• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СТЕРИЛІЗАЦІЙНОГО РЕЖИМУ В СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ

Специфіка ринкових відносин ставить стоматологію в особливе положення в порівнянні з іншими медичними спеціальностями. При цьому відмінні риси організаційно-економічної структури стоматологічної служби проявляються у всіх її сферах діяльності.

Підвищилися вимоги до роботи лікарів з урахуванням статей законів про охорону здоров'я, медичне страхування та захист прав споживачів. При цьому підвищення вимог відбувається в умовах вкрай обмеженого фінансування сто­матологічної допомоги державного підпорядкування.

Особливості організації дезінфекційно-стерилізаційного режиму обумов­лені тим, що надання стоматологічних послуг стає все більше техно- та наукомістким, а якість — залежною від застосовуваних технологій, оснащеності ро­бочого місця, рівня підготовленості фахівців та професійної мотивації на ефек­тивність надаваної допомоги.

Дезінфекція як захід, спрямований на розрив зв'язків між ланками епідемі­чного процесу, використовується як з профілактичною, так і протиепідемічною метою. У зв'язку з цим є актуальним впровадження сучасних технологій дезін­фекції, які відповідають наступним вимогам:

- використання дезінфікуючих засобів, що характеризуються широким спектром антимікробної активності;

- забезпечення безпеки дезінфекційних заходів для пацієнтів, персоналу, населення та навколишнього середовища;

- розробка і застосування дезінфекційних засобів та способів обробки, сумісних з конструктивними особливостями приладів, інструментів, а також інших об'єктів, що обробляються;

- забезпечення швидкого використання інструментів за рахунок скоро­чення термінів підготовчих та допоміжних операцій;

- простота використання дезрозчинів і проведення дезінфекційних заходів.

Залучати до проведення дезінфекційно-стерилізаційних робіт можна лише персонал лікувально-профілактичного закладу, який пройшов спеціальну підго> товку в акредитованих навчальних закладах.

Відповідальність за організацію, проведення та контроль якості санітарно- протиепідемічних і дезінфекційно-стерилізаційних заходів покладена на голо­вного лікаря закладу.

Схема управління дезінфекційно-стерилізаційним режимом дозволяє виді­лити кілька рівнів (схема 2).

Адміністрація (І і II рівень) займається забезпеченням усього процесу матеріально-технічними засобами, навчанням персоналу та контролем за проведеними заходами. Медичний персонал (III і IV рівень) безпосередньо за підтримкою дезінфекційно-стерилізаційного режиму в лікувальних кабінетах. Відповідальність на адміністративному рівні несе головний лікар, у лікуваль­них кабінетах — медична сестра.

Якість роботи III і IV рівнів залежить від ряду факторів:

- якісного навчання основам профілактики ВЛІ;

- постійного контролю за дотриманням дезінфекційно-стерилізаційного режиму;

- матеріально-технічного забезпечення медичної установи та мотивації персоналу якісно виконувати роботу.

Інформаційні потоки, багато в чому визначають узгодженість роботи персо­налу закладу, утворюють стійкі зв'язки між структурними підрозділами. Невірна інформація, брак даних або їх надлишок можуть вплинути на якість роботи.

Епідеміолог, або фахівець, який виконує ці обов'язки, є сполучною ланкою між рівнями, виконуючи контролюючу, методичну та управлінську функції. Центральне місце епідеміолога дозволяє йому прямо, без посередників, впливати на всіх учасників процесу підтримки дезінфекційно-стерилізаційного режиму.

Введення посади епідеміолога в стоматологічну мережу — це якісний стрибок до зниження внутрішньолікарняного інфікування. Епідеміолог розроб­ляє індивідуальні заходи запобігання поширенню ВЛІ до наявних ресурсів і ма­теріально-технічної оснащеності закладу.

