МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||
Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором(п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України). Прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. Прокурор зобов'язаний, підтримувати обвинувачення, керуватися вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на розгляді всіх обставин справи (частини 1 і 2 ст. 264 КПК) (докладніше див. § 2 глави 1 розділу III). Забезпечення обвинуваченому права на захист.Суть цього принципу полягає в тому, що кожна особа може особисто захищатися від обвинувачення у вчиненні злочину. Разом з тим Конституцією гарантовано, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безплатно. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Стефанюк Л.Історичний шанс для українського правосуддя // Юридичний вісник України. — 2002. — № 13(353). — ЗО березня—5 квітня. 74___________________________________________ Розділ II. Суд України Закон зобов'язує особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суддю до першого допиту обвинуваченого і підсудного роз'яснити їм право мати захисника (ст. 21 КПК). Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура (ст. 59 Конституції). Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відмова від захисника не може бути прийнята: —у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, у віці до 18 років; —у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист; —у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; —при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру; —коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення (ст. 45 КПК). Суд, слідчий та особа, яка проводить дізнання, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ст. 22 КПК). Обвинуваченому гарантується право знати, в чому його обвинувачують; давати показання або відмовитися давати показання; подавати докази, заявляти клопотання і відводи; подавати скарги; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства з усіма матеріалами справи (ст. 43 КПК). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням. Суть презумпції невинуватостіполягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції). Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням. Повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя.Відповідно до Конституції України кожен має Глава 1. Основи здійснення правосуддя 75 право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим та іншим дослідам (ст. 28 Конституції). Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених законом. Обшук особи, а також її освідування, коли воно пов'язане з необхідністю оголювати освідувану людину, може проводити лише слідчий тієї ж статі, що й обвинувачений чи освідуваний, у присутності понятих цієї самої статі (статті 184 і 193 КПК). Відтворення обстановки і обставин події допускається лише за умови, коли виконувані при цьому дії не принижують гідності осіб, які беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я (ст. 194 КПК). За ст. 185 КПК під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні. Проте охорона особистого і сімейного життя громадян не поширюється на ті його прояви, які суперечать інтересам інших громадян, держави і суспільства або порушують їх. Критерієм втручання є негативний з позиції суспільства зміст особистого життя, його невідповідність державним та громадським інтересам, його антисуспільний характер. Суд може втручатися у сферу особистого і сімейного життя у разі виникнення потреби захищати права і законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Право на свободу та особисту недоторканність.Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції). Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції). У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 76___________________________________________ Розділ II. Суд України 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотив арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожному затриманому гарантується право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Недоторканність житла.Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла або до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. ЗО Конституції). Цей принцип характеризує демократизм правового статусу особи в суспільстві і є гарантією охорони матеріальних інтересів та особистого життя громадян. Принцип недоторканності житла притаманний як кримінальному, так і цивільному судочинству. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.Цей принцип закріплений в ст. 31 Конституції України. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються законом (ч. 2 ст. 14і КПК). Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. Накладення арешту на кореспонденцію та виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть проводитися лише на підставах і в порядку, встановлених законом (п. З ст. 14і КПК). Листування, телеграфна та інша кореспонденція, якщо вона містить інформацію про обставини (фактичні дані), що мають значення для справи, належать до письмових доказів. Глава 1. Основи здійснення правосуддя 77 У цивільному судочинстві вони оголошуються і пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках також експертам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу таких доказів (ст. 186 ЦПК). Питання для самоконтролю 1. Назвіть ознаки, за якими судочинство відрізняється від діяльності інших правових органів. 2. Дайте характеристику основних принципів судочинства. § 2. Судова система України Судову владу представляють незалежні суди1, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя, наділені владними повноваженнями, метою яких є поновлення порушеного права і справедливості шляхом застосування заходів державного примусу до осіб, які посягають на інтереси, що охороняються законом. Судова система України являє собою сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу2. Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність та єдність. Єдність судової системи зумовлена метою та завданнями організації і діяльності судових органів, єдиними засадами судочинства для всіх ланок судової системи, незалежністю суддів у відправленні судочинства. В основному судова система може змінюватися тільки у зв'язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрої. Відповідно до адміністративно-територіального устрою судова система України поділяється на ланки. Поняття "ланка судо-' вої системи" пов'язане з компетенцією кожного конкретного судового органу. Суди, які належать до певної ланки судової системи, мають однакову предметну компетенцію, ті самі функції і Див. додаток — табл. 1. Політологічний енциклопедичний словник. — К.: Генеза, 1977. — С. 344. Розділ II. Суд України Глава 1. Основи здійснення правосуддя
здебільшого розташовані у межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної за адміністративним поділом. Судова система судів загальної юрисдикції складається з чотирьох ланок: 1) місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, 2) апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово-Морських Сил; Апеляційний суд України; 3) Касаційний суд України; 4) Верховний Суд України. Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи, тобто в якій інстанції розглядається справа. Отже, судова інстанція — це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються в першій інстанції, другій інстанції — апеляційній та третій інстанції — касаційній. Справи також можуть переглядатися в порядку виключного провадження. Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні та інші справи у передбачених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів. У передбачених законом випадках місцевий суд розглядає справи про адміністративні правопорушення. Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів, як суди першої інстанції в адміністративних, кримінальних та цивільних справах, що віднесені до їх підсудності законом. Для забезпечення права на апеляційне оскарження судових постанов, ухвалених апеляційними судами у першій інстанції, відповідно до Закону України "Про судоустрій України" (ст. 26) утворено Апеляційний суд України. Апеляція — це основний спосіб перегляду судових рішень у цивільних, кримінальних та господарських справах, закріплений у законодавстві більшості країн світу. Інститут апеляції здавна відомий і в Україні, зокрема його досить докладно врегульовано у "Правах, за якими судиться малоросійський народ" (1743 p.), де апеляція визначалась як "правильне відкликання і перенесення з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді"1. Як універсальний спосіб оскарження судових рішень, що не набрали законної сили, апеляція набула законодавчого закріплення у Статуті цивільного судочинства Російської імперії (1864 р.) і деякий час застосовувалась у судочинстві України після проголошення нею незалежності в 1917 році. Згодом, у радянський період, інститут апеляції припинив своє існування, а натомість було введено інститут касації, що за змістом істотно відрізнявся від однойменного інституту європейського та світового процесуального законодавства2. В результаті проведення так званої малої судово-правової реформи апеляція зайняла належне місце в процесуальних кодексах країни. Відповідно до Указу Президента України "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України" від 11 липня 2001 року № 511/2001 утворено систему і визначено територію, на яку поширюються повноваження апеляційних господарських судів України.
Юридична енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія імені М.П. Бажана, 1998.-Т. 1.-С. 131. Шевчук П. І. Інститут апеляції: досвід урегулювання в процесуальному законодавстві окремих пострадянських країй // Вісник Верховного Суду України. - 2000. -№ 4 (20). - С. 50. Розділ II. Суд України Глава 1. Основи здійснення правосуддя-
Всі суди України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Питання для самоконтролю 1. Назвіть ланки судів загальної юрисдикції. 2. Як розподіляються і на які території поширюються повноваження кожного з апеляційних господарських судів? З- Дайте характеристику судової системи.
Касаційний суд України відповідно до ст. 33 Закону України "Про судоустрій України" розглядатиме в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом. "Місцеві суди як суди першої інстанції вирішують зараз 90 відсотків цивільних і кримінальних справ. Апеляційні обласні суди будуть розглядати апеляції на ці 90 відсотків рішень, а справи, в яких строки не погоджуються з рішенням апеляційної інстанції, направлятимуться до касаційного суду. За приблизними підрахунками, Касаційний суд України переглядатиме до 55 тисяч справ на рік"1. Верховний Суд України у межах своїх повноважень розглядає у касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку, та справи, пов'язані з винятковими обставинами у порядку, встановленому процесуальним законом, а також розглядає справи, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України. Суди першої ланки є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні як касаційна, ні як апеляційна інстанція. Самостійною формою перегляду постанов суду, що набрали законної сили, є перегляд у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами та в порядку виключного провадження. Та-, кий порядок встановлено у кримінальному і цивільному судочинстві та при вирішенні господарських спорів. Стефанюк В. Історичний шанс для українського правосуддя // Юридичний вісник України. — 2002. — ЗО березня. — № 13(353). Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||
|