• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором

(п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України). Прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу засто­сування кримінального закону і міри покарання щодо підсуд­ного. Прокурор зобов'язаний, підтримувати обвинувачення, ке­руватися вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на розгляді всіх обставин справи (частини 1 і 2 ст. 264 КПК) (докладніше див. § 2 глави 1 розділу III).

Забезпечення обвинуваченому права на захист.Суть цього принципу полягає в тому, що кожна особа може особисто захищатися від обвинувачення у вчиненні злочину. Разом з тим Конституцією гарантовано, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безплатно. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стефанюк Л.Історичний шанс для українського правосуддя // Юридич­ний вісник України. — 2002. — № 13(353). — ЗО березня—5 квітня.

74___________________________________________ Розділ II. Суд України

Закон зобов'язує особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суддю до першого допиту обвинуваченого і підсудного роз'яснити їм право мати захисника (ст. 21 КПК).

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та на­дання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура (ст. 59 Конституції).

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчи­ненні злочину. Відмова від захисника не може бути прийнята:

—у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, у віці до 18 років;

—у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист;

—у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

—при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру;

—коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, перед­бачає довічне ув'язнення (ст. 45 КПК).

Суд, слідчий та особа, яка проводить дізнання, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, по­гроз та інших незаконних заходів (ст. 22 КПК).

Обвинуваченому гарантується право знати, в чому його обвинувачують; давати показання або відмовитися давати пока­зання; подавати докази, заявляти клопотання і відводи; подавати скарги; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства з усіма матеріалами справи (ст. 43 КПК).

Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Суть презумпції невинуватостіполягає у тому, що особа вва­жається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в за­конному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції).

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідстав­ним засудженням.

Повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя.Відповідно до Конституції України кожен має

Глава 1. Основи здійснення правосуддя 75

право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим та ін­шим дослідам (ст. 28 Конституції). Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, перед­бачених законом.

Обшук особи, а також її освідування, коли воно пов'язане з необхідністю оголювати освідувану людину, може проводити лише слідчий тієї ж статі, що й обвинувачений чи освідуваний, у присутності понятих цієї самої статі (статті 184 і 193 КПК).

Відтворення обстановки і обставин події допускається лише за умови, коли виконувані при цьому дії не принижують гідності осіб, які беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я (ст. 194 КПК).

За ст. 185 КПК під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

Проте охорона особистого і сімейного життя громадян не поширюється на ті його прояви, які суперечать інтересам інших громадян, держави і суспільства або порушують їх. Критерієм втручання є негативний з позиції суспільства зміст особистого життя, його невідповідність державним та громадським інтере­сам, його антисуспільний характер. Суд може втручатися у сферу особистого і сімейного життя у разі виникнення потреби захищати права і законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Право на свободу та особисту недоторканність.Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека ви­знаються найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції). Кожна людина має право на свободу та особисту недо­торканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підста­вах та в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції).

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосу­вати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний за­хід, обгрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевіре­на судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом

76___________________________________________ Розділ II. Суд України

72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невід­кладно повідомлено про мотив арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захи­щати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожному затриманому гарантується право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно пові­домлено родичів заарештованого чи затриманого.

Недоторканність житла.Кожному гарантується недоторкан­ність житла. Не допускається проникнення до житла або до ін­шого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інак­ше як за вмотивованим рішенням суду (ст. ЗО Конституції). Цей принцип характеризує демократизм правового статусу особи в суспільстві і є гарантією охорони матеріальних інтересів та осо­бистого життя громадян. Принцип недоторканності житла прита­манний як кримінальному, так і цивільному судочинству.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановле­ний законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.Цей принцип закріплений в ст. 31 Конституції України. Кожному гарантується таємниця листуван­ня, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються законом (ч. 2 ст. 14^і КПК).

Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Накладення арешту на кореспонденцію та виїмка її в пошто­во-телеграфних установах можуть проводитися лише на підста­вах і в порядку, встановлених законом (п. З ст. 14^і КПК).

Листування, телеграфна та інша кореспонденція, якщо вона містить інформацію про обставини (фактичні дані), що мають значення для справи, належать до письмових доказів.

Глава 1. Основи здійснення правосуддя 77

У цивільному судочинстві вони оголошуються і пред'яв­ляються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках також експертам і свідкам. Особи, які бе­руть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу таких доказів (ст. 186 ЦПК).

Питання для самоконтролю

1. Назвіть ознаки, за якими судочинство відрізняється від діяльності інших правових органів.

2. Дайте характеристику основних принципів судочинства.

§ 2. Судова система України

Судову владу представляють незалежні суди¹, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють право­суддя, наділені владними повноваженнями, метою яких є понов­лення порушеного права і справедливості шляхом застосування заходів державного примусу до осіб, які посягають на інтереси, що охороняються законом.

Судова система України являє собою сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу².

Характерними ознаками судової системи України є її присто­сованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність та єдність.

Єдність судової системи зумовлена метою та завданнями ор­ганізації і діяльності судових органів, єдиними засадами судо­чинства для всіх ланок судової системи, незалежністю суддів у відправленні судочинства. В основному судова система може змі­нюватися тільки у зв'язку зі змінами в адміністративно-територі­альному устрої.