Варто враховувати, що існують не тільки державні стоматологічні служби, але й приватні клініки, які, як правило, розраховані на нечисленний штат, і не можуть дозволити собі ставку епідеміолога. У цьому випадку лікар і медична сестра повинні бути компетентні в питаннях підтримки дезінфекційно-стерилізаційного режиму. Необхідно відзначити, що недержавні установи, у порівнянні з державними структурами, мають незаперечну перевагу в плані кращого матеріально-технічного забезпечення.

Навчання лікарів-стоматологів може здійснюватися на рівні переддиплом­ної освіти, а також на етапі післядипломної підготовки (на рівні практикуючого фахівця), при самопідготовці персоналу і санітарно-просвітній роботі, що про. водиться в лікувально-профілактичних закладах.

Контроль за діяльністю персоналу закладу в сфері профілактики ВЛІ про. водиться адміністрацією лікарні та СЕС. Безпосередній зовнішній контроль проводиться при ліцензуванні закладу та в подальшому — при здійсненні сані­тарно-епідеміологічного нагляду, а внутрішній — персоналом стоматологічного закладу. Поряд із цим повинні бути розроблені системи само- і взаємоконтро­лю. Найширше у нормативних документах розкриті методи контролю за прове­денням обробки виробів медичного призначення.

Контроль проведених заходів щодо підтримки дезінфекційно- стерилізаційного режиму службами санепіднагляду традиційно включає бакте­ріологічний плановий контроль за рівнем мікробного осіменіння, визначення санітарно-показових мікроорганізмів (Staphylococcus, Е. соїі тощо), а також ко­нтроль за епідеміологічними показниками у відповідності до вимог галузевого стандарту 42-21-2-85 та методичних рекомендацій «Інфекційний контроль у стоматології», затверджених МОЗ України 02.04.2004 р.

Повноваження посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служ­би та примусові заходи, застосовувані ними у випадку виявлення порушення санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів або невиконання їхніх висно­вків, приписів, розпоряджень і постанов, регламентовані ст. 40-42 Закону Укра­їни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та інструкціями Міністерства охорони здоров'я України.

Дезінфекція стоматологічних інструментів. Стоматологічні інструменти, що відносяться до групи критичних (вироби медичного призначення, маніпуля­ції, які виконуються з порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок) потре­бують проведення всіх етапів обробки - дезінфекції,передстерилізаційного очищення та стерилізації.

У стоматології використовуються різноманітні за конструкцією та складі матеріалу медичні інструменти і медичні вироби, тому для найбільш ефективної обробки і максимального збереження матеріалу необхідно ретельно вибрати метод і засіб дезінфекції.

Деякі дрібні інструменти вдруге не використовуються тому, що при дезін­фекції чи повторній стерилізації втрачають свої якості.

Передстерилізаційне очищення стоматологічних інструментів. В разі використання інструменту повторно, після дезінфекції, перед стерилізацією йо­го необхідно ретельно очистити від білкових, жирових та інших забруднень, а також залишків лікарських засобів. Якщо інструмент не був попередньо очи­щений, стерилізаційний процес може виявитися неефективним. Передстерилі­заційне очищення і стерилізація стоматологічних інструментів, а також конт­роль якості їх передстерилізаційної обробки проводяться у відповідності до ви­мог галузевого стандарту 42-21-2-85 та методичних рекомендацій «Інфекційний контроль у стоматології» затверджених МОЗ України 02.04.2004 р.

Для передстерилізаційного очищення медичних інструментів, згідно з ме­тодичними рекомендаціями «Інфекційний контроль у стоматології», використо­вують один із таких миючих засобів: «Біодез», «Біомий», «Бодедекс форте», «Аніозим ДД1» або «Лотос», «Лотос-автомат» з добавкою перекису водню.

Передстерилізаційне очищення здійснюють ручним або механізованим способами (із застосуванням установок, машин). За умов проведення механізо­ваної очистки інструментарій занурюють у машину і обробка проводиться згід­но з інструкцією з експлуатації.

Контроль передстерилізаційного очищення здійснюється співробітниками СЕС та дезінфекційної служби один раз на квартал, самоконтроль проводиться співробітниками стоматологічної поліклініки щоденно, а старшою медичною Сестрою — не рідше одного разу на тиждень.

