• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ФІНАНСУВАННЯ ЕКСПОРТУ

Під час вивчення третього питання теми важливо звернути увагу на міжнародні зустрічні угоди, міжнародний лізинг, факторингові та форфетингові операції.

Зустрічна торгівля — це зовнішньоторговельні операції, при здійсненні яких у документах фіксуються тверді зобов’язання експортерів та імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами.

Сучасна торговельна практика міжнародних корпорацій передбачає використання таких п’яти основних видів зустрічного обміну: бартер, зустрічна закупівля, офсет, продаж через третю сторону, компенсація.

Лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням.

Види лізингових платежів включають:

1) амортизацію фінансованого активу;

2) витрати лізингодавця —

· пов’язані із залученням капіталу, тобто відсоткові платежі з кредиту;

· пов’язані з укладанням й управлінням лізинговим контрактом, тобто операційні;

3) прибуток лізингодавця.

Факторинг — різновид посередницьких операцій, що проводяться банком і спеціальними компаніями, що являє собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію.

За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70 до 90 % від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10—30 % після вирахування відсотків за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов’язання у строк, то факторингова ком­панія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнту-екс­портеру.

Існує два види факторингу: прихований і відкритий. За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступ­ку вимог експортером. У разі використання прихованого факто­рингу покупець не інформується про продаж зобов’язань фактор-фірми. Також жодному з контрагентів експортера не повідомляється про кредитування його продажу факторною компанією.

Вартість факторингу включає:

· відсотки за користування кредитом (вище ринкової ставки по кредитах відповідного терміну на 2—3 % пункти);

· плату за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу та інші послуги): вилучається як відсотки від суми рахунка-фактури, як правило, у межах 0,5—3 % від суми переуступлених рахунків;

· при безоборотному факторингу спеціальну надбавку за ризик у розмірі 0,2—0,5 % від суми кредитування.

Форфетинг — купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товарних поставок, спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Форфетер бере на себе всі види ризиків.

Форфетирування надає низку істотних переваг експортеру:

· поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно отримує готівку;

· експортер звільняється від валютних, кредитних, відсоткових ризиків;

· зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності;

· зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з інкасації платежів;

· форфетинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.

Недоліки форфетинга:

· висока вартість: ставка значно більша за звичайні ставки за кредитами, оскільки форфетер бере на себе всі ризики;

· складний пошук для експортера банку, що забажав би діяти як форфетер.

Співвідношення форфетинга і факторингу. Головні відміннос­ті форфетинга від факторингу полягають у:

1) неможливості регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;

2) здійсненні форфетинга лише за сприяння банку і спеціального фінансового інституту (форфетера);

3) продажу лише однієї вимоги;

4) характері вимог — вони повинні мати середньо- і довгостроковий характер;

5) взятті на себе також політичних ризиків;

6) сплаті повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10 %);

7) необхідності наявності банківських гарантій імпортеру.

Головна увага під час вивчення четвертого питання теми має бути приділена державному страхуванню експорту. Для стимулювання експорту держава часто застосовує страхування експорт­них кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавні організації, а також за допомогою гарантій і доручень уряду. Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні й економічні ризики на тривалий період. Страхування експортного договору залежить від змістовної суті експортної угоди, що лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його гарантії (банку чи уряду). У такому разі експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85—95 % суми вимог.

Гарантії видаються при додержанні таких умов:

· заявник — резидент країни-експортера;

· товари і послуги мають походження країни-експортера;

· імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15—20 % від суми поставки;

· графік погашення заборгованості по середньострокових і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;

· учасники угоди зобов’язуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту і як наслідок — можливі збитки;

· дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація.

Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично у всіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких управляє держава.

Цими організаціями страхуються звичайно види ризиків:

· зовнішньополітичний;

· заборони на переведення коштів, включаючи ризик мораторію;

· кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).

Способи страхування експортних ризиків. Існують різні способи зниження ризиків, пов’язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, а саме: банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т. ін.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.

Таблиця 11.2

СПОСОБИ СТРАХУВАННЯ ЕКСПОРТНИХ РИЗИКІВ
ПРИ ДОВГОСТРОКОВИХ УГОДАХ

Самостійне вивчення п’ятого питання теми ґрунтується на розумінні способів фінансування імпорту. Джерела фінансування імпорту схожі з джерелами фінансування експорту. Це зумовлено тим, що надання кредиту експортеру дозволяє йому розширяти торговий кредит імпортеру (наприклад, коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має можливість погодитись на оплату товару шляхом строкової тратти), а також тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру отримати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфетингові операції).

