мережі, продовольчих і речових ринків, покращання організації торгуючих і покупців, які користуються їхніми послугами; • упорядкування «вуличної» торгівлі відповідно до правил і технологічних вимог щодо продажу товарів через дрібнороздрібну, пересувну та виносну мережі.
Подальший розвиток комерційного підприємництва доцільно здійснювати також шляхом: • надання позик на придбання, створення або розширення підприємств та пунктів продажу товарів у регіонах пріоритетного розвитку, сільській місцевості, вільних економічних зонах; • фінансування участі у капіталі великих фірм та у здійсненні інвестиційних проектів; надання міні-кредитів малим підприємствам; • матеріально-технічної підтримки суб’єктів торговельної діяльності (передача в оренду приміщень, торгово-технологічного обладнання, контрольно-касових апаратів, комп’ютерів на пільгових умовах, сприяння у пошуку постачальників та інвесторів); • стимулювання розвитку послуг у сфері транспортування, перевалки, обробки вантажів для підвищення рівня транспортно-експедиційного обслуговування вантажного потоку, скорочення ручної праці та більш швидкого переміщення підготовлених для продажу партій товарів через торговельну мережу. У комерційному підприємництві доцільно розвивати франчайзинг як одну із вигідних форм торгового співробітництва між великими і малими фірмами. За кордоном франчайзинг частіше усього використовується у сфері роздрібної торгівлі, у мережі ресторанів і кафе швидкого обслуговування, готельному господарстві. Перевагою франчайзингу є те, що мале підприємство має можливість реалізовувати товари високої якось добре відомої великої компанії, отримує право діяти на ринку від її імені і під її торговою маркою. При франчайзингу відносини між двома господарюючими суб’єктами будуються на основі договору, згідно з яким велика фірма зобов’язується постійно постачати мале підприємство власними товарами з торговою маркою, надавати допомогу у створенні сприятливих умов до отримання кредиту (короткотерміновий кредит на пільгових умовах), забезпечувати навчання персоналу, сприяти організації реклами, дизайну приміщень, встановленню зв’язків з громадськістю, впровадженню прогресивних технологій бізнесу, оснащенню сучасним обладнанням, проведенню маркетингових досліджень, аналізу фінансові звітності. При цьому мала фірма зобов’язується мати ділові контакти виключно з даною великою компанією, вести бізнес за її правилами перераховувати їй встановлений договором відсоток з прибутку. Велика компанія спостерігає за діяльністю малого підприємства, контролює його роботу таким чином, щоб воно було здатним досягнути оптимальної ефективності. У цьому зацікавлені дві сторони договору — суб’єкт франчайзингу. Переваги таких договірних відносин були перевірені досвідом роботи малих і великих фірм у країнах з розвинутою ринковою економікою. Розрахунки зарубіжних економістів показали, що лише 4-5% підприємств, що діють у рамках франчайзингу, зазнають невдачі. Читайте також:
|
||||||||
|