Стерилізація стоматологічних інструментів. Стерилізація забезпечує за­гибель вегетативних та спорових форм патогенних і непатогенних мікрооргані­змів. Вибір адекватного методу і режиму стерилізації залежить від особливостей предметів, що піддаються стерилізації.

Перед стерилізацією інструменту варто ознайомитись з тим, який мето стерилізації рекомендує виробник.

У практиці роботи ЛПЗ найчастіше застосовують паровий та повітря^ методи стерилізації.

Паровий метод. Для стерилізації використовують водяну насичену пару під тиском.

Режими обробки:

а) t (132±2) °С - 20 хв. при тиску в камері 2,0 кгс/см ;

б) t (120±2) °С - 45 хв. при тиску в камері 1,1 кгс/см .

Режим "а" рекомендується для обробки виробів із корозійностійких меі* лів, скла, текстильних матеріалів.

Режим "б" - для виробів із гуми, латексу та окремих полімерних матеріал» (поліетилен високої щільності, ПВХ-пластикати).

Повітряний метод. Для стерилізації використовують сухе гаряче повітря стерилізаторі.

Режими обробки:

а) 1180 °С (+2-10) °С - 60 (+5) хв.; ;

б) 1160 °С (+2-10) °С - 150 хв.

Застосовується для виробів із металів, скла та силіконової гуми. Метод не придатний для стерилізації виробів із текстилю.

Стерилізацію виробів можна проводити також безпосередньо на полицях стерилізатора, після чого їх викладають на стерильний стіл і зберігають не більше 6 год.

Газовий метод. Для стерилізації використовують окис етилену, сум окису етилену і бромистого метилу у співвідношенні 1:25, пари водного спиртового розчину формальдегіду. Газову стерилізацію як «холодний» метод стерилізації застосовують термолабільних виробів медичного призначення — окисом етилену і СЩ окису етилену і бромистого метилу при температурах 18°, 35°, 42° та водного розчину формальдегіду при температурі 70 °С і парами нормаль- дегіду в етиловому спирті при температурах 42°', 45°, 65° та 80 °С.

Хімічний метод. Для стерилізації використовують один із перерахованих нижче дезінфекційних розчинів: перекис водню (6 % розчин) — повне занурю­вання виробів у закритих посудинах при ї 18 °С, експозиція 360 хв., г 50 °С — 180 хв.; СТЕН (10 % розчин — експозиція 60 хвилин, 5 % розчин — 240 хвилин відповідно); аніосепт актив 1 % — 60 хвилин, або 2,0 % — 15 хвилин; аніоксид 1000 з активатором — експозиція ЗО хвилин, стераніос 2,0 % — експозиція 60 хвилин, корзолекс базік 5% — 240 хвилин.

Температура розчинів у процесі стерилізації не підтримується. Хімічний метод стерилізації використовується для виробів із полімерних матеріалів, гуми, скла, корозійностійких металів, інших матеріалів, які не ви­тримують теплової обробки.

Після стерилізації вироби промивають стерильною водою, виймають із розчину стерильним пінцетом, по черзі переносять в три стерильні посудини із стерильною дистильованою водою (у разі використання 6 % розчину перекисю водню — в дві) і зберігають у стерильних закритих біксах не більше 3 діб, а в разізберігання на викладеному стерильному столі — не більше 6 годин.

Збереження стерильності медичних виробів від моменту закінчення їх сте­рилізації до початку використання за призначенням є одним із важливих моме­нтів їх обробки. Останніми роками широко застосовуються камери для збері­гання стерильних виробів — спеціальні шафи, оснащені бактерицидним випро­мінювачем, що забезпечує режим підтримки стерильності інструментарію.

Необхідно зазначити, що вищезазначений порядок обробки виробів медич­ного призначення є загальним для всіх ЛПЗ, однак обробка деяких стоматологі­чних інструментів та матеріалів у стоматологічному закладі має деякі особли­вості.

