Цей розділ присвячений розгляду економіки як певної цілісності. Такий підхід називається макроекономічним,а галузь економічної науки, що його здійснює, — макроекономікою.
Може виникнути питання: хто зацікавлений у розробці макроекономічного підходу, кому потрібні висновки та узагальнення, що їх надає макроекономіка?
Серед людей, професійна діяльність яких вимагає знань про економіку як ціле, — найвищі урядовці, президенти країн, міністри, керівники центральних банків, парламентарії, лідери профспілкових об’єднань, політичних партій і рухів. Серед тих, для кого знайомство з загальними засадами макроекономіки, безумовно, буде корисним, — кожна людина, пересічний громадянин. У справедливості останньої тези можна пересвідчитись, якщо хоча б коротко перелічити питання, які є предметом макроекономіки. До них належить: визначення загальних обсягів виробництва і рівня доходів, причин їх зростання або зниження, інфляція й безробіття, податки і стійкість національної валюти, державний бюджет і державний борг, цілі та засоби державного регулювання економіки.
Макроекономіка є протилежністю мікроекономіки, “macro” та “micro” — слова грецького походження, перше з яких означає “велике”, друге — “мале”. З проблемами мікроекономіки ми знайомились у попередніх розділах, коли торкались функціонування окремих одиниць економіки: підприємств-виробників, торгових і фінансово-кредитних посередників, споживачів. Як же пов’язані мікро- та макроекономіка?
Людина, якій ми завдячуємо розробкою макроекономічного напряму досліджень, — Джон Мейнард Кейнс, говорячи про два підходи до економіки, порівнював їх з двома боками Місяця і наголошував на тому, що між ними треба бачити спільне і відмінне. “Справжня межа, — підкреслював він, — проходить між Теорією Окремої Галузі або Фірми і Теорією Виробництва і Зайнятості в цілому”. Отже, почнемо розглядати економіку в цілому, тобто ті процеси та явища, які визначають її як ціле.