Способи фінансування імпортерів:

1) банківський овердрафт у національній або іноземній валюті;

2) позичка в національній або іноземній валюті;

3) торгівля по відкритому рахунку;

4) фінансування шляхом комісійної фірми;

5) розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредитива з розстрочкою платежу;

6) лізинг;

7) форфетинг;

8) фінансування покупця;

9) зустрічна торгівля;

10) банківський акцепт;

11) позичка під продукцію.

Останнє питання теми пов’язане з особливостями торговельної діяльності міжнародних корпорацій в Україні. Для розуміння цього питання важливо добре опрацювати кейс «Мак-Дональдс», який наводиться нижче, а також узагальнити публікації у вітчизняній пресі з цього питання.

Приклади з господарської практики

Кейс «Мак-Дональдс»*

Як відомо, винахідниками ресторанів швидкого харчування були Моріс та Річард Мак-Дональди, які відкрили перший «Мак-Дональдс» в 1955 р. в Каліфорнії. Згодом до них приєднався Рей Крос, який запропонував створити мережу таких ресторанів і запропонував грошову підтримку проекту. Коли ця мережа досягла кількох сотень ресторанів, Р. Крос купив цей бізнес за 2,5 млн дол. США і перетворив його на одну з найвідоміших і найпоширеніших у світі міжнародних компаній. Кількість таких ресторанів у світі становить сьогодні близько 30 тис. У 1960 р. компанія перетворилась на акціонерне товариство. Обсяги продажів тут досягають 15 млрд дол. США на рік.

Свого часу корпорація доклала значних зусиль для проникнення на ринок Східної Європи. Перші контакти з офіційними особами Радянського Союзу встановив президент канадської філії Джон Е. Кохон у 1976 р. під час проведення Олімпійських ігор у Монреалі. Однак попередню угоду про створення «Мак-Дональдса» в Москві було підписано лише в 1987 р., після прийняття закону про створення спільних підприємств. Перший ресторан з 20 запланованих угодою у вигляді спільного підприємства «Моссовєта» (51 %) та «Мак-Дональдса» (49 %) було створено в 1990 р. Ринок для нового продукту виявився величезним, однак найбільші проблеми виникли з приводу забезпечення ресторанів якісними інгредієнтами. Довелось побудувати переробний центр вартістю 40 млн дол., навчити персонал і вирішити багато інших проблем, перш ніж досягти успіху. У перший день ресторан у Москві обслужив близько 30 тис. осіб, що більш ніж утричі перевершило рекорд одного дня — 9100 відвідувачів, який було встановлено в Будапешті в 1988 р.

Набутий досвід корпорація повною мірою використала при входженні на ринок України. Однак бюрократичні перепони в Києві після отримання Україною незалежності виявились не менш складними. Оскільки ресторани «Мак-Дональдс» створювались у вигляді прямих іноземних інвестицій, представникам компанії довелось отримувати чимало дозволів. Як з’ясувалось на засіданні комісії зі сприяння іноземним інвестиціям Київської міської державної адміністрації у січні 1997 р., членом якої був свого часу автор, представникам «Мак-Дональдса» довелось здійснити 76 погоджень проекту відкриття ресторанів у різних органах державної влади і органах місцевого самоврядування. Попри всі труднощі 24 травня 1997 р. в Києві було відкрито перші два ресторани — біля станцій метро «Хрещатик» та «Поштова площа», а Україна стала 102-ю країною, населення якої почало користуватись послугами світового гіганта громадського харчування. За оцінками одного з провідних фахівців у галузі технологічної глобалізації Теодора Лівіта (США), «Мак-Дональдс» є найтиповішим прикладом міжнародної фірми, яка продає стандар­тизований продукт у всьому світі, вносячи одночасно зміни до свого меню в різних країнах залежно від уподобань місцевих споживачів. Коли потяг до індивідуалізації на початку третього тисячоліття переважив прагнення до стандартизації, «Мак-Дональдс» виявився готовим до таких змін. Корпорація уже кілька років, наприклад, вибудовує в багатьох країнах новий ланцюг підприємств громадського харчування в стилі мексиканських ресторанчиків. В Україні популярністю користується така послуга, як дитячі свята, зокрема дні народження дітей дошкільного і шкіль­ного віку. Реклама «Мак-Дональдса» під гаслом «Кожний раз — в добрий час» відома всім відвідувачам. Це сприяє поширенню в Україні мережі ресторанів «Мак-Дональдс», незважаючи на наявність конкурентів.