Так, за умов застосування нових композиційних дезінфікуючих засобів (корзолексу екстра, інкрасепту, славіну, аніозіму ДЦ1, аніосепту активу, корзо- лексу базікс, корзолексу плюс, СТЕНу тощо) дезінфекція і передстерилізаційне очищення проводяться одночасно, таким чином, обробка складається з двох етапів:

1-й етап — дезінфекція і перед стерилізаційне очищення. Промивання виро, бів під проточною водою перед дезінфекцією не допускається. Інструменти від­разу після використання занурюють в ємність з дезрозчином і витримують необ­хідну експозицію. Після проведення дезінфекції вироби миють за допомогою щіток та йоржів, промивають під проточною водою (3-5 хв.) і споліскують дисти­льованою водою (1-2 хв.). Після цього вироби просушують у стерилізаторі.

2-й етап — стерилізація.

Індивідуальні стоматологічні набори (лоток, пінцет, зонд, гладилка, елева­тор, шпатель) стерилізують у стерилізаторі повітряним методом при 180° С впродовж 60 хв., склавши попередньо у пакети з крафт-паперу, або інше дозво­лене упакування по 5-6 штук у кожному, розміщуючи на сітку у шаховому положенні. Після чого залишається у шафі протягом 60 хв. до охолодження, яН може зберігатися у закритих пакетах впродовж трьох діб.

Якщо інструмент призначений для виконання робіт, які не порушують цілісність шкіри, слизових оболонок і не стійкий до впливу фізичних факторів, —1 застосовуються інші методи обробки. Наприклад, прямі та турбінні стоматологічні наконечники передстерилізаційній обробці та стерилізації не підлягають. Їх обробляють наступним чином: на наконечник, підключений до системи сти­слого повітря, пускають водяний струмінь на 30 сек. і таким чиномочищаютьзабруднення зсередини. Потім двічі з інтервалом у 15 хв. протираютьстериль­ною серветкою, рясно змоченою 70 % спиртом, бациллолом-АФ(можливе за­стосування інших дезінфекантів, дозволених в Україні).

Пінцети для забору стерильних інструментів і матеріалу повиннізберігати­ся в сухому вигляді на стерильному лотку, прикриті стерильноюсерветкоюКожен пінцет може використовуватися не більше 1,5-2 годин. Бранші пінцетів зберігаються зануреними в стерильну посудину з 3 % розчиномперекису водню не більше 6 годин.

Пустер, тримачі для щіточок, що застосовуються для реставрації, підляга­ють дезінфекції після кожного пацієнта.

Щіточки для реставрації, гутаперчеві штифти використовуються одноразо­во, після чого дезінфікуються й утилізуються.

Капсульні металічні ін'єктори проходять усі етапи обробки. Поршні до пластикових караульних ін'єкторів дезінфікуються дворазово з інтервалом 15 хв. шляхом протирання серветкою, змоченою 70° етиловим спиртом, бацилолі АФ.

Відсмоктувальні системи підлягають дезінфекції двічі на день: після закін­чення першої зміни і наприкінці робочого дня. Для дезінфекції використовують 6 % розчини перекису водню, який пропускають через відсмоктувальні системи установки в об'ємі 1 л протягом 2 хв., потім залишають у ній на ЗО хв., 1,0 % розчин пероксіну — експозиція ЗО хв.; 1,0 % розчин інкрасепту — експозиція ЗО хв.; 0,5 % розчин аніозім ДД1 — 10 хв., або 1,0 % аніосепт актив — 5 хв.

Наконечники до слиновідсмоктувачів використовуються одноразово, перед утилізацією підлягають дезінфекції. У випадку багаторазового використання після застосування вони підлягають дезінфекції, передстерилізаційному очи­щенню і стерилізації: металеві — повітряним або паровим методом, пластикові — хімічним.

Предметні скельця для замішування цементу, пасти для пломбування і склянки для полоскання ротової порожнини повинні бути тільки одноразового використання.

Плювальниці після кожного пацієнта занурюють у спеціальну посудину з Дезрозчином, а стаціонарні — зрошують дезрозчином дворазово з інтервалом 15 хв., після чого прополіскують водою, а наприкінці зміни та робочого дня за­ливають дезрозчином при закритому отворі.

