МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||
Координація правоохоронної діяльностіОдним з головних факторів об'єднання зусиль правоохо-роних органів, протидії злочинності є координація взаємодії правоохоронних органів. Саме за її допомогою певні соціальні ,відхилення,: злочинність може і має бути поставлена під державний контроль. Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
Координація правоохоронної діяльності — це одна з управлінських функцій, що об'єднує і систематизує зусилля правоохоронних органів для досягнення загальних соціально бажаних цілей. Сутність координації полягає в об'єднанні зусиль правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, насамперед організованою, в запобіганні їй, в узгодженні дій, додержанні законодавства, зокрема процесуального. Правовою базою організації взаємодії є: —конституційні вимоги щодо захисту прав людини і громадянина; —кримінально-процесуальне законодавство, що встановлює єдині завдання перед слідчими органами та органами дізнання уповноважених міністерств і відомств стосовно виявлення, розкриття, запобігання злочинам, провадження у кримінальних справах та розшуку винних осіб; —галузеві акти законодавства, які встановлюють функції та повноваження відповідних правоохоронних органів щодо організації взаємодії; —функціональні (спеціальні) акти законодавства1; —укази, розпорядження Президента України та постанови Уряду з питань боротьби зі злочинністю та правоохоронної діяльності; —державні програми боротьби зі злочинністю; —міжнародні договори України з питань взаємодії у сфері боротьби зі злочинністю; —відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти (накази, інструкції)2; —акти Генеральної прокуратури України з питань організації взаємодії слідчих підрозділів, які мають міжгалузевий характер. Взаємодія як організаційно-правова категорія базується на таких основних принципах: • неухильне додержання законності, конституційних прав і свобод громадян усіма суб'єктами взаємодії; Наприклад, Закон України "Про боротьбу з корупцією" // ВВР України. — 1995. - № 34. - Ст. 266. Див., наприклад: п. 2.5.31 Положення про Головне управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України / Бандурка О. М., Виш-невська М. К., Жвалюк В. Р. та ін. Податкова міліція. Коментарі та роз'яснення чинного законодавства. — Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. -^ С. 38.
• комплексне використання сил і засобів суб'єктів взаємодії за умови чіткого розмежування компетенції; • процесуальна самостійність співробітників правоохоронних органів, які беруть участь у спільних міжвідомчих заходах, насамперед слідчих; • персональна відповідальність уповноважених керівників, на яких покладено функцію координації зусиль за організацію та наслідки заходів, насамперед спільних оперативно-розшукових та слідчих дій; • узгодженість при плануванні спільних заходів; • безперервність в організації та керівній діяльності, оперативно-розшукових заходах та провадженні у справах з розкриття злочинів;
• активне використання новітніх наукових і технічних досягнень у роботі із запобігання, розкриття та розслідування злочинів; • постійний типовий обмін інформацією між працівниками різних відомств, між працівниками слідчих та оперативних підрозділів одного відомства з додержанням правил нерозголошен-ня даних попереднього розслідування та оперативно-розшукових заходів. Конкретні завдання працівників правоохоронних органів, які беруть участь в організації, керівництві та безпосередньому здійсненні взаємодії, випливають із загальних завдань, обумовлених законодавством, і виникають перед правоохоронними органами. Такими завданнями є: • запобігання, розкриття, всебічне та об'єктивне розслідування злочинів; • забезпечення невідкладних організаційних, слідчих та оперативно-розшукових заходів; • забезпечення профілактичних заходів щодо запобігання злочинності, насамперед організованих злочинів та фактів корупції; • своєчасне викриття та притягнення до відповідальності Систему координації можна розглядати як соціально-правову модель, складовими чинниками якої є: 1) владно-організуючі рішення з координації; 2) методи координації; 3) форми координації; 4) договірні засади координаційної діяльності; 5) прямі зв'язки між правоохоронними органами. 48 Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності 1. Владно-організуючі рішення з координації діяльності правоохоронних органів України. Ці рішення є актом свідомості і воді людини або спільноти, за юридичним змістом — способом встановлення правових норм або їх застосування у конкретних життєвих ситуаціях. Рішення приймаються уповноваженим державним органом або посадовою особою з питань, що віднесені до їх відання, і в межах їхньої компетенції. Координаційне рішення — це акт управління, за допомогою якого суб'єкт координації визначає підстави виникнення, зміни або припинення узгоджених дій щодо безпосередніх суб'єктів координації. В основі координаційного рішення має бути системне узгодження функцій відповідних правоохоронних органів та компетенції уповноважених осіб. Вимоги, що пред'являються до управлінських рішень такі: законність; наукова обгрунтованість юрисдикційністю (або визначення повноважень суб'єктів); високий рівень компетентності учасників процесу прийняття рішень; конкретність; своєчасність надання й отримання інформації та прийняття рішення. У координаційному рішенні поєднуються формальні та Важливе значення при прийнятті рішень мають суб'єктивні фактори, які доцільно враховувати. Такими є: ... . —особисті якості правоохоронців, які беруть участь у коор^-динаційній діяльності; , .„; —їх статусні ознаки; —міра делегованих повноважень та залучення їх до розробки і прийняття рішень; — правове становище (статус) правоохоронного органу. — безпосереднім виконавцям наказу, розпорядження, в яко ., — суб'єктам, що забезпечують своєчасність виконання рішень;
Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони *- суб'єктам, що відповідають за організаційне та матеріальне забезпечення виконання рішення, за організацію координуючих зв'язків тощо. Отже, управлінське рішення з координації діяльності правоохоронних органів України — це владно-управлінський акт, у якому в логічній формі виражена компетенція уповноважених суб'єктів щодо здійснення координаційних дій, насамперед ,-.:■. правоохоронними органами з їх структурними підрозділами .. та окремими працівниками, які є необхідними для досягнення поставленої мети, виконання завдань, забезпечення охороню- ,-... ваних інтересів. 2. Методи координації діяльності правоохоронних органів. Методи координації — це засоби та способи організації координатором управлінських організаційних та субординаційних відносин. Методи координації мають владний та обов'язковий характер. При цьому сила впливу використовується не тільки для примусу, а й для доцільної узгодженості діяльності. Перевага методів координації, на відміну від інших, полягає в тому, що їх джерело пов'язано не лише зі статусом органу, який його застосовує, а й зі змістом тих завдань, що стоять перед кількома органами. Методи координації застосовуються комплексно, у поєднанні усіх компонентів правоохоронної діяльності. Розглянемо найважливіші методи координації правоохоронної діяльності. Для розв'язання завдань, поставлених перед правоохоронними органами щодо необхідності координації заходів зі швидкого реагування на зміни в соціальній, економічній і нормативно-правовій сферах, важливим методом має стати прогнозування. Воно пов'язане з екстраполяцією, моделюванням та експертними оцінками. Прогнозування — це один з найактивніших елементів оперативно-аналітичної роботи. Воно додає результативності діяльності правоохоронних органів та їх структурних підрозділів усіх рівнів. Прогноз може бути ефективним тільки у разі постійного і безпосереднього контакту аналітиків з керівником, який приймає рішення. Мета прогнозування — визначити напрями і форми діяльності та наслідки реалізації прийнятих рішень. Прогнозування, відрізняючись від інших форм передбачення, має враховувати змінний характер людської діяльності, яка активно формує майбутнє. 50 Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності Прогноз — це інформація про майбутнє, що втілюється у формі управлінського рішення. Підстави з прогнозування майбутнього можна поділити на дві групи: • реальні, тобто ті, що історично виникли як початок майбутнього (теперішні); • номінальні — ті, які вже створюються людьми або будуть чи можуть бути створені. Вивчення лише існуючих обставин недостатньо для прогнозування. Для правоохоронних органів розпізнати можливі дії об'єктів координаційних зусиль не менш важливо, ніж розпізнати фактичні обставини справ. Прогнозування має бути безперервним, а сам процес повинен мати пошуковий характер. Саме безперервне прогнозування враховує взаємодію факторів прогностичної ситуації і викриває становлення необхідного, бажаного майбутнього під контролем зацікавленого правоохоронного органу. Прогнозування сприяє прийняттю рішень щодо пріоритетних напрямів взаємодії МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, ДПА, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Державного митного комітету, Управління державної охорони. 3. Форми координації. Форми взаємодії правоохоронних органів можна поділити на організаційні та процесуальні. До організаційних форм взаємодії належать: —спільне планування дій (організаційних, запобіжних, профілактичних, слідчих та оперативно-розшукових); —взаємний обмін інформацією про попередні та очікувані результати; —взаємний обмін інформацією про результати та наслідки взаємодії; —інформування про отримані дані в односторонньому порядку; —спільний аналіз матеріалів (насамперед оперативно-розшукових) та планування їх реалізації; —внесення узгоджених коректив у спільний план заходів; —матеріально-технічне та криміналістичне забезпечення здійснення спільних заходів; —використання спеціальних знань, науково-технічних заходів, засобів і методів при здійсненні оперативно-розшукових заходів, розкритті та розслідуванні злочинів;