За п’ять років своєї діяльності в Україні сума інвестицій «Мак-Дональдса» досягла 100 млн дол. США. В Україні діє понад 40 ресторанів, які забезпечують додатково близько 10 тис. робочих місць. Усі працівники ресторанів отримали належну фахову підготовку залежно від професії не лише в Україні, а й Румунії, Польщі, Угорщині.

Звичайно, в Україні, як і в інших країнах світу, існує не лише позитивне, а й критичне ставлення до бізнесу «Мак-Дональдсу», який зараз переживає складні часи. Адже вперше за останні 40 років компанія отримала збитки в останньому кварталі минулого року. Криза в «Мак-Дональдс» сприймається значною частиною громадськості світу, у тому числі й України, як віддзеркалення кризи агресивної американської ідеології, яку США прагнуть нав’язати всім країнам. Це криза загострилась після війни країн проамериканської коаліції з Іраком у березні — квітні 2003 р. За таких умов менеджменту корпорації доводиться розробляти нові заходи щодо розвитку фірми, вдосконалення всіх операцій, насамперед торгових.

Контрольні запитання

1. У чому виявляються спільні риси і відмінності між торговельними операціями транснаціональних корпорацій і міжнародною тор­гівлею?

2. Які особливості притаманні торговельним операціям міжнародних корпорацій порівняно з діяльністю малих і середніх підприємств на зовнішньому ринку?

3. Що таке міжнародний життєвий цикл товару?

4. Як впливає міжнародний життєвий цикл товару на торговельні операції транснаціональних корпорацій?

5. Які переваги в експорті мають транснаціональні корпорації?

6. Які існують форми зустрічної торгівлі?

7. У чому полягають переваги і недоліки міжнародного лізингу?

8. Що таке факторинг?

9. Які сфери використання форфетинга?

10. Яким чином фінансуються імпортні операції міжнародних корпорацій?

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Знайдіть і порівняйте конкурентні переваги торговельної діяльності двох міжнародних компаній в Україні — «Проктер енд Гембл» та «Ольвія Бета».

2. Обговоріть переваги і недоліки експортних операцій міжнародних корпорацій.

3. Порівняйте між собою три види ділових операцій міжнародних корпорацій: експорт, ліцензування, прямі іноземні інвестиції.

4. Порівняйте між собою основні види зустрічної торгівлі.

5. Наведіть приклади міжнародного лізингу за участю українських підприємств.

6. Зобразіть схематично відносини міжнародного лізингу, товарні та грошові потоки за участю виробника устаткування і лізингодавця (США), лізингоотримувача (Україна), банку і страхової компанії (Німеччина).

7. Обговоріть сильні і слабкі сторони експортної стратегії компанії «ЗМ», наведеної в тексті.

8. Обґрунтуйте предмет експорту корпорації «Мак-Дональдс» в Україні згідно з наведеним кейсом.

9. Обґрунтуйте причини успіху експортної діяльності корпорації «Мак-Дональдс» в Україні попри твердженню деяких вітчизняних експертів про невідповідність послуг цієї компанії національним традиціям.

10. Запропонуйте пропозиції менеджменту корпорації «Мак-Дональдс», спрямовані на посилення її позицій на українському ринку.

Тести

Одиничний вибір (правильно — помилково)

1. Міжнародні корпорації мають значні переваги у здійсненні торговельних операцій перед малими та середніми підприємствами.

2. Міжнародний життєвий цикл товару має ті самі складові, що й звичайний життєвий цикл товару.

3. Міжнародні лізингові угоди дають можливості підприємствам менш розвинутих країн отримати доступ до сучасних технологій.

4. Оперативний лізинг включає повернення лізингокористувачем устаткування виробнику після закінчення терміну лізингу.

5. Неурядові ділові асоціації та об’єднання не мають права брати участь у підтримці експортних операцій своїх засновників і членів.

Множинний вибір

1. Що з наведеного не належить до комерційних операцій міжнародних корпорацій?