Перед дезінфекцією зуболікарських дзеркал їх відкручують від ручки. Ви­конують дезінфекцію та передстерилізаційне очищення як і для інших виробів медичного призначення. Далі проводять дезінфекцію високого рівня деззасо- бом зі спороцидними властивостями (що забезпечує знищення вегетативних форм бактерій (включаючи збудників туберкульозу), вірусів та грибів). Вико- ристовують при цьому таки деззасоби: аніоксид 1000 з активатором — експози­ція 10 хв., стераніос 2,0 % — 10 хв., славін 2,0 % — 10 хв., СТЕН 5,0% — ю хв чи інший засіб зареєстрований та дозволений до використання в Україні. Після експозиційної витримки дзеркала промивають стерильною водою у двох стери­льних лотках.

Коронкорізи та коронкознімачі обробляють аналогічно інструментарію ба­гаторазового використання.

Металеві диски з алмазним покриттям під час прийому збирають у розчин що складається з рівних частин 3 % перекису водню і 10 % нашатирного спир­ту. Ці диски проходять усі етапи обробки — дезінфекцію, передстерилізаційне очищення, стерилізацію у стерилізаторі при температурі 160 °С.

Кам'яні диски, як правило, використовуються одноразово, після застосуй вання вони підлягають дезінфекції та утилізації.

Металеві ложки для зняття зліпків механічно очищають від залишків л кої маси та піддають дезінфекції, передстерилізаційному очищенню і стерилізації, а пластикові ложки використовуються одноразово і після дезінфекції утилізуються.

Зубопротезні шпателі, ножі-шпателі застосовуються тільки індивідуально, промиваються під проточною водою та підлягають дезінфекції.

Ортопедичні ковадло і молоточок після кожного використання дворазово протирають серветкою, змоченою в дезрозчині.

Відтиски з альгінатних, силіконових матеріалів, поліефірних смол і гідро-колоїду, відтискні ложки, протези, мости, коронки, а також корозійностійкі артикулятори в закладах стоматологічного профілю знезаражують від залишків крові та слини таким чином: відмивають водою; занурюють у дезінфікуючий розчин (концентрація і експозиція згідно з методичними рекомендаціями «Ін­фекційний контроль у стоматології»); промивають проточною водою по ЗО сек. з кожного боку або занурюють у посудину з водою на 5 хв.

Підлягають обробці також інструменти та різні об'єкти у фізіотерапевтич­них кабінетах. Так, знімальні ясенні та точкові електроди дезінфікують шляхом 30-хвилинного кип'ятіння у дистильованій воді у спеціальній посудині під кришкою. Ватно-марлеві тампони для аплікацій у ротовій порожнині є однора­зовими, їх після використання дезінфікують протягом 90 хвилин у 0,06 % роз­чині деззасобу жавілар ефект, жавілар плюс, чи інших засобах за відповідними режимами, і в подальшому знищують. Тубуси до апарату КУФ знезаражують після кожного застосування шляхом 30-хвилинного кип'ятіння у дистильованій воді, потім додатково протирають стерильним марлевим тампоном, змоченим 70° етиловим спиртом, або бациллол АФ. Світловоди для апарату лазерного опромінення, скляні електроди для дарсонвалізації дезінфікують після кожного пацієнта шляхом занурення на ЗО хв. у 70° етиловий спирт.

Кореневі голки, які використовуються для електрокоагуляції, підлягають щоа трьом етапам обробки — дезінфекції, передстерилізаційному очищенню та стерилізації.

Дезінфекція поверхонь. В кабінеті стоматолога при роботі з високо обер- Шими турбінами, бормашинами і ультразвуковими приладами, які застосову­ють при лікуванні кожного пацієнта, відбувається утворення аерозолів, які Шалаються із дрібних крапель масла, гною, крові, слини, мікроорганізмів.