Глава З, Державна політика у сфері правоохорони —проведення спільних нарад, колегій та конференцій суб'єктів взаємодії для визначення основних напрямів координаційних заходів, аналізу наслідків та визначення заходів щодо усунення недоліків; —проведення спільних занять суб'єктів координації, у тому числі з запрошенням представників інших відомств, навчальних закладів, науково-дослідних установ для підвищення кваліфікації та професіоналізму. Процесуальні форми (стосуються лише оперативно-розшукових та слідчих дій): —виконання доручень і вказівок слідчого, які обов'язкові для виконання провадження органом дізнання розшукових та слідчих дій; сприяння на вимогу слідчого при провадженні окремих слідчих дій; виконання доручень слідчого при провадженні слідчих та розшукових дій органом дізнання іншої адміністративно-територіальної одиниці; розшук обвинуваченого, який переховується від слідства або якщо його місцеперебування невідоме; вжиття заходів щодо встановлення особи, яка вчинила злочин; —повідомлення слідчого про результати оперативно-розшукових заходів у кримінальних справах, що передані слідчому до встановлення особи, яка вчинила злочин; —порушення кримінальної справи і проведення щодо неї невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо злочинів, провадження попереднього слідства стосовно яких обов'язкове; —участь спеціаліста в огляді місця події; —проведення експертиз, у тому числі у позавідомчих експертних закладах. 4. Договірні засади координації в управлінні правоохоронними органами України. Дієвим інструментом встановлення та регулювання координаційних зв'язків, що має ефективну дію, як бачиться, має бути договір. Договір — акт про взаємну згоду у встановленні зв'язків, що має юридичну силу. При укладанні координаційного договору одна сторона зобов'язана здійснити на користь іншої певний вид управлінської, оперативної або інші види діяльності, а друга сторона має право вимагати здійснення їх, тобто виникають зобов'язальні відносини. Підтримання зв'язків між управлінськими системами — правоохоронними органами має зумовлювати встановлення коор- Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
динаційних відносин між ними на тих самих зобов'язальних Формування координаційних діянь на основі договору має свої переваги. Так, договір дає можливість встановити між сторонами формальні відносини з чіткою регламентацією взаємних прав та обов'язків. Обов'язковість договірних відносин сприятиме виникненню формальної визначеності сторін, тобто правоохоронних органів, та взаємній визначеності прав та обов'язків, забезпечить їх юридичним захистом. Укладання договору передбачає добровільність у прийнятті на себе зобов'язань. Це дасть змогу правоохоронним органам здійснювати координаційну діяльність без спеціальних вказівок, приписів. Договірні відносини сторін мають передбачати таку умову додержання домовленостей, як санкціоновану відповідальність. Договір дасть можливість включити узгоджені умови, на яких він укладається. За потреби необхідно обумовити зміни обсягу дій та характер взаємовідносин, що встановлюються. Як наслідок — особлива точність регулювання відносин, спрямована на забезпечення та реалізацію конкретного завдання, що містить певну мету. Договірні відносини дадуть можливість правоохоронним органам передбачати та вносити у свої відносини певну автономність регулювання взаємовідносин між собою, але в межах чинного законодавства. Договори сприятимуть єдності в регулюванні всього комплексу відносин з координації зусиль, що складаються між учасниками договору в ході його реалізації. Цільовий характер діяльності, яку передбачатимуть договори, відображення в них очікуваних результатів дасть змогу правоохоронним органам використовувати різні методи управління з координації зусиль. Нині чинними формами договірних відносин з координації зусиль правоохоронних органів у розкритті та розслідуванні злочинів є: — міжнародні договори; — міжнародні конвенції. 5. Прямі зв'язки між правоохоронними органами. Виникнення такої форми взаємодії пов'язано з необхідністю своєчасного отримання та використання інформації, що не завжди можливо при додержанні так званої протокольної формально-процесуаль-ної форми взаємодії. Особливості прямих зв'язків між правоохоронними органами полягають у тому, що самим учасникам цих відносин надаються всі. необхідні повноваження, які не потребують втручання вищих органів управління. Узгоджене розв'язання питань співробітництва правоохоронних органів переноситься, як правило, на рівень основної ланки — структурних підрозділів або навіть окремих працівників (посадових осіб). У системі цих відносин виникають і розвиваються різні зв'язки, у тому числі й ті, що встановлюються безпосередньо. ... , За рівнями організаційної структури можна виділити такі ради прямих зв'язків: а) між правоохоронними органами1; б) між правоохоронними органами, які належать до органів в) між правоохоронними органами, які не належать до орга г) між правоохоронними органами та науково-дослідними Можна розглядати та групувати зв'язки за видами співробітництва (запобігання злочинності, виявлення та розслідування, науково^методологічне та ін.), за сферами здійснення злочинів (у банківській, інформаційній і т. ін.), призначенням зв'язків (обмін інформацією, організація міждержавного співробітництва) та їх організаційною формою (координаційні та інтеграційні зв'язки). Правоохоронні органи мають використовувати форми прямих зв'язків пропорційно