а) експорт;

б) імпорт;

в) реекспорт;

г) ліцензування;

д) пристосування продукту до особливостей національних ринків.

2. Що становить завершальну ланку процесу планування комерційної діяльності міжнародних корпорацій?

а) стратегія експорту;

б) стратегія імпорту;

в) протоколи про наміри обох корпорацій;

г) контракти купівлі-продажу;

д) плани закупівель.

3. Яка з наведених форм розрахунків найчастіше застосовується міжнародними корпораціями в комерційних операціях?

а) акредитив;

б) інкасо;

в) поштовий переказ;

г) готівкові;

д) електронний переказ.

4. Який з наведених підрозділів міжнародних корпорацій несе відповідальність за якість проведення комерційних операцій?

а) стратегічного планування;

б) маркетингу;

в) досліджень і розробок;

г) збуту;

д) закупівель і продажів.

5. Яка з наведених компаній не може бути учасником міжнародних лізингових угод?

а) маркетингова;

б) страхова;

в) виробнича;

г) банк;

д) транспортна.

6. Що з наведеного не входить до складу операцій зустрічної торгівлі?

а) офсет;

б) бартер;

в) компенсаційна угода;

г) зустрічна закупівля;

д) міжнародний лізинг.

7. Міжнародний лізинг являє собою ... кредит під основні фон­ди і схожий з ... фінансуванням.

а) валютний, інвестиційним;

б) валютний, довгостроковим;

в) валютний, короткостроковим;

г) товарний, інвестиційним;

д) товарний, короткостроковим.

8. Лізингові платежі не включають ...

а) прибуток лізингодавця;

б) амортизацію об’єкта лізингу;

в) відсотки за кредитом;

г) плату за патент;

д) операційні витрати лізингодавця.

9. Коли партнер-імпортер розраховується виробленою продукцією за поставки експортера, то має місце ...

а) промислова компенсаційна угода;

б) торгова компенсаційна угода;

в) міжнародний лізинг;

г) оперативний лізинг;

д) фінансовий лізинг.

10. Перевага ... зустрічних обмінів полягає у тому, що експортер може отримати продукцію (послугу) будь-якої фірми країни-імпортера, а не тільки свого безпосереднього партнера.

а) лізингових;

б) фінансових;

в) операційних;

г) компенсаційних;

д) офсетних.

Збіг

Завершення

1. ... угода дозволяє користувачам майна не лише скористатись сучасними ..., розробками, а й оптимізувати свої ... потоки.

2. ... лізинг означає повернення майна лізингокористувачем лізингодавцю ... закінчення терміну лізингового контракту.

3. ... є посередницька операція, що являє собою ... грошових вимог експортера до імпортера та їх ... .

4. Використання ... для експортера забезпечує ... безпеку платежу.

5. Головною відмінністю ... від ... є неможливість регресу відносно експортера.

Термінологічний словник ключових понять

Акредитив — банківський документ про виплату певної суми фізичній або юридичній особі при виконанні зазначених в акредитивному листі умов.

Бартер — прямий безгрошовий обмін товарами (послугами, роботами) між двома сторонами.

Експортно-імпортні операції — комерційна діяльність, пов’язана з купівлею-продажем товарів (послуг, робіт) і вивезенням їх за кордон чи ввезенням їх з-за кордону.

Зустрічна закупівля — експортна угода, що містить зобов’язання фірми-продавця використати частину виручки на придбання товарів країни-імпортера, запропонованих партнером.

Клірингова угода — договір між двома державами про обмін товарами між ними протягом визначеного терміну і оплату в клірингових валютах центральними банками країн-партнерів.

Коносамент — товарно-розпорядчий документ, що видається перевізником товару експортерові і виконує функцію контракту на перевезення вантажу та засвідчує перехід відповідальності за вантаж до перевізника.

Міжнародна зустрічна угода — взаємна угода між двома сторонами з різних країн про взаємну закупівлю товарів.

Міжнародний життєвий цикл продукту — сукупність послідовних фаз створення нового продукту і виведення його на внутрішні і зарубіжні ринки в поєднанні зі створенням відділень різного спрямування.

Міжнародний контракт купівлі-продажу — договір або ряд уніфікованих умов між суб’єктами господарювання різних країн, викладені в письмовій формі і сформульовані заздалегідь з урахуванням міжнародної торговельної практики після узгодження їх сторонами з урахуванням конкретної угоди.