В залежності від необхідного рівня знезараження поверхонь і устаткування розрізняють критичні, напівкритичні та некритичні предмети.

Докритичних відносяться предмети, поверхні яких повинні проникати в Ушкоджену шкіру чи торкаються її: голки, скальпелі, ручні й хірургічні ін­струменти, зонди, бори та ендодонтичні інструменти.

Напівкритичні предмети — це предмети, що не проникають у слизові обо­чині порожнини рота. Перед застосуванням вони повинні піддаватися дезін­фекції високою рівня. Режим забезпечує знищення збудників туберкульозної інфекції.

Некритичні предмети — це поверхні Предметів, стоматологічне крісло, ручки операційних світильників, кнопки керування, підлога, стіни тощо. Щодо них застосовується дезінфекція.

Зону навколо пацієнтів поділяють на наступні категорії:

а) лікувальну — повинен витримуватись самий високий рівень гігієни. В основі роботи закладено принципи:

- стерильність (практично всі стоматологічні інструменти);

- одноразовість (одноразові інструменти);

- індивідуальність (медичні рукавички);

б) зона розбризкування (межа лікувальної зони), розташовані поверхні маніпуляційного столу, підлокітники, стоматологічні установки, шпа­телі і чашки для замісу відтискного матеріалу, індивідуальні стакани, тощо. Обробка і дезінфекція проводиться після кожного пацієнта, по мірі забруднення та в кінці зміни;

в) інша частина приміщення (меблі, обладнання, крани і раковини, сві­тильники, підлога, тощо). Поточне прибирання проводиться щоденно, не рідше 2-х разів на день з використанням деззасобу.

Для дезінфекції застосовуються дезінфекційні засоби відповідно зареєст­ровані та дозволені до використання (мікробак форте, інкрасепт, славін, перок- сін, сурфаніос лемон фреш, аніосепт актив та інші), згідно з «Методичними вказівками по використанню», затвердженими МОЗ України.

Дезінфекція повітря. Дезінфекція повітря стоматологічних поліклінік має свої особливості: по-перше, мікроклімат багато в чому формується в результаті роботи специфічної апаратури (бормашини), по-друге, великий потік пацієнтів не завжди дозволяє витримати експозицію роботи бактерицидного опроміню­вана відкритого типу (найчастіше використовуваний тип).

Для знезаражування повітря й поверхонь у стоматологічній поліклініці ви­користовують бактерицидні лампи. Кількість і потужність бактерицидних лам підбирають з таким розрахунком, щоб знезаразити приміщення від стафілокока з бактерицидною ефективністю 99 % за 0,5 години (не менш 3 Вт на 1 м³).

Бактерицидні лампи повинні утримуватися в чистоті, тому що навіть тон- дой шар пилу істотно затримує потік випромінювання. Один раз на день ульт­рафіолетові опромінювані протирають сухою марлевою серветкою.

Бактерицидні лампи включаються поза приміщенням (вимикач повинен знаходитися поза приміщенням) на 60 хв. перед початком роботи і після зміни після чого приміщення провітрюють.

Після вимикання лампи в приміщення можна входити через ЗО хв., у зв'язку з утворенням озону в повітряному середовищі, що представляє серйоз­ний ризик для здоров'я людини. При включених лампах на дверях повинно за­палюватися світлове табло: «не входити!»

Таблиця 15. Показники допустимого бактеріального забруднення

Читайте також:

1. Антенатальна профілактика стоматологічних захворювань
2. Вибір оптимального режиму роботи і відпочинку.
3. Вибір оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях.
4. Вибір режиму роботи нейтралі.
5. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти
6. Види форм державного (політичного) режиму
7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ АБО НЕВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ
8. Вплив параметрів режиму буріння на механічну швидкість проходки
9. Встановлення комуністичного політичного режиму в Україні в 20-х – 30-х роках ХХ ст.: соціально-економічні перетворення
10. Встановлення режиму І. Антонеску
11. Встановлення фашистського окупаційного режиму
12. Гарантії законності - умови суспільного життя і заходи, що приймаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку.

Переглядів: 2710