ступеню складності і невизначеності завдань, що вирішуються. Наприклад, спільній роботі належної якості, ефективній координації зусиль, пошуку нових форм і методів взаємодії була присвячена спільна колегія, яку провело МВС разом з Держкомкордоном і Держмитслужбою у червні 2001 року. Серед проблем, що обговорювалися та потребували узгодженості дій, об'єднання зусиль цих установ, була проблема протидії нелегальній міграції як на територію України, так і через кордони держави. Завдяки професійним діям правоохоронців, об'єднанню зусиль зазначених органів, насамперед шляхом обміну оперативною інформацією, тільки на російсько-українському кррдоні за 2000 рік було затримано близько 29 тис. нелегальних мігрантів та виявлено 59 каналів нелегальної міграції, безпосередньо на території України було затримано близько 10 тис. іноземців-нелегалів. Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
Серед поширених форм прямих зв'язків можна назвати такі: а) використання прямих контактів між керівниками право б) встановлення взаємозв'язку між двома та більшою кількіс в) створення тимчасових цільових груп для розв'язання за г) створення постійно діючих груп для розв'язання міжфунк- д) встановлення подвійної відповідальності у критичних точ Отже, використання прямих зв'язків правоохоронними органами сприятиме пайскорішому виконанню ними поставлених завдань, особливо коли йдеться про об'єднання зусиль для досягнення якоїсь мети. Діяльність правоохоронців по боротьбі з такими видами злочинності, як організована злочинність та корупція, координує спеціально створений1 в Україні орган — Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, який створено відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 1993 року № 561 (з наступними змінами та доповненнями). До персонального складу Комітету, що затверджується указами Президента України, включено: Генерального прокурора України (Голова Координаційного комітету), Голову Державної податкової адміністрації України, Голову Служби безпеки України, начальника Головного контрольно-ревізійного управління, Міністра внутрішніх справ України, Голову Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Голову Державної митної служби України, Голову Національного банку України, Президента Академії правових наук України, Міністра фінансів України, керівника апарату Координаційного комітету — секретаря Комітету. За новою редакцією Закону України "Про прокуратуру" завдання з координації діяльності по боротьбі зі злочинністю покладено на органи прокуратури. Свої функціональні повноваження Комітет здійснює на основі Тимчасового положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, що затверджений Указом Президента України від 31 грудня 1999 року № 1659/99. Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України є державним органом, спеціально створеним для здійснення координації діяльності всіх державних органів, на які відповідно до Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" покладено обов'язки вести цю боротьбу. Відповідно до покладених на нього завдань Координаційний комітет: — об'єднує зусилля державних органів і громадськості у —контролює виконання правоохоронними, іншими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності законодавства України, рішень Координаційного комітету щодо захисту прав, свобод, законних інтересів, життя і здоров'я громадян та юридичних осіб; —організовує за дорученням Президента України проведення комплексних перевірок стану додержання законодавства з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю окремими міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями; —взаємодіє з комітетами Верховної Ради України, Радою національної безпеки і оборони України, Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Генеральною прокуратурою України, Верховним Судом України, Вищим арбітражним судом України у вирішенні завдань щодо зміцнення законності та правопорядку в державі та виконує інші функції відповідно до чинних нормативно-правових актів. Проте Координаційний комітет не має права втручатися в оперативно-розшукову діяльність правоохоронних органів та проведення досудового слідства у кримінальних справах, діяльність прокурорів і судів. Основною організаційною формою діяльності Координаційного комітету є його засідання, які проводяться згідно з планом роботи. Попередньо члени Комітету і запрошені знайомляться з матеріалами з питань, що вносяться на розгляд. 56 Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю відповідно при Уряді Автономної Республіки Крим, обласній, Київській, Севастопольській міських державних адміністраціях є спеціальним органом з координації діяльності регіональних державних органів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. Основні повноваження регіональних комітетів в основному відповідають повноваженням Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, але в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Таким чином, одним з головних факторів протидії злочинності виступає координація діяльності правоохоронних органів, яка здійснюється та потенційно може здійснюватись за багатьма напрямами. Розділ II Читайте також:
|
||||||||||
|