Відповідно до адміністративно-територіального устрою судо­ва система України поділяється на ланки. Поняття "ланка судо-' вої системи" пов'язане з компетенцією кожного конкретного судового органу. Суди, які належать до певної ланки судової сис­теми, мають однакову предметну компетенцію, ті самі функції і

Див. додаток — табл. 1.

Політологічний енциклопедичний словник. — К.: Генеза, 1977. — С. 344.

Розділ II. Суд України

Глава 1. Основи здійснення правосуддя

здебільшого розташовані у межах територіальних одиниць, при­рівняних одна до одної за адміністративним поділом.

Судова система судів загальної юрисдикції складається з чотирьох ланок:

1) місцеві суди району, району в місті, міськрайонні,
військові суди гарнізонів;

2) апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово-Морських Сил; Апеляційний суд України;

3) Касаційний суд України;

4) Верховний Суд України.

Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими су­дами в системі судів загальної юрисдикції.

Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи, тобто в якій інстанції розглядається справа. Отже, судова інстанція — це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються в першій інстанції, другій інстанції — апе­ляційній та третій інстанції — касаційній. Справи також можуть переглядатися в порядку виключного провадження.

Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції цивільні, гос­подарські, адміністративні, кримінальні та інші справи у передба­чених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів.

У передбачених законом випадках місцевий суд розглядає справи про адміністративні правопорушення.

Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рі­шень місцевих судів, як суди першої інстанції в адміністратив­них, кримінальних та цивільних справах, що віднесені до їх під­судності законом.

Для забезпечення права на апеляційне оскарження судових постанов, ухвалених апеляційними судами у першій інстанції, відповідно до Закону України "Про судоустрій України" (ст. 26) утворено Апеляційний суд України.

Апеляція — це основний спосіб перегляду судових рішень у цивільних, кримінальних та господарських справах, закріплений у законодавстві більшості країн світу. Інститут апеляції здавна відомий і в Україні, зокрема його досить докладно врегульовано у "Правах, за якими судиться малоросійський народ" (1743 p.), де апеляція визначалась як "правильне відкликання і перенесен­ня з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли

одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді"¹.

Як універсальний спосіб оскарження судових рішень, що не набрали законної сили, апеляція набула законодавчого закріп­лення у Статуті цивільного судочинства Російської імперії (1864 р.) і деякий час застосовувалась у судочинстві України піс­ля проголошення нею незалежності в 1917 році. Згодом, у радян­ський період, інститут апеляції припинив своє існування, а нато­мість було введено інститут касації, що за змістом істотно від­різнявся від однойменного інституту європейського та світового процесуального законодавства². В результаті проведення так зва­ної малої судово-правової реформи апеляція зайняла належне місце в процесуальних кодексах країни.

Відповідно до Указу Президента України "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі госпо­дарських судів України" від 11 липня 2001 року № 511/2001 утворено систему і визначено територію, на яку поширюються повноваження апеляційних господарських судів України.

Юридична енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія імені М.П. Ба­жана, 1998.-Т. 1.-С. 131.

Шевчук П. І. Інститут апеляції: досвід урегулювання в процесуальному законодавстві окремих пострадянських країй // Вісник Верховного Суду Ук­раїни. - 2000. -№ 4 (20). - С. 50.

Розділ II. Суд України

Глава 1. Основи здійснення правосуддя-

Всі суди України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть ланки судів загальної юрисдикції.

2. Як розподіляються і на які території поширюються по­вноваження кожного з апеляційних господарських судів?

З- Дайте характеристику судової системи.

Касаційний суд України відповідно до ст. 33 Закону України "Про судоустрій України" розглядатиме в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи у ви­падках, визначених процесуальним законом.

"Місцеві суди як суди першої інстанції вирішують зараз 90 відсотків цивільних і кримінальних справ. Апеляційні обласні суди будуть розглядати апеляції на ці 90 відсотків рішень, а справи, в яких строки не погоджуються з рішенням апеляційної інстанції, направлятимуться до касаційного суду. За приблизни­ми підрахунками, Касаційний суд України переглядатиме до 55 тисяч справ на рік"¹.

Верховний Суд України у межах своїх повноважень розгля­дає у касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розгля­нуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку, та справи, пов'язані з винятковими обставинами у порядку, вста­новленому процесуальним законом, а також розглядає справи, віднесені до його компетенції Конституцією та законами Ук­раїни.

Суди першої ланки є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні як касаційна, ні як апеляційна ін­станція.

Самостійною формою перегляду постанов суду, що набрали законної сили, є перегляд у зв'язку з нововиявленими та винят­ковими обставинами та в порядку виключного провадження. Та-, кий порядок встановлено у кримінальному і цивільному судо­чинстві та при вирішенні господарських спорів.

Стефанюк В. Історичний шанс для українського правосуддя // Юридич­ний вісник України. — 2002. — ЗО березня. — № 13(353).

Читайте також:

1. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
2. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
4. Бюджетне повноваження Державного казначейства України.
5. Бюджетні кредити, надані за рахунок загального фонду державного бюджету
6. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).
7. Взаємодія з органами державного управління
8. Видатки державного бюджету
9. Видатки державного бюджету
10. Видатки державного бюджету
11. Видатки державного бюджету
12. Видатки державного бюджету України, їх класифікація та напрямки використання

Переглядів: 918