Міжнародний лізинг — комплекс майнових та економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарювання різних країн (виробником майна, лізингодавцем, лізингокористувачем та ін.) з приводу придбання у власність цього майна й подальше його тимчасове використання і володіння за визначену плату.

Оперативний лізинг (лізинг з неповною окупністю) — один з видів лізингу, коли термін договору менший за нормативний термін служби майна і протягом якого окупається лише частина вартості лізингового майна, котре після закінчення терміну договору повертається лізингокористувачеві.

Офсет — вид зустрічної закупівлі, коли фірма-експортер може виконати своє зобов’язання щодо закупівлі товарів країни-імпортера перед будь-якою фірмою цієї країни, а не лише партнером.

Продаж через третю сторону — використання послуг спеціалізованого торгового дому в зустрічній торгівлі, який надає кредитні послуги одному з партнерів.

Промислова компенсаційна угода — спеціальний договір між фірмами двох країн, одна з яких постачає устаткування, технологію, навчає персонал, будує підприємства або ж надає інші послуги, а фірма-партнер іншої країни розраховується продукцією свого підприємства.

Сого-Соша — мережа великих торгових домів Японії, яка має офіси по всьому світу та активно і безперервно шукає можливості розширення експорту.

Торгова компенсаційна угода — взаємна поставка товарів або взаємне задоволення комерційних інтересів контрагентів у будь-якій іншій формі.

Тратта (вексель) — наказ, виписаний експортером (траттом) для імпортера або ж його агента (трасанта) сплатити у визначений термін певну суму грошей за відвантажені товари.

Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю) — один з видів лізингу, коли термін договору дорівнює нормативному терміну служби майна і протягом якого відбувається повна виплата лізингодавцю вартості майна, яке переходить після цього у власність лізингокористувача.

Рекомендована література до теми

1. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело: Учеб. для вузов. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1996. — 501 с.

2. Гіл, Чарлз В. Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 234—236, 596—617, 648—667.

3. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: Внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело Лтд, 1994. — С. 116—188.

4. Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2000. — С. 393—446.

5. Рут Ф. Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — С. 687—693.

6. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 174—194.

7. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. — К.: Либідь, 2002. — С. 84—99.

8. Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 488 с.

Тема 12. Інвестиційні операції
міжнародних корпорацій

Основні питання до вивчення

1. Роз’яснити природу і функції міжнародного ринку інвестицій.

2. Розкрити механізм прямих іноземних інвестицій.

3. З’ясувати портфельні інвестиції міжнародних корпорацій.

4. Встановити відмінності міжнародних інвестиційних компаній.

5. З’ясувати шляхи використання депозитарних розписок як інструментів міжнародних інвестиційних операцій українських корпорацій.

Методичні поради до вивчення теми

Самостійно вивчаючи тему, студенти мають чітко усвідомити такі ключові положення:

1. Інвестиційна діяльність міжнародних корпорацій означає використання тимчасово вільних коштів для придбання фінансових і матеріальних активів, що мають принести доходи в майбутньому. Це положення розкривається у відповідних розділах навчальних видань [1, 2, 4, 5, 10, 12, 13].

2. Інвестиційні операції міжнародних корпорацій становлять провідну ланку системи міжнародного інвестування. Цей аспект висвітлено в навчальних посібниках [3, 8].

3. Діяльність міжнародних корпорацій на інвестиційному рин­ку базується на загальних законах сучасної фінансової теорії, яка представлена в курсі лекцій О. В. Мертенса [5].

4. Інвестиційна діяльність міжнародних корпорацій в Ук­раїні, а також українських компаній на зарубіжних інвестиційних ринках набуває істотних особливостей, які систематизовані в наведених у списку рекомендованої літератури працях [7, 9, 11].

Починаючи самостійне вивчення теми, студент має усвідомити, що міжнародний ринок формується і розвивається як частина світового ринку капіталу. Для конкретнішого розуміння цього положення можна скористатись наведеною нижче табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Автономну, незалежну від будь1якої іншої, систему фінансування.
3. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
4. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
5. Бюджетна класифікація фінансування бюджету
6. Бюджетне фінансування видатків, його принципи, форми і методи
7. Бюджетне фінансування житлового господарства.
8. Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.
9. Бюджетне фінансування, його форми та методи
10. Бюджетне фінансування, його форми та методи
11. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
12. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування

Переглядів: 1488