• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І. Загальна характеристика адвокатської діяльності

Конституція України гарантує кожному право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 59 Конституції України проголошує існування в Україні одного з найважливіших правових інститутів — адвока­тури, основними завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Значною мірою за станом адвокатури та ставленням до неї держави судять про демократичність самої держави*.

Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебу­вать у прямій залежності від становища людини в суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демок­ратії і законності².

У будь-якому правовому суспільстві адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, айв інтересах права в цілому. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся у серпні 1990 року, вказують на особли­вість адвокатської діяльності в суспільстві, яка має поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодав­ства та його застосуванні як адвокатами, так і суддями, прокуро­рами, членами законодавчої та виконавчої влади і суспільством у цілому³.

¹ Див,: Варфрломеева Т.В Защита в уголовном судопроизводстве. — К.,
1998.-С. 5.

² Див.: Стецовский Ю.И. Советская адвокатура. — М, 1989. — С. 19.

'^! Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2000. - № 1. - С. 180.

Після здобуття Україною незалежності в українському зако­нодавстві зроблено перші кроки на шляху створення самостійної, незалежної адвокатури. 19 грудня 1992 року був прийнятий Закон України "Про адвокатуру", за яким адвокатура в Україні визначалася як добровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод та представляти законні інтереси громадян, іно­земних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, пода­вати їм іншу юридичну допомогу (ст, 1 Закону).

Законом України "Про адвокатуру" передбачено, що адвока­том може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Без допомоги адвоката чи фахівця у галузі права заслухати
складну справу в суді досить нелегко. Адже тягар доказування в
цивільних справах, захист у кримінальному судочинстві покла­
дається на самі сторони, на їх представників і захисників, функ­
ції яких найчастіше здійснюють адвокати. Щоб це відбулося на
високому професійному рівні, Законом України "Про адвокату­
ру" та Правилами адвокатської етики (схвалені Вищою кваліфі-*
каційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України
1 жовтня 1999 року) чітко регламентовано права та обов'язки
адвоката. ''" "

Так, зокрема, адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компе­тенції яких входить розв'язання відповідних питань; збирати ві­домості про факти, які можуть бути використані як докази у ци-вільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема запитувати і отриму­вати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій та об'єднань, а від громадян — за їх згодою, ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного за-

Розділ IV. Правозахисиі органи України

Глава 4. Адвокатура в Україні

конодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у поса­дових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові вмотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.

Вагомого значення у підвищенні якості правової допомоги і зміцненні ролі адвоката набуває Указ Президента України "Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури" від ЗО вересня 1999 року № 1240/99. Відповідно до п. 9 Указу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій повинні сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які мо­жуть бути використані як докази у цивільних, господарських, кримінальних справах та справах про адміністративні правопору­шення, подавати безплатно відповідні відомості та копії документів на запити адвокатів та адвокатських об'єднань у справах, що перебувають у їх провадженні¹.

При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, вико­ристовувати всі передбачені законом засоби захисту прав та за­конних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення. Законом України "Про адвокатуру" передбачені й інші обов'язки адвоката.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності (ст. 4 Закону). Принципи адвокатської діяль­ності більш глибоко розкриті в Правилах адвокатської етики².

Принцип незалежності адвокатської діяльності полягає у за­безпеченні таких умов виконання професійних прав та обов'язків адвоката, які б забезпечували його свободу від будь-якого зо­внішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів. Адвокат зобов'язаний не допускати у своїй професій­ній діяльності компромісів, які б применшували його незалеж­ність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться із за-

¹ Адвокат. - 1999. - № 3. — С. 4.

² Правила адвокатської етики. Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією
адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. (протокол від 1—2
жовтня 1999 р. № 6/VI / Адвокат. - 1999. - № 3. - С. 50—86.

конними інтересами клієнта і перешкоджають належному надан­ню йому правової допомоги.

Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка б ставила його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядковувала б його вказівкам або правилам, які можуть суперечити нормам чинного законодавства про адво­катуру.

Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керу­ватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав та обов'язків, якщо вони суперечать його власному уявленню про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

Сутність принципу додержання законності у діяльності адво­ката полягає в тому, що він зобов'язаний не порушувати чин­ного законодавства України, сприяти утвердженню і практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридич­них осіб.

Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню.

Адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, що суперечать чинному законодавству.

У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний до­держуватися закону, не вчиняти правопорушень і умисно не сприяти вчиненню їх.

Додержання принципу конфіденційності є необхідною і най­важливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких неможливо належне надання правової допо­моги. Отже, збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адво­ката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

Конфіденційність певної інформації, що охороняється прави­лами ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" може бути скасова­на тільки особою, заінтересованою у її додержанні (або спад­коємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридич­ної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

288 . Розділ IV, Правозахисні органи України

Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у разі допиту його у встановленому законом порядку як свідка щодо обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоч і охоплюється предме­том конфіденційної інформації.

Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таєм­ницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що є адвокатською таємницею.

Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, ад­вокатських досьє та інших матеріалів, що є в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, які розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

Принцип конфіденційності тісно пов'язаний з принципом ад­вокатської таємниці. Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадяни або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Дані до-судового слідства, що стали відомі адвокатові у зв'язку з вико­нанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголо­шені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей досудового слідства, несуть відпові­дальність згідно з чинним законодавством.

Адвокату, помічникові адвоката, посадовим особам адво­катських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Гарантії адвокатської діяльності. Професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагати від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його зго­ди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвока­тів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Ге­нерального прокурора України, його заступників, прокурорів Автономної Республіки Крим, області, міста Києва.

Глава 4. Адвокатура в Україні

Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу. Кримінальну справу проти адвоката може порушити тільки Генеральний прокурор України, його заступники, проку­рори Автономної Республіки Крим, області, міста Києва. Адвока­та не можна притягти до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
6. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
7. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
8. V. Питання туристично-спортивної діяльності
9. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
12. Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 399