• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура та повноваження нотаріальних органів

Міністерство юстиції України наділене правом відкривати і ліквідовувати нотаріальні контори (ст. 17 Закону).

Штати державних нотаріальних контор затверджуються управліннями юстиції Ради міністрів Республіки Крим, облас­них, Київської та Севастопольської міських державних адміністра­цій у межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності та фонду заробітної плати (ч. 2 ст. 17 Закону).

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, її очо­лює завідуючий.

Призначення та звільнення з посади нотаріуса здійснюється відповідним управлінням юстиції.

За вчинення нотаріальних дій нотаріуси справляють держав­не мито у розмірах, встановлених декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року з наступними змінами та допов­неннями.

Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори та відповідним номером (ст. 22 Закону).

Приватну нотаріальну діяльність реєструють відповідні, управління юстиції за заявою особи, яка має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.

Правила реєстрації приватної нотаріальної діяльності регла­
ментовано Законом України "Про нотаріат" та Положенням про
порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвер­
дженим наказом Міністерства юстиції України від 4 березня
1994 року № 10/5. V^і'

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону реєстраційне посвідчення ви­дається управлінням юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності за­бороняється. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію.

Закон зобов'язує приватного нотаріуса розпочати свою діяль­ність у тримісячний термін після отримання реєстраційного по-

свідчення. Ігнорування цієї вимоги закону може спричинити анулювання реєстраційного посвідчення (ч. 5 ст. 24 Закону).

Анулювання реєстраційного посвідчення і, як наслідок, при­пинення приватної нотаріальної діяльності може відбутися також у випадках, передбачених ст. 30 Закону, а саме:

• подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;

• анулювання свідоцтва про право на нотаріальну діяльність;

• коли приватний нотаріус не уклав договір службового стра­хування, не вніс заставу для забезпечення відшкодування шкоди або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру (шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі — ст. 27 Закону); для забезпечення відшкодування заподіяної шко­ди протягом трьох місяців приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхо­ву заставу; страхова застава або страхова сума встановлюється у розмірі стократної мінімальної заробітної плати (ст. 28 Закону);

• якщо приватний нотаріус без поважних причин не викону­вав своїх обов'язків протягом трьох місяців і не повідомив про це управління юстиції;

• якщо стан здоров'я тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

За вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справ­ляють плату, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін (ст. 31 Закону).

З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством (ст. 32 Закону).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про нотаріат" та Інст­рукції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими осо­бами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад на­родних депутатів України від 25 серпня 1994 року № 22/5 у на­селених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи можуть вчиняти певні нотаріальні дії.

Згідно з п. 2 Інструкції нотаріальні дії можуть здійснювати лише ті посадові особи, на яких рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нота­ріальні дії, зобов'язані додержуватися таємниці цих дій.

276 Розділ IV. Правозахисні органи України

Посадові особи зобов'язані сприяти громадянам, підприєм­ствам та організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних ін­тересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про на­слідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду (п. 5 Інст­рукції).

Організація і порядок вчинення нотаріальних дій консуль­ськими установами України регламентуються Законом України "Про нотаріат", Консульським статутом України та ін.

Організація роботи державних нотаріальних архівів регу­люється Законом України "Про нотаріат" та Положенням про державний нотаріальний архів, затвердженим наказом Міністер* ства юстиції України від 7 лютого 1994 року № 8/5.

Відповідно до згаданих Закону (ст. 23) та Положення (п; 1.1) державні нотаріальні архіви засновуються в обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нота­ріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Фондоутворювачами є державні нотаріальні контори, при­ватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нота­ріальні дії, та посадові особи, що засвідчують заповіти і доручен­ня, прирівняні до нотаріально засвідчених.

Архів створюється і ліквідується Міністерством юстиції України. Він є юридичною особою, має свою печатку та най­менування.

Сукупність нотаріальних дій, які згідно з чинним законодав­ством мають виконувати нотаріальні органи, становить компе­тенцію нотаріату. Нотаріальні дії, виходячи з їх направленості, класифікують таким чином:

• дії з засвідчення безспірного факту;

• дії з засвідчення безспірного права; . '

• дії з надання виконавчої сили борговим і платіжним доку­ментам; у \

• захисні нотаріальні дії.

Існує загальне правило, відповідно до якого нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території Украї­ни, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 70—73, 85, 93 та 103 Закону України "Про нотаріат". Так, нотарі­ус і посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, мі-

Глава 3. Нотаріат в Україні

ської ради народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не можуть вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх роди­чів (батька, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівни­ків, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріу­сом, або працівників цього виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів не мають права вчиняти нотаріальні дії та­кож на ім'я і від імені виконавчого комітету. У зазначених випад­ках нотаріальні дії вчиняються у будь-якій іншій державній но­таріальній конторі, у приватного нотаріуса. Посадові особи не можуть засвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від сво­го імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, її і своїх близьких родичів.

Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених ст. 9 Закону правил, є недійсними.

Закон України "Про нотаріат" визначає компетенцію держав­них нотаріальних контор. У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії (ст. 34 Закону):

• засвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюб­ні контракти та ін.);

• вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

• видаються свідоцтва про право на спадщину;

• видаються свідоцтва про право власності на частку у спіль­ному майні подружжя;

• видаються свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів;

• видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;

• накладається заборона відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, ін­шого нерухомого майна;

• засвідчується вірність копій документів і виписок з них тощо.

Разом з тим слід врахувати, що Указом Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 року було фактично розширено компетенцію приватних но­таріусів, при цьому не змінюючи відповідних норм Закону Ук­раїни "Про нотаріат". Відтепер з компетенції приватних нотаріу­сів виключаються лише такі нотаріальні дії:

• видача свідоцтва про право на спадщину;

» вжиття заходів щодо охорони спадщини майна.

Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 3. Нотаріат в Україні

Слід погодитися з авторами¹, які вважають, що неоднозначно вирішено питання про право приватного нотаріуса засвідчувати справжність підпису батьків, опікунів (піклувальників) на заявах про згоду на усиновлення.

Закон України "Про нотаріат" (ст. 37) передбачає, що в насе­лених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

1) засвідчують заповіти;

2) засвідчують доручення;

3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

4) засвідчують справжність підпису на документах.
Посадові особи не мають права оформляти документи, при­
значені для дії за кордоном.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про нотаріат" нота­ріальні дії за кордоном виконують консульські установи Украї­ни. Безпосередньо нотаріальні дії виконують консули та консуль­ські агенти.

Консульський статут України, затверджений Указом Прези­дента України 2 квітня 1994 року, встановлює, що основним за­вданням консульських установ України є захист економічних та правових інтересів держави, громадян України та юридичних осіб.

Консульський статут передбачає ряд уточнень щодо деяких дій. Так, відповідно до ст. 44 статуту консул повинен вживати за­ходів щодо спадкового майна, реалізувати це майно, якщо воно не підлягає тривалому зберіганню; приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, що перебувають на території України, приймати на зберігання гроші, цінності, цінні папери, документи громадян України.

Згідно зі ст. 44 Консульського статуту консули, одержавши повідомлення від капітанів морських торговельних суден про за­гибель або пошкодження вантажів, повинні скласти акт про мор­ський протест, а у разі аварії, вимушеної посадки або іншої при­годи з цивільним повітряним судном України він вживає заходів щодо зберігання доказів; таких самих заходів вживають, коли йдеться про засоби автомобільного, залізничного транспорту та суден річкового флоту.

Радзієвська Л. К., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

За консулом закріплюється право без спеціальної довіреності представляти в установах, у тому числі і нотаріальних, держави перебування громадян України, які відсутні або не мають мож­ливості захищати особисто свої інтереси з будь-яких причин. За­хист прав відбувається до моменту призначення особою пред­ставника або до початку ведення справ Особисто.

У статті 51 Консульського статуту закріплено правило, яке зобов'язує консула, якщо йому стане відомо про відкриття спад­щини на користь громадян, що проживають в Україні, повідоми­ти про це МЗС України.

Слід зазначити, що вчиняючи нотаріальні дії, передбачені ст. 38 Закону України "Про нотаріат", консули додержуються тих самих принципів і правил вчинення нотаріальних дій, які встановлені законодавством для нотаріальних органів, що діють на території України.

Крім перелічених вище, згідно зі ст. 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально засвідчених прирівнюються заповіти та доручення, засвідчені посадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріуса і разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інва­лідів, прирівнюються до нотаріально засвідчених засвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів.

Право засвідчувати заповіти надано капітанам морських су­ден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, а також начальникам експедицій стосовно заповітів громадян, які перебувають у плаванні або експедиції.

Засвідчувати заповіти та доручення мають право начальники військово-лікувальних закладів, шпиталів, санаторіїв, їх заступ­ники по медичній частині, старші і чергові лікарі стосовно гро­мадян, які перебувають на лікуванні у цих закладах.

Заповіти та доручення військовослужбовців, а також робіт­ників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослуж­бовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, уста­нов і військово-навчальних закладів, де немає державних нота­ріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, можуть засвідчувати командири (начальники) цих частин, з'єднань, установ та закладів.

Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 3. Нотаріат в Україні

Начальники місць позбавлення волі мають право засвідчува­ти заповіти та доручення осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

§ 3. Статус, правовий та соціальний захист нотаріусів

Нотаріус (від. лат. notarius - писар, секретар) — посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії¹.

Хто має право на нотаріальну діяльність? Відповідно до ст. З Закону України "Про нотаріат" нотаріусом може бути громадя­нин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажу­вання протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит та одер­жав свідоцтво про право займатися нотаріальною діяльністю.

Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, при­ватних і громадських підприємств та організацій, займатися під­приємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, за винятком викладацької і наукової.

За Законом України "Про нотаріат" (ст. 4) нотаріус має право:

• вимагати від підприємств, установ та організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

• складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

Чинним законодавством нотаріусуложуть бути надані й інші права.

Обов'язки нотаріуса:

• здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до закону і даної ним присяги;

• сприяти громадянам, підприємствам, установам та організа­ціям у здійсненні їх прав, захищати їхні законні інтереси, роз'яс­нювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюва­них нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

• зберігати у таємниці відомості, одержані при вчиненні но­таріальних дій;

• відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповід­ності законодавству України або міжнародним договорам.

¹ Юридичний словник-довідник/За ред. Ю. С. Шемшученка. — К., 1999. — С. 388.

Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатись нотаріальною діяльністю, при управлін­нях юстиції Ради міністрів Республіки Крим, обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій утво­рюється кваліфікаційна комісія нотаріату, Положення про яку затверджується Міністерством юстиції (ст. 10 Закону України "Про нотаріат").

Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату затвердже­но наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 ро­ку № 22/5 із змінами, внесеними згідно з наказом Мін'юсту від 25 грудня 1997 року № 89/5. Це Положення регламентує статус, завдання та функції кваліфікаційної комісії нотаріату.

Повноваження кваліфікаційної комісії (п. 12 Положення):

• розглядає заяви осіб та проводить конкурсний відбір для визначення професійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;

• зараховує до резерву на заміщення посади стажиста;

• визначає керівника стажування;

• допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання ква­ліфікаційного іспиту;

• приймає кваліфікаційний іспит;

• приймає рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

При Міністерстві юстиції України створюється Вища квалі­фікаційна комісія нотаріату. її діяльність регламентовано Поло­женням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року № 114 з наступними змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 року № 1640.

Основним завданням комісії є розгляд скарг на рішення ква­ліфікаційних комісій нотаріату, тому комісія:

• розглядає скарги на рішення кваліфікаційних комісій нота­
ріату про відмову в допуску особи до нотаріальної діяльності;

• вирішує питання про можливість складання повторного
кваліфікаційного іспиту комісії особою, яка подала скаргу;

• розробляє і затверджує програму та порядок складання ква­
ліфікаційних іспитів особами, які виявили намір займатися нота­
ріальною діяльністю (п. 10 Положення).

На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Мініс­терство юстиції України видає свідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 11 Закону України "Про нотаріат").

Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 3. Нотаріат в Україні

Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду в місячний термін з дня її одержання (ч. 2 ст. 11 Закону).

Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати, яка вноситься за видачу свідоцтва про право на здійснення нота­ріальної діяльності.

Міністерство юстиції може анулювати свідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 12 Закону):

1) з власної ініціативи нотаріуса;

2) за поданням Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій у випадках:

а) втрати громадянства України або виїзду за межі Украї­
ни на постійне проживання;

б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку су­
ду, який набрав чинності;

в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса
примусових заходів медичного характеру, що набрала за­
конної сили;

г) винесення постанови про припинення щодо нотаріуса
кримінальної справи з нереабілітуючих підстав;

д) винесення рішення суду, що набрало законної сили,
про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки
нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсут­
ньою, оголошення її померлою;

є) неодноразового порушення нотаріусом чинного зако­нодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого по­рушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян; є) невідповідності нотаріуса посаді, яку він обіймає, вна­слідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності. Рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності може бути оскаржено до суду в місячний термін з дня його одержання.

Для захисту соціальних і професійних прав нотаріуси мо­жуть об'єднуватися у загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. В Україні існує Нотаріальна палата, яка захищає професійні інтереси нотаріусів.

Об'єднання нотаріусів здійснюють методичну і видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідно до своїх статутів.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть та охарактеризуйте принципи нотаріальної

діяльності.

2. Якою є структура нотаріальних оргаггів?

3. Назвіть конкретні нотаріальні дії, дайте їх приклади.

4. Хто ще, крім нотаріусів, має право здійснювати нота­ріальні дії?

5. Який орган мас повноваження визначати рівень професій­ної підготовки нотаріусів та осіб, які мають намір за­йматися нотаріальною діяльністю?

Глава 4. Адвокатура в Україні

Глава 4 Адвокатура в Україні

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
4. VІ. План та організаційна структура заняття
5. VІІІ. Філогенез органів чуття
6. А) Структура економічних відносин.
7. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Алфавіт мови і структура програми
10. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
11. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
12. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА

Переглядів: 1585